ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/10702/18

адміністративне провадження №К/9901/7175/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Міжрегіональна Академія управління персоналом, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В. від 12 лютого 2019 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа - Міжрегіональна академія управління персоналом (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2018 року № 89 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 1 лютого 2018 року" в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року, протокол № 16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та в частині відмови у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо відмови затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року, протокол № 16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та щодо відмови у видачі йому диплома доктора юридичних наук;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року, протокол № 16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та зобов'язати видати ОСОБА_1 диплом доктора юридичних наук.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що єдиною формою виявлення невідповідності дисертаційного дослідження вимогам нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів є проведення експертизи експертною радою в галузі юридичних наук Міністерства освіти і науки України; єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради є встановлення експертною радою в галузі юридичних наук Міністерства освіти і науки України під час проведення експертизи дисертації конкретних порушень такою спецрадою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів; єдиним документом, де могли б бути зафіксовані порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів х питань атестації наукових кадрів щодо дисертації може бути лише висновок експертної ради Міністерства освіти і науки України.

При цьому представник позивача стверджує, що в оскаржуваному наказі Міністерства освіти і науки України відсутні будь-які висновки про те, які саме державні вимоги при атестації наукових кадрів вищої кваліфікації не були виконані ОСОБА_1 чи спеціалізованою вченою радою Д.26.142.02, як і відсутні матеріали, відповідно до яких підтверджується незгода Атестаційної колегії із позитивним висновком експертної ради в галузі юридичних наук Міністерства освіти і науки України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було порушено норм законодавства, оскільки останній діяв на підставі та в межах повноважень, наданих йому законом.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що МОН України прийняло оскаржуваний наказ, вдруге відмовивши ОСОБА_1 у видачі диплома доктора юридичних наук всупереч наявності судового рішення справі № 826/7544/15, яким скасовано попередній наказ Міністерства освіти і науки України. При цьому, в мотивувальній частині судового рішення 2015 року у справі № 826/7544/15 були спростовані всі сумніви щодо можливості видачі згаданого диплома.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство освіти та науки України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 14 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/10702/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України.

Від учасників справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не надходило.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що рішення експертної ради від 8 лютого 2017 року, яким затверджено позитивний висновок щодо присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1, є належним доказом протиправності оскаржуваного наказу, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що такий наказ прийнято не на підставі зазначеного рішення, а на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2018 року.

Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що скасування рішення спеціалізованої вченої ради не позбавило позивача права на здобуття наукового ступеня, оскільки він міг скористатися правом на доопрацювання дисертації протягом року і подати її для захисту повторно, що передбачено пунктом 26 Порядку № 567.

Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного дослідження всіх обставин справи, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 26 березня 2014 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д
26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" позивач захистив дисертаційне дослідження "Адміністративно-правові аспекти нормотворчості публічної адміністрації в Україні" (УДК 342.95.3. (477) на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право".

До Міністерства освіти і науки України направлено "Пропозиції щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 від 26 березня 2014 року з подальшим присудженням наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 і видачею йому відповідного диплому".

15 квітня 2014 року атестаційна справа та дисертація ОСОБА_1 надійшла до Міністерства освіти і науки України, реєстраційний номер Д 23.04.14-241/2.

При цьому, 3 квітня 2014 року за вх. № К-1069 відповідачу надійшло звернення кандидата юридичних наук, старшого співробітника відділу проблем модернізації господарського права та законодавства Інституту економіко-правових досліджень НАН України ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про скасування результатів захисту дослідження за вказаною темою та відмови позивачу у видачі диплома доктора юридичних наук.

20 травня 2014 року на засіданні експертної ради з юридичних наук МОН України з числа членів експертної ради утворено комісію з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_2 та для поглибленого вивчення дисертації ОСОБА_1

4 червня 2014 року на черговому засіданні експертна рада з юридичних наук МОН України заслухала висновок комісії та за результатами розгляду дисертації ОСОБА_1 пропонувала Міністерству освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 про присудження останньому наукового ступеня доктора юридичних наук.

При цьому, у висновку члени комісії спростували та заперечили зауваження, наведені у зверненні ОСОБА_2, та зазначили, що дисертація ОСОБА_1 є актуальною, своєчасною, має наукову і практичну новизну та відповідає паспорту спеціальності
12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право".

В подальшому, 19 червня 2014 року відповідачу за вх. № К-1069/2 надійшло друге звернення ОСОБА_2, в якому вона повторно звернула увагу на зміст дисертації ОСОБА_1 та на наявність, на її думку, суттєвих порушень вимог Порядку присудження наукових ступенів.

4 вересня 2014 року на черговому засіданні експертна рада з юридичних наук Міністерства освіти і науки України з метою перевірки додаткової інформації щодо дисертації ОСОБА_1 прийняла рішення поновити роботу комісії по розгляду дисертації позивача, додатково включивши до її складу відповідних експертів.

3 грудня 2014 року на засіданні експертна рада з юридичних наук Міністерства освіти і науки України за результатами розгляду доповіді комісії по розгляду атестаційної справи, дисертації та додаткових матеріалів по дисертації вирішила затвердити результати таємного голосування та у зв'язку з тим, що пропозиція Міністерству освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 та видати йому диплом доктора наук не набрала більшості, рекомендувати Атестаційній колегії Міністерства освіти і науки України остаточне рішення щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук або скасування рішення спецради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" прийняти на черговому засіданні Атестаційної колегії.

Надалі 22 грудня 2014 року на засіданні Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України остання прийняла рішення про зняття з розгляду питання про затвердження рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1

2 лютого 2015 року за вх. № 2555/0/2-15 до Міністерства освіти і науки України надійшло чергове звернення ОСОБА_2 від 28 січня 2015 № 299/22 на бланку Інституту економіко-правових досліджень НАН України з порівняльною таблицею у додатку щодо текстових запозичень в дисертації ОСОБА_1

26 лютого 2015 року на засіданні Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України остання прийняла рішення про, зокрема, скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року протокол № 16 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук.

Пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року № 217 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 року" скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року протокол № 16 про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та відмовлено у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Даний наказ Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року № 217 в частині пункту 4 позивачем було оскаржено до суду.

В межах адміністративної справи № 826/7544/15 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2015 року № 217 в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року, протокол № 16, про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та відмови у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

В подальшому 1 лютого 2018 року Міністерством освіти і науки України видано наказ № 89 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 1 лютого 2018 року", зокрема, пунктом 2 якого скасоване рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року протокол № 16 про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та відмовити у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року відповідає, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Міністерства освіти і науки України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про вищу освіту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН відповідно до покладених на нього завдань: формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про вищу освіту" від 1 липня 2014 року № 1556-VII підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється закладами вищої освіти та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності Закону України "Про вищу освіту". За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності Закону України "Про вищу освіту", та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.

Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук регулює Порядок №
567.

Пунктом 3 Порядку № 567 встановлено, що розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю Атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.

Пунктом 6 Порядку №567 передбачено, що наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту. У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.

Згідно пункту 22 Порядку № 567 прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правомочним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

Пунктом 24 Порядку № 567 передбачено, що спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає: адміністратору (розпоряднику) Єдиної державної електронної бази з питань освіти електронний примірник заповненої облікової картки дисертації за встановленою формою та електронний примірник дисертації; МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН. Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.

Пунктом 30 Порядку № 567 передбачено, що рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення Атестаційної колегії.

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України "Про вищу освіту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.

Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.

Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що наявність академічного плагіату відповідно до статті 6 Закону України "Про вищу освіту" є єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про неспростування судом апеляційної інстанції інших порушень, які були підставою для винесення оскаржуваного наказу МОН.

Даний висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 826/13114/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, після направлення Міністерству освіти і науки України атестаційної справи та дисертації позивача здійснювалася перевірка звернень ОСОБА_2 на предмет підтвердження обставин щодо наявності у дисертації позивача запозичень без вказівки джерела.

4 червня 2014 року на засіданні експертної ради з юридичних наук МОН України заслухано висновок комісії та за результатами розгляду дисертації ОСОБА_1 рекомендовано Міністерству освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 про присудження останньому наукового ступеня доктора юридичних наук. При цьому, у висновку члени комісії спростували та заперечили зауваження, наведені у зверненні ОСОБА_2 та зазначили, що дисертація ОСОБА_1 є актуальною, своєчасною, має наукову і практичну новизну та відповідає паспорту спеціальності 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право".

Усупереч цьому висновку, 26 лютого 2015 року на засіданні Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України остання прийняла рішення про, зокрема, скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року протокол № 16 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук.

Це рішення було оскаржено до суду та в адміністративній справі № 826/7544/15 постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, та у подальшому змінено у мотивувальній частині судом касаційної інстанції, частково задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано у частині, що стосувалась позивача, наказ МОН України від 26 лютого 2015 року. Судом касаційної інстанції у цій справі, зокрема, визначено, що дисертація позивача була предметом дослідження експертними комісіями. При цьому, під час проведення зазначених експертиз жодних порушень з боку спеціалізованої вченої ради, в тому числі вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, встановлено не було.

У зв'язку з прийняттям судового рішення у справі № 826/7544/15 атестаційна справа та дисертація ОСОБА_1 підлягала повторному розгляду за процедурою, передбаченою Порядком № 567.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 8 лютого 2017 року експертною радою з юридичних наук розглянуто висновок комісії з членів експертної ради, яка повторно розглянула атестаційну справу та дисертацію ОСОБА_1, враховуючи висновки, зроблені у судових рішеннях, які набули законної сили, у справі № 826/7544/15,3 (три) експертні висновки судових експертів, висновок експертного дослідження експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та висновок експертного лінгвістичного дослідження Київського експертно-дослідного центру.

У наданих висновках експертних досліджень об'єктів інтелектуальної власності зазначено, що фрагменти дисертації ОСОБА_1, викладені у порівняльній таблиці до матеріалів Атестаційної колегії від 26 лютого 2015 року, відносяться до запозичень, що дозволяються законом і не вважаються плагіатом. Крім того, у висновку експертного дослідження науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві зазначено, що текстовий документ з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та супутній текстовий документ в цілому, як складові частини однієї роботи, мають ознаки творчого характеру і являються об'єктом авторського права - твором наукового характеру з назвою Дисертація на тему "Адміністративно-правові аспекти нормотворчості публічної адміністрації в Україні".

Експертною радою прийнято висновок від 8 лютого 2017 року, яким визначено, що усі підстави затвердити висновок та рекомендувати Атестаційній колегії Міністерства освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 та видано диплом доктора юридичних наук.

Аналіз наведеного свідчить, що Експертною радою прийнято висновок від 8 лютого 2017 року, який в подальшому повинен був затверджуватися рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, яке в свою чергу затверджуватись наказом Міністерством освіти і науки України.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 1 лютого 2018 року МОН України видано оскаржуваний наказ № 89, пунктом 2 якого скасоване рішення спеціалізованої вченої ради Д
26.142.02 ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом" від 26 березня 2014 року протокол № 16 про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" та відмовлено у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1.

При цьому, МОН України не зазначає, які саме державні вимоги при атестації наукових кадрів вищої кваліфікації не були виконані чи були порушені ОСОБА_1 чи спеціалізованою вченою радою Д 26.142.02. Посилання на будь-які конкретні порушення конкретних державних вимог при атестації наукових кадрів також не були наведені відповідачем в оскаржуваному наказі МОН України, докази про такі порушення не надавалися відповідачем до матеріалів справи і в ході судового розгляду не встановлені.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорюваний наказ МОН України в цій частині є безпідставним та необґрунтованим, тобто не відповідає всім критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України.

Стосовно доводів скаржника про те, що позитивний висновок експертної ради в галузі юридичних наук МОН від 8 лютого 2017 року, яким пропонується затвердити рішення спеціалізованої вченої ради та видати ОСОБА_1 диплом доктора юридичних наук, не має вирішального значення, оскільки спірний наказ МОН приймається не на його основі, а на основі рішення Атестаційної колегії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 567 у МОН України розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд Атестаційної колегії МОН.

Цим же пунктом Порядку передбачено, що якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема: вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту; звужує профіль ради; пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря; позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів; припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.

Пунктом 27 Порядку № 567 регламентовано, що контроль за науковим рівнем дисертацій, роботою спеціалізованих вчених рад МОН України здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.

Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН. Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними висновків.

При цьому Положенням про Атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженим наказом Міністерства від 14 вересня 2011 року № 1059 (далі - Положення № 1059), чітко врегульована процедура відступу від позитивного висновку експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 4 Положення № 1059 Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у прийнятті рішень щодо розгляду дисертацій, які розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОН надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, шляхом повернення до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

З аналізу наведених норм вбачається, що Атестаційна колегія МОН України як дорадчий орган не наділена самостійним правом відступити від позитивного висновку експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства шляхом прийняття на власний розсуд остаточного рішення про відмову у видачі диплома про науковий ступінь.

Причиною для можливої незгоди Атестаційної колегії МОН України із позитивним висновком експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства можуть бути лише дві обставини: 1) виявлення конкретних порушень процедури розгляду дисертації зі сторони експертної ради міністерства; 2) надходження додаткової інформації, яка не була врахована експертною радою при розгляді дисертації.

У разі встановлення наявності однієї з двох конкретних підстав для незгоди Атестаційної колегії МОН України із позитивним висновком експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства, дана колегія не може ухвалити негативне остаточне рішення щодо здобувача наукового ступеня, а має право лише на дві дії: 1) повернути дисертацію на повторний розгляд до експертної ради міністерства, або 2) надіслати дисертацію на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

Слід зазначити, що Атестаційна колегія на своєму засіданні не досліджувала звернень ОСОБА_2, поданих ще у 2015 року щодо плагіату та низького наукового рівня в дисертації ОСОБА_1. Цим зверненням була надана оцінка раніше при першому розгляді атестаційної справи ОСОБА_1 у 2015 році, а діям МОН у зв'язку з цим була надана оцінка у судових рішеннях у справі № 826/7544/15.

Отже, судом апеляційної інстанції на підставі таких доказів, які наявні у матеріалах справи, а саме: 1) позитивного висновку експертної ради в галузі юридичних наук МОН України від 8 лютого 2017 року, яким пропонується затвердити рішення спеціалізованої вченої ради та видати ОСОБА_1 диплом доктора юридичних наук; 2) документа під заголовком "Розгляд відповідно до рішення суду", за яким Міністерство пропонує Атестаційній колегії МОН України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради та видати ОСОБА_1 диплом доктора юридичних наук, зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки з наведеного вбачається, що на розгляд Атестаційної колегії МОН України були винесені лише позитивні рекомендації про затвердження рішення спецради та видачу ОСОБА_1 диплома про здобутий науковий ступінь. Будь-які інші докази не були покладені в основу оспорюваного рішення МОН України, протилежного відповідач в ході розгляду справи у судах попередніх інстанцій не довів.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко