ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/25350/21

адміністративне провадження № К/990/36339/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стеценка С.Г., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ»

до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві

про визнання протиправним та скасування припису

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю. та Парінова А.Б.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (далі також - позивач, ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі також - відповідач, скаржник), у якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт використання позивачем частини земельної ділянки не за цільовим призначенням, на думку відповідача, полягає у тому, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, орієнтовною площею 0,10 га огороджена сітчастим металевим парканом, який закріплено на металевих стовпчиках. На частині паркану розміщено напис латинськими буквами «ELITEAUTO». При вході на огороджену територію встановлено ворота, хвіртку та тимчасову споруду (приміщення охорони), на верхній частині якої розміщено напис (посилання на адресу Інтернет сайту www.elite.cars.ua). Площа огородженої території вкрита асфальтобетонним покриттям та на ній розміщені транспортні засоби (легкові автомобілі). На частині огородженої території зведено тимчасову одноповерхову споруду площею приблизно 0,01 га, яка складається з двох приміщень, кімнат та холу. При вході до тимчасової споруди, над вхідними дверима, розміщено вивіску з написом «ELITEAUTO».

4. Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до інформації з сайту www.elite.cars.ua, зазначеного відповідачем в акті перевірки, автосалон розміщено за адресою місто Київ, Столичне шосе 33А, натомість земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, яка була об`єктом перевірки, розташована за адресою: місто Київ, Столичне шосе, 45. Тобто, вказаний відповідачем автосалон та земельна ділянка, що орендована позивачем, мають різні адреси.

5. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що належні та достатні докази порушення позивачем пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України відповідачем не надано. За таких підстав та встановлених судом обставини, з урахуванням оцінки зафіксованого порушення в акті перевірки, суд дійшов висновку, що припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 підлягає скасуванню, як такий, що складений посадовою особою контролюючого органу протиправно.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі №640/25350/21 задоволено частково, а саме: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року змінено в мотивувальній частині; в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

7. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач здійснив саме державний контроль за використанням та охороною земель стосовно об`єкта контролю - земельної ділянки, а не перевірку позивача як суб`єкта господарювання, а тому до цих відносин застосовуються норми спеціального Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), а не Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), як помилково зазначено судом першої інстанції.

8. Крім того, проаналізувавши зміст оскаржуваного припису, суд апеляційної інстанції зазначив, що припис не відповідає критерію пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з огляду на таке.

9. В зобов`язальній частині припису зазначено, що такий повинно бути виконано шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру. Поряд із цим, предметом дослідження проведеної перевірки також був договір від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 та копія акта прийому-передачі вказаної земельної ділянки, які укладено між Київським міським головою та Першим віце-президентом ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ», яким зокрема встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору (п. 5.1 договору). Відтак, відповідачу, при прийнятті оскаржуваного припису було достеменно відомо, що позивач не зможе самостійно його виконати.

10. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що метою винесення припису є усунення встановлених перевіркою порушень законним шляхом, а не породження нових порушень законодавства. Отже, оскаржуваний припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

11. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача є часткового обґрунтованими, зокрема в частині мотивів, з яких судом першої інстанції постановлено рішення про задоволення позовних вимог. Однак, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги все ж є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення в мотивувальній частині.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням, зокрема, положень статті 187 та частини другої статті 188 Земельного кодексу України, а також безпідставно застосували у спірних правовідносинах Закон № 877-V.

14. Скаржник наголошує, що перевірка була проведена саме з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, при цьому перевірка господарської діяльності ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» з питань дотримання земельного законодавства при користуванні такою земельною ділянкою не проводилась, а тому, на думку скаржника, до спірних правовідносин мали бути застосовані положення Закону № 963-IV.

15. Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тому, що матеріалами проведеної перевірки підтверджується факт здійснення позивачем реалізації легкових автомобілів, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки, на якій розташовано такий автосалон - 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

16. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення спірних рішень не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708, від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 818/1512/17, від 22 жовтня 2020 року у справах № 826/16214/17 та № 826/14317/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 160/27/19, від 31 березня 2021 року у справі № 810/4361/18 та від 27 січня 2022 року у справі № 0940/1791/18, про те, що у випадку перевірки земельних ділянок за об`єктом, посилання на норми Закону № 877-V є безпідставними, оскільки спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон № 963-IV.

17. Поміж іншим, скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15 липня 2021 року у справі № 0840/3368/18 та від 25 травня 2022 року у справі № 120/1196/19-а, про те, що формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

18. Касаційна скарга надійшла до Суду 22 грудня 2022 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/25350/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 травня 2023 року.

21. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

22. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 4 січня 2023 року через електронний кабінет.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

23. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 перебуває у комунальній власності міста Києва в особі Київської міської ради. Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20699728. Категорія земель - землі рекреаційного призначення. Цільове призначення - 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування футбольних полів (для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа». Площа земельної ділянки - 3,7900 га).

24. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) на праві оренди. Дата державної реєстрації речового права - 31 травня 2017 року.

25. Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у місті Києві відповідно до вимог статей 6, 10 Закону № 963-IV проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:90:132:0027, яка розташована в місті Києві, шосе Столичне, 45, за результатом якої складено акт від 30 липня 2021 року №194-ДК/165/АП/09/01/-21 (далі - акт перевірки).

26. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України.

27. Приписом від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 приписано позивачу вжити визначені законодавством України у сфері регулювання земельних відносин заходів щодо приведення частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні (на праві оренди) ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» та використовується останнім не за цільовим призначенням, до вимог земельного законодавства шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

28. Не погоджуючись із приписом відповідача від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятні з огляду на таке.

34. Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положень статті 187 та частини другої статті 188 Земельного кодексу України, а також безпідставно застосували Закон № 877-V, оскільки до спірних правовідносин слід було застосовувати положення Закону № 963-IV. Також, скаржник посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708, від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 818/1512/17, від 22 жовтня 2020 року у справах № 826/16214/17 та № 826/14317/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 160/27/19, від 31 березня 2021 року у справі № 810/4361/18 та від 27 січня 2022 року у справі № 0940/1791/18, про те, що у випадку перевірки земельних ділянок за об`єктом, посилання на норми Закону № 877-V є безпідставними, оскільки спеціальним законом у таких правовідносинах є Закон № 963-IV.

35. Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, у якій заначено таке:

«Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема Земельним кодексом України, Законом України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-ІV) та Законом України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» ( далі - Закон № 3613-VI).

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон №963-IV).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону № 963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону № 963-IV «….».

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходили, зокрема з протиправності дій відповідача з проведення перевірки, мотивуючи свої висновки положеннями Закону № 877-V.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що Закон № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Тобто, указаним Законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, особливості та обмеження перевірок, визначені у вказаному Законі №877-V, не поширюються на здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що у цьому випадку відповідач здійснив саме державний контроль за використанням та охороною земель стосовно об`єкта контролю - земельної ділянки, а не перевірку позивача як суб`єкта господарювання, а тому до цих відносин застосовуються норми спеціального Закону №963-IV, а не Закону № 877-V, як помилково зазначено судом першої інстанції.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18 та у постанові від 27 лютого 2020 року у справі 818/1512/17, від 16 липня 2020 року у справі №819/1781/17, від 8 лютого 2022 у справі №160/1040/19, від 11 серпня 2020 року у справі №818/1851/17, від 18 травня 2022 року у справі № 420/5932/18.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не повинен був діяти за процедурою здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, регламентованою положеннями Закону № 877-V та міг вжити щодо позивача певні заходи впливу, визначені, зокрема Законом № 963-IV.

З огляду на наведене, оскільки з боку відповідача відсутні процедурні порушення під час здійснення ним державного контролю за використанням та охороною земель, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку висновкам відповідача щодо виявлених під час вказаного контролюючого заходу поршень позивачем вимог земельного законодавства».

36. Окрім того, з резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року вбачається, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві задовольнив частково та змінив в мотивувальній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року.

37. З вищезазначеного вбачається, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 187 та частини другої статті 188 Земельного кодексу України, Закону № 877-V, Закону № 963-IV, а також неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, не знайшли підтвердження. Вказані доводи є аналогічними тим, які викладені в апеляційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та яким судом апеляційної інстанції уже було надану оцінку. У касаційній скарзі не наведено мотивів щодо іншого тлумачення вказаних норм права, аніж це зроблено судом апеляційної інстанції.

38. Також Суд не приймає посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2021 року у справі № 0840/3368/18 та від 25 травня 2022 року у справі № 120/1196/19-а, про те, що формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів. Оскільки колегією суддів Верховного Суду зі змісту оскаржуваних судових рішень не встановлено та у касаційній скарзі не мотивовано, що припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 був скасованих через зазначення у ньому будь-яких формальних неточностей. Навпаки, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року указано, що «з боку відповідача відсутні процедурні порушення під час здійснення ним державного контролю за використанням та охороною земель».

39. З приводу доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що «матеріалами проведеної перевірки підтверджується факт здійснення реалізації легкових автомобілів, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки, на якій розташовано такий автосалон - 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту», то колегія суддів звертає увагу, що сам відповідач наполягає на тому, що «перевірка була проведена саме з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, при цьому перевірка господарської діяльності ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» з питань дотримання земельного законодавства при користуванні такою земельною ділянкою не проводилась», то колегія суддів зазначає таке.

40. Судами попередніх інстанцій з акта перевірки від 30 липня 2021 року №194-ДК/165/АП/09/01/-21 встановлено таке: «згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 перебуває у комунальній власності міста Києва в особі Київської міської ради. Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20699728. Категорія земель - землі рекреаційного призначення. Цільове призначення - 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування футбольних полів (для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа». Площа земельної ділянки - 3,7900 га).

Нормативно грошова оцінка 19 003172,22 грн, дата оцінки - 13 березня 2017 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04 травня 2011 року.

Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) на праві оренди. Дата державної реєстрації речового права - 31 травня 2017 року.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, остання перебуває у комунальній власності Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141). Номер запису про право власності 20699728.

Відповідно до запису про інше речове право № 20699769 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 передана в оренду Товариству з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) з правом передачі під найм (суборенду).

Відомості щодо передачі частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 у суборенду у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні.

Виїздом на місцевість встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, у південній її частині, яка межує із шосе Столичним, розташовані спортивні споруди (футбольні поля, спортивний майданчик та глядацькі трибуни). Подальшим обстеженням ділянки, а саме її північної частини, яка межує із землями не наданими у власність чи користування, землями Комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» та шосе Столичним встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, орієнтовною площею 0,10 га огороджена сітчастим металевим парканом, який закріплено на металевих стовпчиках. На частині паркану розміщено напис латинськими буквами «ELITEAUTO». При вході на огороджену територію встановлено ворота, хвіртку та тимчасову споруду (приміщення охорони), на верхній частині якої розміщено напис (посилання на адресу Інтернет сайту www.elite.cars.ua). Площа огородженої території вкрита асфальтобетонним покриттям та на ній розміщені транспортні засоби (легкові автомобілі). На частині огородженої території зведено тимчасову одноповерхову споруду площею приблизно 0,01 га, яка складається з двох приміщень, кімнат та холу. При вході до тимчасової споруди, над вхідними дверима, розміщено вивіску з написом «ELITEAUTO».

Згідно інформації, що міститься у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням www.elite.cars.ua розміщено Інтернет сторінку автосалону «ELITEAUTO», який здійснює продаж транспортних засобів (легкових автомобілів іноземного виробництва).

В ході перевірки, за результатами виконання клопотання державного інспектора про надання документів Товариством з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (ЄДРПОУ 00305981) надано копію рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 586/2655 «Про передачу земельних ділянок ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа» на Столичному шосе, 45 у Голосіївському районі м. Києва»; копію договору від 14.09.2010 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 та копію акта прийому-передачі вказаної земельної ділянки, які укладено між Київським міським головою та Першим віце-президентом Товариства з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ»; копію угоди від 31 травня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027.

Згідно наданих документів зазначена земельна ділянка передана в оренду товариству з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» строком до 31 травня 2022 року для будівництва, експлуатації та обслуговування футбольних полів (для розширення учбово-спортивної бази «Конча-Заспа»). Відповідно до положень розділів 5, 13 договору від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Орендар має право передавати земельну ділянку або її частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця. Умови суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України».

41. Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

42. За частинами першою та другою статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).

43. Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

44. Згідно частини першої статті 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивна споруда - нерухоме майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом. Земельні ділянки, на яких розташовані спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.

45. Відповідно до положень статі 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

46. Згідно статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

47. Статтею 52 Земельного кодексу України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

48. Колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 818/57/18 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 600/2150/21-а Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування вищезазначених норм матеріального права, відповідно до якого питання будівництва, обслуговування того чи іншого об`єкту нерухомого майна нерозривно пов`язаний з земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенні земельної ділянки та їй відповідати.

49. Також колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до «Цілей сталого розвитку» (ЦСР, відомі також як Глобальні цілі) - ключові напрямки розвитку країн, що були ухвалені на Саміті ООН зі сталого розвитку. ЦСР ухвалені на період від 2015 до 2030 року і нараховують 17 Глобальних цілей, яким відповідають 169 завдань. Офіційний документ (резолюція) Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року» (англ. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development) від 25 вересня 2015 року їх метою є виведення світу на траєкторію сталого та життєстійкого розвитку. Всі держави повинні забезпечити здоровий спосіб життя та добробуту людей будь-якого віку (стаття 3 ЦСР «Міцне здоров`я і благополуччя»).

50. Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а відповідно до частин першої, четвертої статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту.

51. З аналізу вищезазначених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне сформулювати правовий висновок про те, що оскільки Україна проголосила людину, її життя та здоров`я найвищою соціальною цінністю, то, відповідно, повинні бути забезпечені дієві механізми державних гарантій реалізації права на охорону здоров`я кожного, зокрема шляхом сприянню розвитку фізичної культури і спорту. Тому, використання земельних ділянок, відведених під розміщення на них об`єктів розвитку фізичної культури і спорту, не за цільовим призначенням призведе до нівелювання вказаних конституційних гарантій Держави. Законні вимоги органів контролю і нагляду за охороною земель, зокрема, щодо цільового призначення земельних ділянок, відведених суб`єктам господарювання під розміщення на них об`єктів розвитку фізичної культури і спорту, є способом забезпечення Державою закріплених у Конституції України гарантій стосовно людини, її життя і здоров`я, а тому підлягають обов`язковому і повному виконанню.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт використання позивачем частини земельної ділянки не за цільовим призначенням, на думку відповідача, полягає у тому, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027, орієнтовною площею 0,10 га огороджена сітчастим металевим парканом, який закріплено на металевих стовпчиках. На частині паркану розміщено напис латинськими буквами «ELITEAUTO». При вході на огороджену територію встановлено ворота, хвіртку та тимчасову споруду (приміщення охорони), на верхній частині якої розміщено напис (посилання на адресу Інтернет сайту www.elite.cars.ua). Площа огородженої території вкрита асфальтобетонним покриттям та на ній розміщені транспортні засоби (легкові автомобілі). На частині огородженої території зведено тимчасову одноповерхову споруду площею приблизно 0,01 га, яка складається з двох приміщень, кімнат та холу. При вході до тимчасової споруди, над вхідними дверима, розміщено вивіску з написом «ELITEAUTO.

53. З огляду на встановлене порушення Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві винесено припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21, яким приписано позивачу вжити визначені законодавством України у сфері регулювання земельних відносин заходів щодо приведення частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні (на праві оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" та використовується останнім не за цільовим призначенням, шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

54. Проаналізувавши зміст оскаржуваного припису, суди попередніх інстанцій вказали, що припис не відповідає критерію пропорційності, з огляду на таке.

55. В зобов`язальній частині припису зазначено, що такий повинно бути виконано шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

56. Водночас суди попередніх інстанцій вказали, що предметом дослідження проведеної перевірки також був договір від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 та копія акта прийому-передачі вказаної земельної ділянки, які укладено між Київським міським головою та Першим віце-президентом Товариства з обмеженою віддільністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ», яким, зокрема, встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору (п. 5.1 договору).

57. З огляду на вказані обставини суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачу при прийнятті оскаржуваного припису було достеменно відомо, що позивач не зможе самостійно його виконати. Отже, оскаржуваний припис від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

58. Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, виходячи із такого.

59. Відповідно до частини другої статті 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

60. Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 160/23388/21 сформулював висновок про те, що припис є вимогою суб`єкта владних повноважень, спрямованою на усунення у визначений строк виявлених порушень; особа, якій виданий припис, може виконати його або заперечити у встановленому законодавством порядку щодо можливості його виконання, зокрема, шляхом звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень.

61. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

62. З приводу вказаного принципу Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі №280/988/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

63. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою (з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027) складено акт від 30 липня 2021 року №194-ДК/165/АП/09/01/-21. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України. Приписом від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21, прийнятим на підставі акта перевірки, приписано позивачу вжити визначені законодавством України у сфері регулювання земельних відносин заходів щодо приведення частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні (на праві оренди) ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» та використовується останнім не за цільовим призначенням, шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

64. Також, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачем під час судового розгляду не було спростовано виявлені під час перевірки порушення, водночас суди вказали на те, що вимоги припису від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 не можуть бути виконані позивачем, оскільки відповідно до пункту 5.1 Договору від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:132:0027 «зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору».

65. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

66. Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

67. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).

68. У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

69. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

70. Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

71. Позиція Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм процесуального закону викладена у постанові від 1 травня 2023 року у справі № 380/23651/21.

72. Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до Київської міської ради стосовно прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (частини земельної ділянки) у порядку, визначеному пунктом 5.1 Договору від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки та забезпечуючи дотримання вимог, зокрема Земельного кодексу України.

73. Позивачем не надано до суду жодних доказів того, що він вчиняв будь-які дії щодо виконання вимог припису від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21, зокрема шляхом звернення до Київської міської ради щодо вирішення вказаного питання. Позивачем також не надано доказів того, що Київською міською радою позивачу було відмовлено у зміні цільового призначення земельної ділянки (частини земельної ділянки) у порядку, визначеному чинним законодавством.

74. Також колегія суддів вказує на те, що положення припису від 12 серпня 2021 року №194/ДК/0007Пр/03/1/-21 не містять жодних імперативних заборон, які б унеможливили його виконання з огляду на положення пункту 5.1 Договору від 14 вересня 2010 року про оренду земельної ділянки та положення Земельного кодексу України, а позивач не звертався до відповідача із заявою про продовження термінів виконання припису, з огляду на складність процедури зміни цільового призначення частини орендованої земельної ділянки.

75. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Власність зобов`язує.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

76. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

77. Окрім того, у статті 41 Основного Закону України закріплено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

78. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірний припис відповідача був прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

79. Таким чином, доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

80. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправним та скасування припису.

81. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

83. Оскільки судом було установлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

84. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправним та скасування припису.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа