Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №640/11501/17

провадження №К/9901/3827/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/11501/17

за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у м. Харків ДПП роти № 9 батальйону № 2 лейтенанта поліції Канашнікової Юлії Олегівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Зуб Г.А., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Калиновського В.А., суддів: Бондара В.А., Кононенко З.О.,

І. Суть спору:

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуся до суду з позовом до інспектора УПП у м. Харків ДПП роти № 9 батальйону № 2 лейтенанта поліції Канашнікової Юлії Олегівни (далі - Інспектор, відповідач), у якому просив:

1.1 скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР №619985 від 04.07.2017 року складену відповідачем;

2. Позов обґрунтовано протиправністю оскаржуваної постанови з огляду на те, що остання на думку позивача складена без достатніх на те правових підстав, оскільки 04.07.2017 року близько 02 год. 30 хв. керуючи транспортним засобом ЗАЗ Ланос н.з. НОМЕР_1 позивач рухався в м. Харкові по перехрестю вул. Культури та пр-ту Науки, не порушуючи ПДР, проте був зупинений працівником поліції, який вказав на порушення п.п.9.2 (б) та п.9.4 ПДР України, а саме здійснення повороту праворуч, не подавши сигнал покажчика повороту. Крім того, почувши незгоду позивача із складеною постановою, інспектор поліції почав перевіряти в нього всі можливі документи, зокрема і поліс обов'язкового страхування. Вважає зупинку його транспортного засобу інспектором поліції неправомірною. Позивач не рахує вимогу інспектора щодо пред'явлення полісу законною у зв'язку з чим її не виконав. Відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував його обвинувачення в порушенні позивачем ПДР. У відповідній постанові відсутні дані про наявність фото або відео матеріалів фіксації зазначеного правопорушення, та відповідачем на вимогу позивача не було надано фактичних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення. Посилається на порушення Інспектором приписів ст. 276 КУпАП щодо місця розгляду вказаної справи.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач під час проїзду перехрестя та здійсненні повороту праворуч не ввімкнув покажчик повороту, що є порушенням п.п. 9.2 б та 9.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП, також у ОСОБА_1 не виявилось полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Відносно позивача 04.07.2017 року була винесена постанова серії БР №669185, відповідно до якої, 04.07.2017 року о 02 год. 30 хв. в м. Харків на перехресті вул. Культури та пр-ту Науки, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ЗАЗ Ланос д.н.з. НОМЕР_1, здійснив поворот праворуч, не подавши сигнал покажчика повороту та не пред'явив або не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1г, 9.2Б, 9.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Київський районний суд міста Харкова постановою від 25 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, в позові відмовив.

6. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вина позивача у правопорушенні доведена письмовими доказами та наданим відеозаписом. Поставити під сумнів об'єктивність відповідача-суб'єкта владних повноважень, у суду підстав немає. Що стосується твердження стосовно прізвища позивача, то позивач самостійно зазначає своє прізвище як «Белоусов», що підтверджується наданою довіреністю (а. с. 12). Окрім цього, факт вчинення позивачем правопорушення зафіксований у встановленому законом порядку і доведений відповідачем належними та допустимими доказами.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

8. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови Інспектора з підстав не доведеності здійснення ним повороту праворуч без подання сигналу покажчика повороту та неправомірності вимоги Відповідача щодо пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

9. У скарзі позивач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

10. Позивачем також направлені до суду письмові пояснення у яких він також наголошує про неналежність відеозапису із нагрудного відеореєстратора, яким зафіксовано обставини зупинки його автомобіля та про неможливість ідентифікувати на записі саме його особу та автомобіль.

11. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

14. На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

15. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

16. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

17. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

18. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

19. Згідно п.п. 2.1 г, 9.2 (б), 9.4 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

20. Адміністративним правопорушенням за правилами частини 2 статті 122 КУпАП визнається: порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

21. Адміністративним правопорушенням за правилами частини 1 статті 126 КУпАП визнається: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

22. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

23. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

24. Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

25. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ "Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

26. Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

27. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, N 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

28. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

31. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що наданий Відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення є належним та допустимим доказом згідно ст. 73 - 74 КАС України.

32. Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи та наданим відеозаписом. А посилання щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме ігнорування порядку встановленого ст. ст. 278, 279 КУпАП в судами не підтверджені.

33. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.07.2017 року о 02 год. 30 хв. в м. Харків на перехресті вул. Культури та пр-ту Науки, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ЗАЗ Ланос д.н.з. НОМЕР_1, здійснив поворот ліворуч, не подавши сигнал покажчика повороту та не пред'явив або не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1г, 9.2Б, 9.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

34. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

35. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київський районний суд міста Харкова постановою від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 640/11501/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець