Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.08.2018 року у справі №815/5824/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №815/5824/17

адміністративне провадження №К/9901/56399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Градовський Ю.М., Лук'янчук О.В.)

у справі № 815/5824/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000080/2 від 04.07.2017;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00788 від 04.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.02.2018 у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2018 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким задовольнив адміністративний позов Товариства:

- визнав протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000080/2 від 04.07.2017;

- визнав протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00788 від 04.07.2017.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем під час митного оформлення товару подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив про правомірність своїх дій щодо прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.04.2017 між позивачем та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» зобов'язалася поставити, а позивач приймати та оплатити товар, вказаний у специфікаціях.

Так, відповідно до специфікації № 49 від 01.07.2017 до контракту та інвойсу № 049 від 01.07.2017, Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» на умовах поставки FCA-Скідра поставила Товариству товар: персики свіжі класу А, у пластикових ящиках - 2100 шт., на 26 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 21 784 кг., вага «нетто» - 20 389 кг., на загальну суму 6524,48 євро (0,32 євро за 1 кг. без урахування транспортних витрат).

З метою митного оформлення товару декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокерська експедиційна компанія «Атаман-Груп» (діяло на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів №211/16 від 01.03.2016, укладеного з позивачем) до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA500060/2017/010212, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017; специфікація до контракту про постачання товару № 49 від 01.07.2017 до контракту № 336/17 від 27.04.2017; інвойс № 049 від 01.07.2017; прайс-лист від 01.07.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702824; копія митної декларації країни відправлення 17GREX410100038875 від 01.07.2017; пакувальний лист № 49 від 01.07.2017; документи, які підтверджують транспортні витрати (договір про перевезення № 338/17 від 12.06.2017, договір про перевезення № 03/05/2017 від 03.05.2017, договір-заявка № 18-GR від 29.06.2017, автотранспортна накладна №0009110 від 01.07.2017; рахунок-фактура № 40-GR від 01.07.2017, довідка про транспортні витрати від 01.07.2017, книжка МДП).

Проте за результатами розгляду митної декларації та поданих разом із нею документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови № UA500060/2017/00788 від 04.07.2017 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000080/2 від 04.07.2017, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця посилалася на те, що подані Товариством документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в пункті 33 рішення № UA500060/2017/000080/2 від 04.07.2017 зазначено, що в експортній митній декларації не визначений клас (А, В) товару, що не дає змоги перевірити вартість товару за їх якісними характеристиками.

Однак колегія суддів вважає безпідставними такі доводи Митниці, оскільки Товариство до митного оформлення, окрім інвойсу від 01.07.2017 № 049 та експортної митної декларації надало специфікацію до контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився Товариством.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутність розподілення імпортованого позивачем товару на класи не є визначальним для підтвердження митної вартості, оскільки згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності не передбачено розподілення товару «персики» на класи, цей товар визначено під одним кодом - 0809 30 90 00.

Щодо посилання Митниці на те, що у наданих позивачем до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або невключення вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом пункту 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару, як і витрати на пакування та маркування товару покладається на постачальника; ці витрати входять до ціни товару та не підлягають додатковому відшкодуванню з боку покупця, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) інформації щодо даної складової митної вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Крім того, на думку колегії суддів, доводи Митниці щодо неможливості перевірити числове значення заявленої митної вартості у зв'язку з відсутністю в наданій Товариством під час митного оформлення довідці про вартість перевезення відомостей щодо умов поставки товару згідно з Інкотермс також є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час митного оформлення товару надав відповідачу довідку про транспортні витрати від 01.07.2017, в якій транспортна компанія Masiv Auto SRL (Молдова) зазначила, що згідно із заявкою № 18-GR від 29.06.2017 за договором № 338/17 від 12.06.2017 вартість транспортних послуг склала 2 500 євро.

Суд касаційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено переліку обов'язкових реквізитів, які має містити довідка про транспортні витрати, зокрема умови постачання, тому їх відсутність у цій довідці не може бути належною підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною договору.

Разом з тим, судом враховано, що умови постачання товару - FСА - Скідра - визначено у зовнішньоекономічному контракті № 336/17 від 27.04.2017, специфікації до нього та в інвойсі № 049 від 01.07.2017; а в довідці про транспортні витрати визначено вартість транспортних витрат до кордону України (у розмірі 1800 євро). Зазначене давало можливість митному органу перевірити числове значення транспортної складової та, як наслідок, правильність визначення позивачем митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова