Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/11036/17

адміністративне провадження №К/9901/63785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (судді - Епель О.В., Губська Л.В., Федотов І.В.)

у справі №826/11036/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС"

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) від 06.04.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку щодо відсутності у Товариства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 6 073 190 грн., відтак у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС №0002074202 від 06.04.2017.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством 19.02.2017 подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 6 073 190 грн. та надано на запит ДФС документи щодо взаємовідносин із публічним акціонерним товариством «Норд», по взаємовідносинам із яким виникло від'ємне значення податку на додану вартість, заявлене до відшкодування.

За наслідком проведеної камеральної перевірки даних Товариства задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку за січень 2017 року, ДФС складено акт від 22.03.2017.

В акті викладено висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог:

- пункту 200.4 статті 20 Податкового кодексу України, та завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування за січень 2017 року на суму 6073190 грн.,

- порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 у частині відображення значення рядку 20 «сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу» та відповідно в рядку 20.2.1 «підлягає бюджетному відшкодуванню», рядку 20.3 «зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».

На цій підставі ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0002074202, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 6 073 190 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивував тим, що при складанні податкової звітності позивач завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 47 копійок, зазначивши суму до відшкодування 6 073 190 грн., в той час як вона фактично складає 6 073 189, 57 грн.

Порядок оформлення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, механізм визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено положеннями Податкового Кодексу України, зокрема, розділом V цього Кодексу та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі Порядок №21).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового Кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.8. цієї статті Податкового Кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що дії позивача, який при заповненні поданих контролюючому органу документів округлив суму, заявлену ним до відшкодування відповідають встановленому чинним законодавством порядку оформлення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №21 усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами. Відтак округлення позивачем суми 6073189,57 грн. до 6073190 грн. не є порушенням вимог Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову і касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення та не дає підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова