Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 травня 2018 року

справа №810/496/16

адміністративне провадження №К/9901/14985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» до Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій щодо відмови у поверненні надміру сплачених коштів та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» (надалі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - перший відповідач, митний орган), Головного управління державної казначейської служби України у Київській області (надалі - другий відповідач, казначейський орган), в якому просило суд визнати протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби щодо відмови у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 166 054,90 грн та суму ввізного мита у розмірі 75 479,50 грн; зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби України прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 166 054,90 грн та суму ввізного мита у розмірі 75 479,50 грн та подати його на виконання органам Державного казначейства України.

14 березня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби щодо відмови в поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 166054,90 грн та ввізного мита у розмірі 75479,50 грн, зобов'язано Київську митницю Державної фіскальної служби прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 166 054,90 грн та ввізного мита у розмірі 75479, 50 грн та подати його для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

15 липня 2016 року митним органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, провадження за якою відкрито ухвалою цього суду від 29 липня 2016 року.

На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2018 року) касаційну скаргу разом з матеріалами справи №810/496/16 передано до Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість судових рішень внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, митний орган просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Скаржник наголошує на тому, що судові рішення у справі №2а-6008/12/1070, якими скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товару (за резервним методом) не тягне за собою автоматичне визнання числового значення митної вартості товару та методу її визначення, заявлених позивачем, оскільки існують й інші методи визначення митної вартості товару, застосування яких входить у виключну компетенцію органів доходів і зборів. З огляду на це, судові рішення у справі №2а-6008/12/1070 не можуть розцінюватись в якості документів, що підтверджують надмірно сплачені позивачем суми обов'язкових платежів, оскільки з цих судових рішень не вбачається зобов'язання митного органу повернути з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних та інших платежів.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач вказує про безпідставність доводів касаційної скарги із посиланням на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у його постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У вересні 2012 року позивач на підставі контракту № 2012-03/22 від 22 березня 2012 року пред'явив до митного оформлення отриманий від Компанії «AccessHD Limited» товар: супутникові цифрові TV - тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track кількістю 4000 штук, та подав до митного органу вантажну митну декларацію № 125120105/2012/272200 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 6 вересня 2012 року, відповідно до якої позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) у сумі 77568,00 USD.

Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125000004/2012/011142/2 від 17 вересня 2012 року, згідно з яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість супутникових цифрових TV - тюнерів (приймачів) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track складає 172 000,00 USD.

Вказане рішення митного органу визнане протиправним та скасоване в судовому порядку (постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року у справі № 2а-6008/12/1070).

Обставини щодо сплати Товариством податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166 054,90 грн та ввізного мита у сумі 75479,50 грн не є спірними між сторонами.

11 березня 2014 року Товариство звернулось до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, зокрема податку на додану вартість у розмірі 166 054,90 грн та мита у сумі 75 479,50 грн на поточний рахунок, зазначений у заяві.

Листом № 061-47/4/12-1849 від 14 березня 2014 року митний орган повідомив підприємство про відсутність підстав для повернення коштів. Товариство оскаржило таку відмову до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року у справі №810/2560/14 визнано протиправними дії митного органу щодо відмови у поверненні надмірно сплаченої Товариством суми податку на додану вартість у розмірі 166 054, 90 грн та суми ввізного мита у розмірі 75 479, 50 грн; стягнуто на користь Товариства через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 166 054, 90 грн та ввізного мита у розмірі 75 479, 50 грн. Вказане судове рішення в частині стягнення надмірно сплачених обов'язкових платежів скасоване, в іншій частині - залишене без змін.

У справі №810/2560/14, суд дійшов висновку, що позивач вчинив усі залежні від нього дії для повернення надмірно сплачених коштів, проте відповідачами всупереч нормативних приписів законодавства не було такі кошти повернено. При цьому, судом встановлено, що відповідачами не заперечується факт сплати позивачем митних платежів та їх розміру, які підлягають поверненню Товариству як надмірно сплачені.

20 листопада 2015 року позивач повторно звернувся до митного органу із заявою за вих. №20/11/15, в якій просив перерахувати надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 166 054,90 грн та ввізного мита у розмірі 75 479,50 грн за реквізитами, вказаними у заяві. До заяви позивач долучив копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року у справі №К/800/43480/13, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/4637/15 та докази перерахування сум надмірно сплачених коштів.

За результатами розгляду вказаної заяви митний орган листом №11286/2/10-70-25-47 від 23 грудня 2015 року надав відповідь, якою повідомив, що в частині стягнення при ввезенні товарів на митну територію України податку на додану вартість в сумі 166 054,09 грн та мита в сумі 75 479,50 грн. суди відмовили повністю, у зв'язку з чим вимоги про повернення коштів є безпідставними.

Цій відмові передували дві інші відмови на аналогічні заяви про повернення надмірно сплачених коштів №06-1-47/4/12-1849 від 14 березня 2014 року та №9008/2/10-70-25-01-47 від 26 жовтня 2015 року, які містили такі ж підстави для їх обґрунтування.

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають вимогам законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт належного звернення позивача у встановленому порядку та за наявності передбачених законом підстав до митного органу для повернення з Державного бюджету України сплачених платежів під час митного оформлення товарів за розміром визначених митним органом, визначення якого в судовому порядку визнано протиправним. Зазначене, є обумовленою законом обставиною, яка вказує на те, що переплачені суми коштів з податку на додану вартість та митних платежів, є надмірно сплаченими сумами, які виникли за рахунок неправомірного обчислення з боку першого відповідача вартості товару ніж ті, які були задекларовані та підлягали до сплати Товариством. Доводи скаржника, що судові рішення у справі №2а-6008/12/1070 не підтверджують факту і розміру надмірної сплати обов'язкових платежів, є безпідставними. Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.

За правилами пунктів 2, 3 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються.

Відповідно до пункту 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем за результатами отриманої заяви Товариства не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому їх висновок про наявність у спірному випадку підстав для зобов'язання митного органу їх вчинити ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митного органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі №810/496/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер