ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 821/1851/16

адміністративне провадження № К/9901/42159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

секретар судового засідання - Титенко М. П.,

за участю:

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Литовської Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року (суддя Кисильова О. Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року (головуючий суддя Градовський Ю. М., судді: Стас Л. В., Турецька І. О.) у справі №821/1851/16 за позовом Приватного підприємства "Борисфен-Полігранд-Т" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Борисфен-Полігранд-Т" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0001161422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1981821 грн та №0001171422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7500600 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 5067000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2533500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій підприємства з його контрагентами та безпідставністю висновків податкового органу стосовно безтоварності операцій, оскільки всі операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, акти про неможливість проведення перевірок контрагентів не є свідченням відсутності господарських відносин між позивачем та його контрагентами. Зазначає, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Вважає, що право на податковий кредит виникає незалежно від використанні таких товарів, основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Зауважує, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0001161422 та №0001171422.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що факт здійснення підприємством господарської діяльності не підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами. Посилається на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, фізичної, технічної та технологічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Зазначає про наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача та неможливість проведення перевірки по де-яким з них у зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ФГ "Успіх-Ла" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Зернові традиції" за листопад-грудень 2015 року з приводу придбання та подальшого використання, реалізації товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої податковим органом складено акт від 13 червня 2016 року №60/21-22-14-06/33390615 (надалі - акт перевірки)

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0001161422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1981821 грн та №000117142, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7500600 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 5067000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2533500 грн.

Актом перевірки встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 5067000 грн, та як наслідок, занижено податок на додану вартість на загальну суму 5067000 грн; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1981821 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатом договірних взаємовідносин з контрагентами позивача з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій.

Актом перевірки встановлено відсутність: документального підтвердження господарських операцій підприємства з контрагентами-постачальниками Фермерським господарством "Успіх-Ла" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові Традиції"; первинних бухгалтерських документів в підтвердження передачі насіння соняшника на зберігання з подальшою переробкою на склад (термінал), орендований позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле"; первинних документів, які підтверджують прийняття на зберігання (переробку) вищевказаного товару. Актом перевірки встановлено, що товарно-транспорті накладні складені із порушеннями, оскільки відсутні дані щодо посилання на видаткові накладні, згідно яких здійснюється перевезення насіння соняшника, не конкретизовано місце навантаження, відсутні дані часу прибуття та вибуття автомобільного транспорту, загальної суми відпущеного товару. Зазначено про відсутність умов для вирощування, збирання та зберігання насіння соняшника у кількості 1200 т.

В акті перевірки також зазначено, що первинними документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові традиції" не підтверджується постачання продукції позивачу, видаткові накладні підписані особою, яка не має право на підписання таких документів, складено акт про відсутність підприємства за місцем реєстрації. Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові традиції" не здійснює придбання насіння соняшника, запчастин для сільськогосподарської техніки та автомобільного транспорту, паливно-мастильних матеріалів, матеріальних добрив, засобів захисту рослин, які необхідні для вирощування та збирання насіння соняшникового.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 грудня 2015 року між фермерським господарством "Успіх-Ла" (Продавець) та підприємством (Покупець) укладено договір поставки, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, а Покупець приймає у власність та сплачує Продавцю загальну вартість Товару. За умовами договору товар переходить у власність покупця на складі покупця за умов зобов'язання продавця доставити товар на термінал Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле", м. Баштанка, Миколаївська область, вул.

Промислова, буд. 4.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем надані видаткові накладні на отримання насіння соняшника в кількості 1200 тон на загальну суму 10800000 грн (в тому числі податок на додану вартість в сумі 1800000 грн) та товарно-транспортні накладні.

Між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові Традиції" (Продавець) укладено договір поставки від 12 листопада 2015 року №12/11-15, за умовами якого останній передає покупцеві товар (насіння соняшнику), а покупець сплачує вартість поставленого Товару.

На підтвердження поставки товару позивачем надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період листопад-грудень 2015 року на отримання насіння соняшника в кількості 1979,8 тон на загальну суму 19601970 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 3267000 грн.

01 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле" (Орендодавець) та підприємством (Орендар) укладено договір оренди обладнання №1/А, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у термінове платне користування наступне майно (обладнання для виробництва рослинної олії та макухи), об'єкт оренди передається в оренду для ведення господарської діяльності. В підтвердження передачі майна в оренду надано акт приймання передачі від 01 вересня 2015 року №1/А.

01 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле" (Виконавець) та підприємством (Замовник) укладено договір про надання послуг №1/09, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації процесу переробки насіння соняшника в порядку та на умовах, визначених теперішнім Договором. Згідно вказаного договору Виконавець надає Замовнику наступні послуги: приймання, контроль якісних показників, розвантаження сировини; організація та здійснення процесу переробки сировини; контроль якості продуктів переробки сировини (олії соняшникової, макухи); організація та здійснення відвантаження продуктів переробки сировини в транспортні засоби Замовника; надання послуг проводиться спеціалістами Виконавця на виробничих потужностях.

01 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле" (Орендар) та підприємством (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01 СА, за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення цех по переробці сільгосппродукції площею 2469,3 кв. м., приміщення передається в суборенду для зберігання та переробки сільгосппродукції, виробництва рослинної олії та його зберігання (акт прийому-передачі приміщення суборенду від 15 вересня 2015 року), а також договір суборенди обладнання № 2 САО від 01 вересня 2015 року за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове платне користування наступне майно, об'єкт суборенди передається в суборенду для ведення господарської діяльності (акт прийому-передачі до Договору суборенди обладнання № 2 САО від 15 вересня 2015 року).

В підтвердження виконання умов наведених вище договорів позивач надав до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по переробці насіння соняшника, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) суборенди обладнання та нежилого приміщення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) компенсації по активній електроенергії та платіжні доручення.

Позивачем у бухгалтерському та податковому обліку за листопад -грудень 2015 року віднесено вартість придбаних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле".

Судами також встановлено, що отримане позивачем від постачальників ФГ "Успіх-Ла" та ТОВ "Аграрна компанія "Зернові традиції" насіння соняшника перероблене на олію і макуху соняшникову.

Між позивачем (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (Покупець) укладені договори поставки від 02 грудня 2015 року № 02/12-15 та від 22 грудня 2015 року № 22/12-15, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (макуху соняшника), а Покупець приймає у власність та сплачує Продавцю загальну вартість Товару.

В підтвердження реалізації сільськогосподарської продукції надані видаткові накладні та акти приймання-передачі товару на загальну суму 40267200 грн (в тому числі податок на додану вартість в сумі 6711200 грн).

03 серпня 2015 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський термінал" укладено договір № ДТ-БПТ/36-08-15, який визначає порядок та умови зберігання зернових та олійних культур, продуктів їх переробки, що передаються на зберігання позивачем на перевантажувальному комплексі ПАТ "Дніпровський термінал".

На виконання умов вказаного договору позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період листопада - грудня 2015 року.

Між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством "Інвест-проект" (Експедитор) укладено договір від 03 листопада 2014 року № 03/11-15 та між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством "Абсолют Тера" (Експедитор) укладено договір від 01 грудня 2015 року № 01/12-НП, за якими Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом.

На виконання умов договорів позивачем надані акти надання послуг та товарно-транспортні накладні з відміткою ПАТ "Дніпровський термінал" про прийняття макухи.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі Статтею 134 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пункту 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм вбачається, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, у чому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі-Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ~law27~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, законодавцем визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Суди попередніх інстанцій, оцінюючи надані первинні документи за спірними правовідносинами, дійшли висновку про складання та підписання таких документів повноважними особами підприємств-контрагентів, відповідність таких документів вимогам ~law28~.

Натомість суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, податкові і видаткові накладні по взаємовідносинам з постачальниками, інші первинні бухгалтерські документи, не дослідили відсутність у таких документах обов'язкових реквізитів, невідповідність їх вимогам ~law29~ та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року №168/704, на яких наполягав податковий орган під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган неодноразово звертав увагу суду на відсутність у первинних документах, зокрема, у податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, виданих постачальниками товару, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операціях. В матеріалах справи наявні видаткові накладні без підпису відповідальних осіб позивача про приймання товару (а. с.47,49 т.2, а. с.2-34 т.3 тощо)

Суди не дослідили відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про здійснення вантажно-розвантажувальних операцій, даних про пункти навантаження.

Судами, не досліджено товарно-транспортні накладні по господарським взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, зокрема з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові Традиції", на які посилався податковий орган в підтвердження того, що протягом 17,18,21 грудня 2015 року одними і тими ж водіями, на тих же автомобілях, задокументовано здійснення перевезень однакової кількості насіння соняшника від пункту навантаження с. Верхній Мінченок, Луганська область до пункту розвантаження м.

Баштанка, Миколаївська область, вул. Промислова, буд. 4 двічі за один і той же день, враховуючи, що відстань між пунктами складає 857 км.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами встановлені обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.

Судами не досліджено наявність у контрагентів позивача трудових ресурсів, фізичної, технічної та технологічної можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, не досліджено і питання оплати за поставлений товар за договорами поставки, на чому неодноразово наполягав податковий орган під час розгляду справи.

Не досліджені доводи контролюючого органу про відсутність бухгалтерських документів в підтвердження передачі насіння соняшника, придбаного підприємством у Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Зернові традиції" на зберігання з подальшою переробкою на склад (термінал), орендований позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле"; відсутність первинних документів в підтвердження прийняття на зберігання (переробку) вказаного товару матеріально-відповідальною особою на термінал (цех по переробці сільськогосподарської продукції), який орендується позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Поле".

Крім того, слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі 23 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100090000033, внесено кримінальне провадження за фактом наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові Традиції" ознак фіктивності за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, відносно керівників та засновників підприємства, які з корисних мотивів, стали пособником у вчиненні організації та створенні підприємств з ознаками фіктивності, з метою надання підприємствам реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податків. У ході слідчих дій з'ясовано, що вони зареєстрували такі товариства на своє ім'я без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 листопада 2015 року у справі №265/7604/15-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №32015050390000004 надано тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки в провадженні слідчих перебувають матеріали кримінальних проваджень відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Протеїн-Продакшин", метою яких є ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та які проводять протягом 2012-2015 років безтоварні операції з придбанням товарно-матеріальних цінностей, використовуючи реквізити фіктивних підприємств, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Компанія "Зернові Традиції".

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб'єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.

Судами попередніх інстанцій не досліджено, чи є по наведеним матеріалам судові рішення або рішення правоохоронних органів відносно контрагентів позивача, чи охоплені цими матеріалами досудового розслідування або рішеннями періоди здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст та правові наслідки цих документів не встановлені.

Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Верховний Суд зазначає, що витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи зазначене, Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються належними первинними документами як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За приписами частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року скасувати, справу №821/1851/16 направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник