ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 260/5221/22

адміністративне провадження № К/990/41447/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом громадянина Індії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 (суддя-доповідач Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.),

УСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року громадянин Індії ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДМС в Закарпатській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Закарпатській області №21014500000179 від 07.11.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Індії ОСОБА_1 , виданого 09.09.2021, та рішення №21012500054369 від 07.11.2022 про скасування посвідки на постійне проживання Громадянина Індії ОСОБА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС в Закарпатській області №21014500000179 від 07.11.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС в Закарпатській області №21012500054369 від 07.11.2022 про скасування посвідки па постійне проживання ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - Служба безпеки України (далі - СБУ), звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу Служби безпеки України задоволено частково. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 260/5221/22 закрито як помилкове відкрите.

Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, жодним чином не впливають на права свободи, інтереси та (або) обов`язки СБУ. Повноваження щодо скасування дозволу на імміграцію та посвідки на проживання має саме Державна міграційна служба України, на яку законодавством покладено обов`язок перевіряти наявні обставини для скасування відповідних рішень. СБУ не наведено у скарзі доводів, які б вказували: у чому полягає порушення саме його прав та не наведено інших обґрунтувань негативного впливу у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішенння.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, СБУ звернулася із касаційною скаргою, у якій просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення по суті позовних вимог у цій справі впливає на інтереси та обов`язки СБУ у сфері забезпечення державної безпеки на виконання завдань і обов`язків СБУ, визначених статтею 2 Закону України «Про Службу безпеки України», статей 2, 24 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».

На думку скаржника, оскільки СБУ було ініційовано подання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивачу, то поза усяким сумнівом рішення по суті позовних вимог у справі № 260/5221/22 матиме подальший негативний вплив на інтереси та обов`язки СБУ у сфері забезпечення державної безпеки.

У касаційній скарзі скаржник наголошує, що СБУ є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку. СБУ здійснює контррозвідувальну діяльність, завданням якого є, зокрема, розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян. А тому спірні рішення міграційного органу, що були ініційовані СБУ, стали «стримуючим фактором» для відповідних загроз національній безпеці з боку позивача, а тому визнання протиправними і скасування судом першої інстанції цих рішень органу ДМС має наслідком «припинення дії» такого стримуючого фактору щодо відповідних загроз національній безпеці з боку позивача, які поза усяким сумнівом перебувають у фокусі інтересів СБУ, як державного органу, спеціально уповноваженого забезпечувати державну безпеку.

ГУ ДМС в Закарпатській області подало до Верховного Суду пояснення, відповідно до яких підтримує висловлену в касаційній скарзі позицію та вважає за доцільне залучити, як третю особу на стороні відповідача СБУ, оскільки встановлення у діяльності позивача дій, які становлять загрозу національній безпеці держави, належить до компетенції СБУ із застосуванням відповідних оперативних заходів.

Представник позивача надіслав додаткові пояснення, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 20.02.2019 у справі № 817/689/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17, від 22.01.2020 у справі № 542/166/18 норми статей процесуальних кодексів щодо права на апеляційне оскарження судових рішень (стаття 254 Господарського процесуального кодексу України, стаття 352 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 293 Кодексу адміністративного судочинства України) визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховним Судом наголошено, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У справі, що розглядається, згідно із змістом рішення суду першої інстанції від 09.01.2023, підставою для задоволення позову стали висновки щодо протиправності рішень відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивачу.

При цьому колегія суддів зауважує, що мотивувальна та резолютивна частини вказаного рішення не містить будь-яких посилань на права, обов`язки та інтереси СБУ, як не містить й обставин виникнення конкретних правовідносин між сторонами і СБУ внаслідок прийняття оскаржених у цій справі рішень органу міграційної служби.

Також Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу безпеки України» на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Пунктом 13 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є СБУ.

Відповідно до статті 2 цього Закону завданнями контррозвідувальної діяльності є: добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Водночас положеннями статті 6 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, зокрема, організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видачі копій цих рішень особам, яких вони стосуються; організовує роботу з видачі та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, (далі - Положення № 360) таким центральним органом виконавчої влади є Державна міграційна служба України (ДМС).

Пункт 4 Положення № 306 визначає, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу па імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983).

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу па імміграцію.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень СБУ належить право порушувати питання про скасування дозволу на імміграцію, натомість прийняття рішення щодо скасування такого дозволу здійснює спеціально уповноважений орган, яким у цій справі є ГУ ДМС в Закарпатській області.

Саме ГУ ДМС в Закарпатській області реалізує повноваження і завдання щодо державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), зокрема вивчає подання щодо скасування дозволу на імміграцію та самостійно приймає рішення про скасування дозволу на імміграцію.

На противагу звернення СБУ з апеляційною скаргою з мотивів незаконності рішення суду першої інстанції, яким скасовано рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивачу, є намаганням здійснити контроль за сферою видачі дозволів на імміграцію, що є підміною уповноваженого органу, на якого безпосередньо покладено повноваження приймати рішення в цій сфері.

Доводи скаржника щодо негативного впливу на інтереси та обов`язки СБУ у сфері забезпечення державної безпеки свідчать про ймовірний правовий зв`язок зі сторонами спору, проте аж ніяк не свідчать про очевидність та безумовність такого зв`язку.

Таким чином, Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність скаржником наявності в СБУ відповідного очевидного правового зв`язку зі сторонами спору або того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси, обов`язки.

Відповідно до статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СБУ в цій справі.

Також слід зауважити, що прийняття судом апеляційної інстанції рішення про закриття апеляційного провадження у формі постанови, а не ухвали, як це передбачено статтею 305 КАС України, не впливає на правильність висновків, які містить така постанова, а також не є однією з передбачених частиною третьою статті 353 КАС України обов`язкових підстав для скасування судового рішення через порушення норм процесуального права.

При цьому з тексту постанови від 19.10.2023 вбачається, що така прийнята на підставі норм процесуального права, які стосуються прийняття ухвали, зокрема статей 248 305 КАСУ України, а тому невідповідність назви судового рішення нормам статті 305 України може бути усунута судом апеляційної інстанції шляхом виправлення описки в порядку статті 253 КАС України.

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанцій є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.Б. Прокопенко

О.Р. Радишевська