ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/20177/16

адміністративне провадження №К/9901/37513/18, К/9901/37511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрітенський 3/15» про визнання протиправним та скасування рішення від 08 липня 2016 року № 82, зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група», Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А., Губської Л.В., Федотова І.В. від 19 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» (далі - ТОВ «ІБГ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві (далі - Департамент ДАБІ у м. Києві, третя особа 1), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрітенський 3/15» (далі - ОСББ «Стрітенський 3/15», третя особа 2), в якому просило суд:

- визнати протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 82 від 08 липня 2016 року про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С із будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі міста Києва;

- скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 82 від 08 липня 2016 року про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С із будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі міста Києва;

- зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вчинити дії по відновленню в єдиному реєстрі запису про реєстрацію Дозволу на початок виконання будівельних робіт від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С із будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо коригування проектної документації з порушенням вимог пункту 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 5.4 ДБН В.2.2-15-2005, пункту 6.48 В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» є хибними та необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки будівництво було розпочато у червні 2008 року, то коригування проекту, з урахуванням вимог абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року № 509-VI, було здійснено на підставі та у відповідності до отриманих позивачем вихідних даних та відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент видачі дозволу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Державної архітектурно - будівельної інспекції України від 08 липня 2016 року № 82 про анулювання позивачу дозволу на виконання будівельних робіт від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С є правомірним, оскільки позивачем не було надано до суду наказу від 21 квітня 2012 року № 2-ПБ щодо затвердження скоригованої проектної документації, а також скоригованої проектної документації, завдання на коригування, технічні умови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» та Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, у яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» подано 10 липня 2017 року.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» подано 24 листопада 2017 року.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13 липня та 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/20177/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року прийнято до свого провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційні скарги.

Разом з касаційними скаргами ТОВ «ІБГ» та ПАТ «ВТБ Банк» подано клопотання про участь їх представників у касаційному розгляді справи у судовому засіданні. У задоволенні вказаних клопотань було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Кузьменком Володимиром Володимировичем у присутності представника TOB «Інвестиційно-будівельна група» Чернюка Олександра Олександровича відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), на підставі звернення голови ТКК Київської міської ради Балицької О. від 31 травня 2016 року № 08/350/014-43, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил TOB «Інвестиційно-будівельна група» (м. Київ, вул.40-річча Жовтня, 100/2); назва та місцезнаходження об'єкта будівництва «Житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва», результати якої оформлені актом від 17 червня 2016 року.

За результатами перевірки встановлено, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві замовнику будівництва TOB «Інвестиційно-будівельна група» видано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва «Житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва» від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С. Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 04-0823 на проектування об'єкта будівництва від 28 жовтня 2004 року видано Головним управлінням, архітектури та дизайну міського середовища (КМДА). Згідно з пунктом 15 АПЗ поверховість об'єкта будівництва визначається проектом за висновками історико-містобудівного обґрунтування. Відповідно до висновку Історико-містобудівного обґрунтування, гранично допустима висота і поверховість будинку від поверхні землі - 41,0 м.

Проектна документація «Житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва», розроблена ПП «Архітектурне Бюро Янош Віг і партнери» у 2006 році, отримала позитивний висновок комплексної державної експертизи Київської міської Служби Української інвестиційної експертизи від 14 березня 2008 року № 5934. Категорія складності об'єкта будівництва «Житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва» згідно листа TOB «Української будівельної експертизи» від 20 квітня 2012 року № 2004-12 - III.

У подальшому проектну документацію об'єкта будівництва було скориговано. Наказом TOB «Інвестиційно-будівельна група» від 21 квітня 2012 року № 2-ПБ затверджено скоригований проект «Житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О. Гончара, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва», в результаті чого змінились техніко-економічні показники (ТЕП). Затверджений проект 2006 року мав наступні ТЕП: площа забудови - 1671,20 кв. м; поверховість - 8, 9, 10; будівельний об'єм - 69 253,83 м3; загальна площа -21 444,19 кв. м; загальна площа квартир - 12 347,41 кв. м; висота будівлі - +34.500.

Скоригований проект (стадія П) з наступними ТЕП: площа забудови - 3092,73 кв. м; поверховість - 8, 9; будівельний об'єм - 93 953,20 м3; загальна площа - 21 983,21 кв. м; загальна площа квартир - 12 896,81 кв. м; висота будівлі - +37.900.

Так, перевіркою встановлено, що коригування проектної документації виконано без отримання вихідних даних, що є порушенням вимог пункту 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Після коригування проектна документація не погоджувалась центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, чим порушено статтю 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Проектом (після коригування) передбачено сполучення ліфтами всіх надземних (житлових) та підземних (паркінг) поверхів, чим порушено пункт 5.4 ДБН В.2.2-15-2005, пункт 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів». Відповідно до пункту 5.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» при розміщенні в підвальному та/або цокольному поверхах вбудованих стоянок для автотранспорту, що належить мешканцям будинків, допускається установлення в них ліфтів до першого поверху. Відповідно до пункту 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» у вбудованих в житлові будинки підземних гаражах сполучення сходових кліток та ліфтових шахт з житловою частиною не допускається. Проектом (після коригування) передбачено влаштування на першому поверсі житлового будинку фізкультурно-оздоровчого комплексу площею близько 350 м кв., чим порушено пункт 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Відповідно до пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2. Отже, ПП «Архітектурне Бюро Янош Віг і партнери» передано розроблену з порушеннями вимог законодавства скориговану проектну документацію замовнику будівництва, чим порушено абзац перший частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами розгляду службової записки Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 23 червня 2016 року № 10126-26/2306/11, акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 червня 2016 року на об'єкті будівництва «Будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва», замовник TOB «Інвестиційно-будівельна група», яким встановлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, керуючись підпунктом «в» пунктом 1 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктом 3 пункту 34 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (далі - Порядок № 466) та враховуючи результати засідання комісії з розгляду питань, які виникають під час здійснення повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 08 липня 2016 року № 82, яким позивачу анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва» від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С, замовник: ТОВ «Інвестиційно-будівельна група».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ТОВ «ІБГ» вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем положень пункту 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення погодження та затвердження проектної документації для будівництва», частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункту 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», оскільки всі проектувальні роботи та коригування проектної документації здійснювались відповідно до вимог законодавства, чинного на день її розроблення та коригування. При цьому, скаржник наголошує, що відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року № 509-VІ, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані для об'єктів, будівництво яких розпочалось на момент набрання чинності цим законом, зберігають чинність до завершення будівництва.

У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що оскаржуване рішення ДАБІ України прийнято без урахування положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент отримання дозволу на виконання будівельних робіт № 0424-Шв/С від 06 червня 2008 року та здійснення коригування проекту. Зокрема, скаржник вказує, що частиною шостою статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, у силу положень частини другої статті 37 цього ж Закону за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання інших документів дозвільного характеру не вимагається.

Від ДАБІ України надійшли заперечення на касаційні скарги ТОВ «ІБГ» та ПАТ «ВТБ Банк», у яких зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що коригування всіх техніко-економічних показників на будівництво несе за собою будівництво фактично нового об'єкта. Крім того, вказує, що скаржниками не спростовано факт вчинення виявлених під час перевірки порушень, відтак, просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ДАБІ України у спір них правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про планування і забудову територій», «;Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на момент видання дозволу на будівництво) фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті. Для проектування об'єктів, що згідно із статтею 22 цього Закону визначені як переважні види забудови в межах окремої зони, замість архітектурно-планувального завдання як вихідні дані використовуються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, визначені місцевими правилами забудови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 року № 2328 затверджено Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, який був чинним на момент видачі дозволу та втратив чинність 29 травня 2009 року (далі - Порядок № 2328).

У пункті 1 вказаного Порядку передбачено, що ним встановлюється єдина процедура розроблення і надання замовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури (далі - технічні умови), склад вихідних даних на проектування (далі - вихідні дані), зміст, визначення розміру плати за їх видачу.

Архітектурно-планувальне завдання і технічні умови є складовими частинами вихідних даних.

У пункті 2 визначено, що Порядок є обов'язковим, зокрема для замовників, проектувальників, підрядників, будівельників, інших юридичних та фізичних осіб, які провадять містобудівну та архітектурну діяльність, незалежно від форми власності.

Відповідно до положень пунктів 13, 15 архітектурно-планувальне завдання - це комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, державних будівельних норм, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб при розташуванні об'єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Архітектурно-планувальне завдання містить текстову та графічну частину. Текстова частина архітектурно-планувального завдання містить, зокрема відомості про містобудівні та інженерно-геологічні умови земельної ділянки згідно з містобудівною документацією або даними відповідних організацій; обмеження щодо поверховості (висоти) об'єктів архітектури; вимоги до опорядження об'єкта архітектури, благоустрою території; умови використання цокольних поверхів і підвалів, підземного простору; перелік технічних умов; графічна частина архітектурно-планувального завдання містить: ситуаційну схему місця розташування об'єкта архітектури в населеному пункті або на іншій території; викопіювання з оновленого топографо-геодезичного плану кварталу (мікрорайону), іншої території місця розташування об'єкта архітектури; схему визначення площ, що підлягають забудові і благоустрою, з урахуванням нормативів та визначенням планувальних обмежень розміщення історико-культурних, санітарно-охоронних зон тощо.

На виконання вимоги апеляційного суду позивачем до суду апеляційної інстанції було надано копію архітектурно - планувального завдання (АПЗ) № 04-0823 на проектування об'єкта будівництва: житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, яке затверджено заступником начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА 28 жовтня 2004 року, з терміном дії два роки з моменту видачі.

Судом апеляційної інстанції зі змісту листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 липня 2008 року № 20-454 (додаток до архітектурно - планувального завдання № 04-0823, виданого 28 жовтня 2004 року, та продовженого листом Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16 січня 2007 року № 20-17), апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що термін дії архітектурно-планувального завдання, виданого 28 жовтня 2004 року № 04-0823АПЗ, продовжено на один рік. Жодних інших вихідних даних, зокрема, технічних умов, позивачем надані не були.

Згідно частини першої статті 28 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Положеннями статті 29 вказаного Закону передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 червня 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ТОВ «Інвестиційно - будівельна група» був виданий дозвіл № 0424-Шв/С на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою: вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» від 15 березня 2008 року № 1 та погодженої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 07-9070 від 31 серпня 2007 року; строк дії дозволу до 13 листопада 2008 року.

Згідно абзацу 2 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року № 509-VI (набрав чинності 14 жовтня 2008 року) цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: підпунктів 2, 4 пункту 4, абзаців третього та четвертого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 7, підпунктів 1-4 та абзацу п'ятого підпункту 6 пункту 9, абзаців сьомого та восьмого підпункту 2, підпунктів 5, 10, 11, 13, 16, 17, 20 пункту 10 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, які були надані до 14 квітня 2009 року (шість місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року №509-VI) зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, з акта перевірки, у подальшому проектну документацію об'єкта будівництва було скориговано, проект якого затверджений наказом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» від 21 квітня 2012 року № 2-ПБ, у результаті чого змінились техніко-економічні показники (збільшилась площа забудови, будівельний об'єм, загальна площа, загальна площа квартир, висота будівлі, змінилась поверховість).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка була чинна на час внесення коригування до проектної документації) проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно частини третьої та десятої статті 29 зазначеного Закону основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов. Вихідні дані є чинними до завершення будівництва об'єкта. Зміни до вихідних даних можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Відповідно до пункту 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2011 року № 651/19389), до складу вихідних даних на проектування належать: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов. До завдання на проектування додаються технічні умови. Завдання на проектування складається замовником або за його дорученням проектувальником.

Згідно пункту 2.2 Державних будівельних норм А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» проектування об'єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних. До складу вихідних даних належать: архітектурно - планувальне завдання (АПЗ); технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта (ТУ); завдання на проектування; інші вихідні дані.

З аналізу наведених норм можна дійти до висновку, що коригування проектної документації здійснюється шляхом внесення змін до затвердженого (схваленого) проекту будівництва на підставі завдання на коригування.

Під час апеляційного розгляду справи, 07 червня 2017 року колегією суддів було витребувано у позивача докази, на підставі яких було здійснено коригування, та проект будівництва.

Проте, позивачем не було надано наказу від 21 квітня 2012 року № 2-ПБ щодо затвердження скоригованої проектної документації, на який посилався позивач, як на підставу дотримання порядку коригування проектної документації, самої скоригованої проектної документації, завдання на коригування, технічні умови.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини першої статті 77 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 (статтею 78) цього Кодексу.

Виходячи з положень КАС України та поданих учасниками справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість акта перевірки у частині висновку щодо коригування проектної документації без отримання вихідних даних, що є порушенням вимог пункту 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 818/816/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 761/42948/16-а.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, в акті перевірки також встановлені порушення позивачем пункту 5.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункту 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» в частині сполучення ліфтами всіх надземних (житлових) та підземних (паркінг) поверхів; пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», оскільки проектом передбачено влаштування на першому поверсі житлового будинку фізкультурно-оздоровчого комплексу площею 350 м2.

Відповідно до пункту 5.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» при розміщенні в підвальному та/або цокольному поверхах вбудованих стоянок для автотранспорту, що належить мешканцям будинків, допускається установлення в них ліфтів до першого поверху.

Відповідно до пункту 6.48 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» у вбудованих в житлові будинки підземних гаражах сполучення сходових кліток та ліфтових шахт з житловою частиною не допускається.

Згідно пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2.

Відповідно до пункту «в» частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

На цій підставі судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що коригування технічної документації здійснено з порушенням встановленого порядку, а обґрунтованих заперечень щодо недотримання вимог вищезазначених ДБН позивачем не наведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08 липня 2016 року № 82 про анулювання позивачу дозволу на виконання будівельних робіт від 06 червня 2008 року № 0424-Шв/С є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішенні апеляційного суду повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група», Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко