Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2018 року у справі №815/2535/16
Постанова КАС ВП від 24.10.2022 року у справі №815/2535/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 815/2535/16

адміністративне провадження № К/9901/56484/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2535/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Целуха А.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого - судді - Федусика А. Г., суддів: Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Головного Управління МВС України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону ПСМ ОП «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув період проходження служби під час виконання службових обов`язків;

- зобов`язати МВС України призначити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону ПСМ ОП «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків;

- зобов`язати Головне Управління МВС України в Одеській області виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону ПСМ ОП «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що їй було неправомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина. Вказує, що Головне управління Національної поліції в Одеській області у листі - відмові № 14/З-Л-121 від 25 квітня 2016 року посилалось на те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні. Проте, така відмова суперечить висновку службового розслідування за фактом дорожньо - транспортної пригоди від 26 вересня 2014 року, в якому зазначено, що на вимогу наказу ГУ МВС України в Одеській області від 18 серпня 2014 року для несення служби по охоронні громадського порядку на території м. Сватове, Луганської області, де проводиться антитерористична операція, було відряджено особовий склад БПС МОП «Шторм» ГУ МВС, у тому числі старшого сержанта міліції ОСОБА_2 .

Отже, на думку позивачки, оскільки її син був відряджений у Донецьку область саме для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО та загинув під час прямування до місця постійної дислокації у м. Одесі, тобто у період проходження служби під час виконання службових обов`язків, то вона, як матір загиблого працівника міліції відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про міліцію», має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року справу № 815/2535/16 передано на розгляд Малиновського районного суду м. Одеси за предметною підсудністю.

4. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного Управління МВС України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Зобов`язано МВС України призначити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Зобов`язано Головне Управління МВС України в Одеській області виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що син позивачки - ОСОБА_2 , входив до складу ППСМОП «Шторм» та був відряджений до м. Сватове Луганської області для здійснення заходів з охорони громадського порядку, де проводиться антитерористична операція. Отже, ОСОБА_2 мав пряме відношення до проходження служби в органах внутрішніх справ, а його посадові обов`язки належали до заходів з виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю на території проведення антитерористичної операції. Відтак, у позивачки наявне право на отримання спірної одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», а відмова Головного управління Національної поліції в Одеській області у такій виплаті, є протиправною.

Також суди дійшли висновку, що з метою захисту прав, свобод та інтересів позивачки слід зобов`язати МВС України призначити їй виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю сина, оскільки заява позивачки та матеріали на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина, відповідно до вимог п. 7 Порядку №107 не розглядалися, а були повернуті без виконання.

Судами відхилено доводи Міністерства внутрішніх справ України про те, що зобов`язання призначити таку виплату є втручанням у дискреційні повноваження МВС щодо призначення одноразової грошової допомоги, та зазначено про відсутність в даних спірних правовідносинах у відповідача дискреційних повноважень під час вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 17 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Целуха А.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що редакція частини третьої статті 23 Закону України «Про міліцію», яку слід застосувати до спірних правовідносин, передбачає для призначення грошової допомоги таку обов`язкову ознаку, як загибель під час виконання міліціонером службових обов`язків саме по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Також суди попередніх інстанцій зобов`язуючи Міністерство внутрішніх справ України призначити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю її сина, не врахували, що Міністерство внутрішніх справ України може прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги лише після того як орган внутрішніх справ в якому проходить службу працівник міліції подасть Міністерству внутрішніх справ України у десятиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами визначеними у пунктах 4 і 5 Порядку № 707. Проте до Міністерства внутрішніх справ України матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не надходили.

Крім того відповідач зазначив про наявність у Міністерства внутрішніх справ України дискреційних повноважень при прийнятті рішень щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до процедури, встановленої Постановою №707.

7. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 815/2535/16.

8. 01 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Одеській області на касаційну скаргу, у якому відповідач підтримує доводи у Міністерства внутрішніх справ України та просить касаційну скаргу задовольнити.

9. Позивачка відзиву на касаційну скаргу не надала.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2018 року визначено новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г. суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

11. Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за його участю його представника. Справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 24 жовтня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є членом сім`ї (матір`ю) загиблого міліціонера ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією, зазначеною в свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 10.10.1975 серії ЖД-491398.

Загиблий ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на посаду міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області.

Наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 18 серпня 2014 року для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несенням служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО, на підставі вказівок МВС України, відряджено працівників патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до м. Сватове, Луганської області зокрема, з 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 - міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області.

20 вересня 2014 року на території проведення антитерористичної операції з ОСОБА_2 стався нещасний випадок неподалік села Дмитрівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автобуса Benz-ЗОЗ під керуванням ОСОБА_3 , який заснув за кермом, автобус, в якому їхав ОСОБА_2 , виїхав за межі проїжджої частини, з`їхав у правий кювет де зіткнувся з деревом, внаслідок чого транспортний засіб перекинувся на правий бік.

З акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 26 вересня 2014 року № 39 вбачається, що загиблий міліціонер взводу 1 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» ГУМВС України в Одеській області, старший сержант міліції ОСОБА_2 на момент настання ДТП, в якому він загинув, прямував до місця постійної дислокації у м. Одесі із зони проведення антитерористичної операції, де ОСОБА_2 проводилися дії щодо виявлення і розкриття злочинів та виконувалися службові обов`язки, пов`язані з безпосередньою участю в боротьбі із злочинністю.

Наказом № 730 о/с від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу в зв`язку зі смертю.

На підставі положень ст.23 Закону України «Про міліцію» позивачка 23 березня 2016 року звернулася до Головного управління МВС України в Одеській області із заявами про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина, про що зазначено у самій заяві.

25 квітня 2016 року Головним управлінням МВС України в Одеській області листом № 14/3-Л-121 від 25 квітня 2016 року надана відповідь, згідно якої у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено з посиланням на те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана безпосередньо з участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю та зазначено, що наказом ГУ УМВС України в Одеській ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу в зв`язку зі смертю.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 7 листопада 2015 року; далі - Закон №580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон №565-XII.

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

Статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІ (у редакції станом на 20 вересня 2014 року) визначено, що у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог зазначеної статті Кабінетом Міністрів України постановою від 12 травня 2007 року №707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції.

Порядок (далі - Порядок №707; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім`ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що виконанням службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Пунктом 4 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції члени його сім`ї, а в разі їх відсутності - батьки та утриманці подають органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження таким працівником служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; копію довідки кадрового підрозділу органу про обставини загибелі; копію свідоцтва про смерть; копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); копії свідоцтва про народження дітей - для виплати грошової допомоги дітям; копію свідоцтва про народження працівника міліції, податкової міліції - для виплати грошової допомоги батькам; довідку про перебування на утриманні у загиблого (померлого) працівника міліції, податкової міліції - для виплати грошової допомоги утриманцям; копію посвідчення про призначення особи опікуном чи піклувальником (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми особи рядового або начальницького складу); довідку про грошове забезпечення працівника міліції, податкової міліції; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Згідно з пунктом 7 Порядку орган внутрішніх справ, в якому проходив службу працівник міліції, подає МВС України у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС України у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати. Виплата грошової допомоги працівнику міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, у разі його загибелі (смерті) членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - його батькам або утриманцям. Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі. Працівник міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім`ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої виплати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: у зв`язку із засудженням працівника міліції за вчинення злочину за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції собі тілесного ушкодження; унаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

15. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачкою дотримано процедуру звернення до органу внутрішніх справ за місцем проходження служби її сина для отримання одноразової грошової допомоги, однак документи були повернуті без виконання, у зв`язку із відсутністю підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю працівника міліції.

Суд зазначає, що такі дії ГУ МВС України в Одеській області за наслідками розгляду заяви та документів щодо виплати одноразової грошової допомоги чинним на той час законодавством, зокрема Порядком №707, не передбачені.

За змістом пункту 7 Порядку №107 орган внутрішніх справ у якому проходив службу працівник міліції у семиденний строк з дня реєстрації документів подає МВС України висновок щодо можливості проведення грошової допомоги, а МВС України у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його органу внутрішніх справ для проведення виплати.

Отже, вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги уповноважено Міністерство внутрішніх справ України, а тому надання дії ГУ МВС України в Одеській області спірної відмови свідчить про вирішення ним віднесеного до компетенції Міністерства внутрішніх справ України питання про наявність чи відсутність підстав для проведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанції правомірно визнано протиправними дії Головного Управління МВС України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області, який загинув період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

16. Щодо доводів скаржника про те, що у цій справі призначення грошової допомоги відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про міліцію», можливе за умови наявності обов`язкової ознаки, такої як, загибель під час виконання міліціонером службових обов`язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, Суд зазначає таке.

Як зазначалось, наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 18 серпня 2014 року саме для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несенням служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО, на підставі вказівок МВС України, відряджено працівників патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до м. Сватове, Луганської області, зокрема, з 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 .

Згідно висновку службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників батальону патрульної служби особливого призначення Шторм ГУМВС України в Одеській області від 26 вересня 2014 року, саме для несення служби по охороні громадського порядку на території м. Сватове, Луганської області, де проводиться антитерористична операція, було відряджено особовий склад БПС МОП Шторм ГУМВС у кількості 33-х співробітників міліції, у тому числі старшого сержанта міліції ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що позивачка є матір`ю загиблого міліціонера взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління МВС України в Одеській області ОСОБА_2 , який на момент, коли сталося ДТП, в якому він загинув, прямував до місця постійної дислокації у м. Одесі із зони проведення антитерористичної операції, де ним проводилися дії щодо виявлення і розкриття злочинів та виконувалися службові обов`язки, пов`язані з безпосередньою участю в боротьбі із злочинністю, Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.

17. Щодо зобов`язання МВС України призначити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Суд зазначає таке.

За змістом пункту 7 Порядку №107 орган внутрішніх справ у семиденний строк з дня реєстрації документів подає МВС України висновок щодо можливості проведення грошової допомоги, а МВС України у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його органу внутрішніх справ для проведення виплати.

Проте, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, навіть станом на час вирішення спірних правовідносин зазначений в абзаці 1 п.7 Порядку №107 висновок щодо можливості проведення грошової допомоги Головним Управлінням МВС України в Одеській області складено не було, незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 загинув 20 вересня 2014 року, а позивачці було відмовлено в призначенні виплати в квітні 2016 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 зверталася не лише до органу внутрішніх справ за місцем служби загиблого сина, а і безпосередньо до Міністра МВС, але і вказане звернення було залишено без задоволення.

Отже порушення прав позивачки є триваючим, подані нею документи їй протиправно повернуто без виконання та будь - яких дій на поновлення порушених прав позивачки та виконання вимог пункту 7 Порядку №107 відповідачами не вчинено.

Відтак, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено право позивачки на отримання спірної одноразової грошової допомоги, рішення щодо виплати якої не прийнято МВС України, то Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання МВС України призначити виплату такої допомоги, а Головне Управління МВС України в Одеській області виплатити таку.

Ураховуючи обставини цієї справи і зважаючи на тривалість спірних правовідносин, такий спосіб захисту прав позивачки необхідно вважати ефективним.

18. Доводи скаржника про наявність у Міністерства внутрішніх справ України дискреційних повноважень при прийнятті рішень щодо призначення одноразової грошової допомоги, у цій справі, є помилковими, оскільки у спірних правовідносинах відповідач 1 не мав права відмовити у її призначенні та виплаті, у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав для такої відмови, що свідчить про відсутність у скаржника можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку призначити виплату одноразової грошової допомоги позивачці.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як зазначалося, судом установлено, що позивачкою виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення одноразової допомоги, та встановлено відсутність підстав, визначених Порядком №107, для відмови у її виплаті.

Отже, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача призначити виплату одноразової грошової допомоги не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України, оскільки дискреційні повноваження полягають у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі, тобто серед варіантів правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень.

19. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції у рішенні посилається на неналежні норми матеріального права, які не мають відношення до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у цій справі, помилково процитована судом першої інстанції інша редакція статті 23 Закону України "Про міліцію" не впливає на суть прийнятого рішення та правильності його висновків.

20. З огляду на викладене висновки судів першої і апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л.В. Тацій