ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2018 року

Київ

справа №814/1239/16

адміністративне провадження №К/9901/13170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1239/16

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року

у складі колегії суддів: головуючого - Рєзнікової С.С., суддів - Бегунца А.О., Старостіна В.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру України у Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов'язати відповідача розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської (селищної) ради Врадіївського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 листопада 2015 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту, однак 23 травня 2016 року відповідачем необґрунтовано відмовлено у наданні такого дозволу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Як встановлено, 19 серпня 2015 року Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників АТО земельними ділянками», яким Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено, за участю з органами місцевого самоврядування, визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім'ям загиблих.

31 серпня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, на виконання вказаного вище розпорядження КМУ, видано наказ №315СГ «Про визначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам АТО», відповідно до якого включено 10,000 га земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Краснопільскої сільської ради.

21 вересня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №806СГ «Про внесення змін до переліку земельних ділянок, які можна передати у власність учасникам АТО в межах території Миколаївської області, визначеного наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 серпня 2015 №315-сг».

02 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

23 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відмовило йому у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки дана земельна ділянка, згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Миколаївській області, зарезервована для передачі учасникам АТО на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 вересня 2015 року №806-сг.

Не погоджуючись з зазначеною вище відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суди дійшли висновку про відмову у позові, оскільки місце розташування запитуваної земельної ділянки фактично не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, так як ця ділянка зарезервована для передачі учасникам АТО на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Розпорядження КМУ.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказану норму Конституції України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відсутня жодна з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Посилання судів на п.14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не спростовує зазначених висновків, оскільки зазначена норма не встановлює підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказаний пункт статті стосується відведення земельних ділянок інвалідам війни для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, порядок надання якої чітко встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 814/1239/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської (селищної) ради Врадіївського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) з прийняттям рішення відповідно до вимог законодавства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду