ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа №826/1203/17

адміністративне провадження № К/9901/47721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 (судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В., Карпушова О.В.)

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішень,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати протокол від 21.12.2016 та припис від 21.12.2016, що складені Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва; визнати протиправним та скасувати акт від 21.12.2016 року, що складений Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва;

- визнати протиправним та скасувати постанову від 29.12.2016 №38/16/073-3858 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, що винесена Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі звернення депутата Київської міської ради Калініченка Д.Ю. від 27.09.2016 №08/279/077-386 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва 17.10.2016 прийнято Наказ про проведення позапланової перевірки №60.

На підставі Наказу №60 видано направлення від 17.10.2016 на проведення позапланової перевірки №б/н, для проведення позапланової перевірки на АДРЕСА_1 (реконструкція житлового будинку), строк дії направлення з 21.10.2016 по 27.10 2016.

Головним державним інспектором інспекційного відділу №3 управління контролю за будівництвом Якимчук Мальвіною Сергіївною здійснено позапланову перевірку у присутності довіреної особи замовника будівництва ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкта будівництва «Реконструкція житлового будинку з влаштуванням приміщень громадського призначення обслуговування населення за адресою: АДРЕСА_1 », за результатами якої 21.12.2016 складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В Акті перевірки встановлено, що:

- замовником будівництва ОСОБА_2 не приведено у відповідність до містобудівної ініціативи вид використання та призначення земельної ділянки до затвердження проектної документації, а саме не змінено цільове призначення земельної ділянки;

- гр. ОСОБА_3 виконує будівельні роботи із реконструкції житлового будинку з влаштуванням приміщень громадського призначення обслуговування населення за вказаною вище адресою на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, чим порушено п. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- проектну документацію (стадія «РП») ФОП ОСОБА_4 розроблено з істотними порушеннями, а саме: вихідних даних для проектування (замовником будівництва гр. ОСОБА_2 не змінено цільове призначення земельної ділянки до затвердженої проектної документації, що передбачено містобудівними умовами та обмеження забудови земельної ділянки), будівельних норм, стандартів і правил, чим порушено п.4.6.2 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; відсутні обмірювальні креслення об`єкту реконструкції та технічний висновок про можливість реконструкції і капітального ремонту житлового будинку, чим порушено п.5.5 та додатку А (довідковий) ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», поверховість об`єкта будівництва перевищує допустиму норму садибної забудови, чим порушено п.3.19 ДБН 360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень».

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.12.2016, яким вимагалось усунути допущені порушення у термін до 21.03.2017.

Крім того, Відповідачем складено Протокол від 21.12.2016 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На підставі Акту перевірки від 21.12.2016, припису про усунення порушення віл 21.12.2016, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.12.2016 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва прийнято постанову від 29.12.2016 №38/16/073-3858, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 144000 грн.

Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 рішення суду першої інстанції скасовано.

Позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 29.12.2016 №38/16/073-3858 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки, протокол та припис не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Також виходив з того, що ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з влаштуванням приміщень громадського призначення обслуговування населення за вказаною вище адресою, що не була відведена для цієї мети, чим порушено ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також виходив з того, що проектувальник ФОП ОСОБА_1 передала замовнику ОСОБА_2 проекту документацію для виконання будівельних робіт на об`єкті, розроблену з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, та з відхиленням від вихідних даних, чим порушено ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реконструкція житлового будинку з влаштуванням в будинку приміщень громадського призначення для обслуговування населення не означатиме зміну вказаної категорії земель і тому змінювати цільове призначення земельної ділянки, на переконання колегії суддів, не потрібно.

Також апеляційний суд виходив з того, що листом від 27.10.2017 №057021-037/С-2976-10026 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про те що реконструкція житлового будинку з влаштуванням в будинку приміщень громадського призначення для обслуговування населення не означає зміну категорії земель і тому змінювати цільове призначення земельної ділянки не потрібно.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що у Проекті (стадія «РП») (замовлення РЕ 988- 0416), зазначено: «Проект реконструкція житлового будинку з влаштуванням приміщень громадського призначення обслуговування населення по АДРЕСА_1 , відповідає вимогам містобудівельним, екологічним, санітарно-технічним, протипожежним та іншим діючим нормам і правилам, забезпечує безпеку для життя і здоров`я людей, експлуатацію об`єкта при умові дотримання заходів передбачених робочим кресленням».

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписом про усунення порушень від 21.12.2016 відповідач вимагав від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 21.03.2017, однак, за вказані порушення позивача притягнуто до відповідальності 29.12.2016, що на думку суду є суттєвим порушенням прав позивача.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що проектувальник ФОП ОСОБА_4 передала замовнику ОСОБА_2 проектну документацію для виконання будівельних робіт на об`єкті, розроблену з порушенням вимог законодавства та з відхиленням від вихідних даних

Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон №208/94-ВР) суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об`єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3038) забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 29 Закон №3038 основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

5. Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №3038 проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, як суб`єкт містобудування який здійснює проектування об`єктів, передав замовнику проектну документацію для виконання будівельних робіт на об`єктів будівництва, розроблену з дотриманням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо протиправності постанови відповідача про притягнення позивача до відповідальності на підставі частини 1 статті 2 Закону №208/94-ВР та прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що до затвердження проектної документації не було змінено цільове призначення земельної ділянки є безпідставним, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Також безпідставним є покликання відповідача на недотримання позивачем під час проектування вимог щодо поверховості об`єкта будівництва, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, поверховість визначена з урахуванням виданих відповідачем вимог Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 346 349 350 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/1203/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук