Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2018 року у справі №814/1840/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

Київ

справа №814/1840/15

адміністративне провадження №К/9901/26625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М., розглянув касаційну скаргу розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання нечинним акта опису майна,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у червні 2015 року подала до суду позов, в якому просила зобов'язати відповідача скласти акт опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) (Додаток № 6 до Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби) до акта опису майна від 24.05.2011 № 101, до якого внести відомості щодо звільнення з податкової застави майна - будинку АДРЕСА_1 як внесеного помилково щодо його належності боржнику та надати його реєстратору речових прав.

ОСОБА_2 03.08.2015 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила визнати нечинним акт Жовтневої МДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.05.2011 № 101 опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) стосовно боржника ОСОБА_3 щодо внесення в податкову заставу майна - будинку АДРЕСА_1 як внесеного помилково (не належить боржникові).

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 11.08.2015 позов задовольнив. Визнав нечинним акт опису майна Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.05.2011 № 101 (щодо заміни предмета податкової застави відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.) в частині опису та внесення в податкову заставу житлового приміщення АДРЕСА_1 (житлове приміщення ЖДП № 516 - пункт 4 розділу «майно, яке вноситься в податкову заставу»).

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2016 залишив без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2015.

Баштанська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області (правонаступник Жовтневої МДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) оскаржила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки не здійснили повного та всебічного розгляду справи, залишили поза увагою доводи та докази, на які посилався відповідач, в результаті чого ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.09.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2015 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 за біржовим договором купівлі-продажу від 05.11.1999 придбала у ОСОБА_3 домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1

Заводський районний суд м. Миколаєва заочним рішенням від 29.11.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 визнав дійсним зазначений договір.

ОСОБА_2 звернулась до реєстратора речових прав для реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, однак 14.10.2014 реєстрація права власності була зупинена у зв'язку з наявністю обтяжень на вказане домоволодіння, а 20.10.2014 прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на вищезазначене майно через наявність обтяжень щодо майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Так, майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано в податкову заставу. На підставі довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.02.2011 № 4594 зазначене домоволодіння належить ОСОБА_3, тому відповідач включив його до акта опису майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 На підставі ата опису майна від 24.06.2011 № 101 державний реєстратор вніс до Державного реєстру відомості про накладення обтяжень на домоволодіння АДРЕСА_1

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час опису майна у податкову заставу) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статі 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною четвертою статті 334 зазначеного Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи позивачки щодо протиправного податкового обтяження на належне їй майно є обґрунтованими, оскільки обтяження на домоволодіння АДРЕСА_1 накладене відповідачем в 2011 році за податковими зобов'язаннями ОСОБА_3, який не є власником майна та якому не було відомо про перехід права власності на таке майно до позивачки у 1999 році. За пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податковою застави поширюється тільки на майно, яке перебуває у власності платника податків. Суд дійшов висновку, що належним та повним захистом порушеного права є визнання нечинним акта опису майна в частині опису домоволодіння АДРЕСА_1 як майна, яке перебуває в податковій заставі.

У частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права.

Суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність включення відповідачем до акта опису майна ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 мотивуючи свою позицію положенням пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, за яким право податкової застави поширюється тільки на майно, яке перебуває у власності платника податків.

Водночас частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. У відповідача були офіційні відомості щодо належності спірного домоволодіння ОСОБА_3, що стало підставою для включення майна до акта опису майна, переданого в податкову заставу. Окрім того, реєстрація майна, як того вимагала стаття 227 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на час укладення договору купівлі-продажу від 05.11.1999 домоволодіння) та пункт 8 договору від купівлі-продажу від 05.11.1999, проведена не була.

Податкова застава застосована щодо майна боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідно акт опису складено щодо майна ОСОБА_3

Зазначені вище обставини свідчать, що судове рішення у справі, що розглядається, може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_3, який не є стороною у справі. У цій справі належному з'ясуванню підлягає питання щодо наявності/відсутності спору про право власності на нерухоме майно, що дозволить правильно вирішити питання про ефективний спосіб захисту порушеного права.

Спору про право власності в матеріально-правових відносинах притаманна наявність двох елементів: обставини, які створили спірну ситуацію, та неможливість для відповідної особи здійснити своє суб'єктивне право, оскільки його права на розпорядження та користування цим майно обмежені.

З огляду на положення частини другої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, та ухвалили судові рішення щодо майна, яке внесено у податкову заставу як майно ОСОБА_3

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції, з огляду на те, що предметом позову є вимоги про визнання нечинним акта опису майна в частині, звертає увагу судів на те, що зважаючи на положення пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та нечинним можна тільки нормативно-правовий акт. Водночас акт опису майна є актом індивідуальної дії.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна