Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/1406/17

провадження №К/9901/2887/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Шевякова І.С., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Чалого І.С. (головуючий), Зеленського В.В., Пянової Я.В.

І. Суть спору:

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - відповідач, Управління), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просила:

1.1 визнати протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», за період з 1 червня 2017 року по 31 липня 2017 року;

1.2 зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 1 червня 2017 року по 31 липня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000 грн.

1.3 зобов'язати Управління привести нарахування суддівської винагороди відповідно до пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ, в частині нарахування суддівської винагороди відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, починаючи з 1 серпня 2017 року.

2. Позов обґрунтовано тим, що з 1 червня 2017 року ОСОБА_1 як суддя Ленінського районного суду м. Полтави, враховуючи не проходження нею кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді, повинна одержувати заробітну плату, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 3200 грн., відповідно до положень частини першої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а не із розміру 1600 грн., як це здійснює відповідач.

3. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що дії Управління в частині нарахування позивачу суддівської винагороди у спірний період, виходячи із мінімальної заробітної плати у розмірі 1600 грн., оскільки порядок виплати суддівської винагороди окрім спеціального Закону «Про судоустрій і статус суддів» визначається також і нормами бюджетного законодавства, оскільки вона здійснюється з державного бюджету України. А тому межі річної суми видатків, передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» повинні відповідати вимогам, встановленим у Законах України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI та від 2 червня 2016 року № 1402-VIII. Окрім того, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, визначено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Куйбишевського районного суду м. Донецька.

5. Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 позивач переведена у межах п`ятирічного строку на роботу на посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави.

6. Наказом Ленінського районного суду міста Полтави від 6 жовтня 2015 року № 52-ОС ОСОБА_1 зараховано на посаду судді зазначеного суду.

7. Рішенням зборів суддів Ленінського районного суду міста Полтави від 20 вересня 2016 року № 3 позивача обрано та призначено на адміністративну посаду голови суду Ленінського районного суду міста Полтави терміном на 2 роки.

8. Відповідно до наказу Ленінського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2016 року № 25-ОС "Про зарахування на адміністративну посаду" позивач приступила до виконання обов'язків голови Ленінського районного суду міста Полтави з 21 вересня 2016 року строком на 2 роки та, відповідно, встановлено як голові суду щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10 % посадового окладу судді з 21 вересня 2016 року.

9. 7 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою, у якій, вказуючи на безпідставність нарахувань грошової винагороди та пов`язаних виплат виходячи з посадового окладу 16 000 грн., просила здійснити нарахування та виплату належних їй сум грошової винагороди та пов`язаних виплат, виходячи з посадового окладу розміром 32000 грн.

10. Позивачу у здійсненні нарахування винагороди Управлінням було відмовлено, оскільки до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ. Відповідно до цього Закону, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а оклади інших суддів встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідними коефіцієнтом. З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

11. ОСОБА_1, не погодившись із вказаною відмовою, звернулась до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення нарахування судді Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1. суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», за період з 1 червня 2017 року по 31 липня 2017 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 1 червня 2017 року по 31 липня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у спірному періоді ні до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, ні до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, зміни в установленому порядку законодавчої техніки не вносилася, тому, починаючи з 1 січня 2017 року суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, повинна обраховуватися, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат відповідно до розміру, встановленого статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII-3200 грн.

14. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи по суті. Управління також вказало, що оскаржувані судові рішення не відповідають чинному законодавству в частині застосування закону, на підставі якого нараховується суддівська винагорода.

16. У скарзі Управління просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

17. Касаційну скаргу Управління обґрунтовувало відсутністю правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його плату праці, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000,00 грн., не передбачені.

18. Також у своїй скарзі Управління просило зупинити виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року до розгляду цієї касаційної скарги.

19. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача було відмовлено.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Конституція України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції з 15 грудня 2017 року).

22. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

23. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).

24. Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

V. Позиція Верховного Суду

25. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з частиною першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

27. У відповідності до пункту 22 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

28. Згідно з пунктом 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ.

29. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.

30. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. Тому необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

31. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

32. Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень".

33. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.

34. Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, позаяк для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

35. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та приходить до висновку, що в цій справі у задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.

38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, прийнявши нове про відмову у задоволені позовних вимог.

VІ. Судові витрати

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець