Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №804/6839/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/6839/15

адміністративне провадження №К/9901/25384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського о кружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року (суддя Горбалінський В. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Туркіної Л. П., Дурасової Ю. В., Коршуна А. О.) у справі № 804/6893/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (далі - позивач або Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач або податковий орган), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки обставини, які стали підставою для їх прийняття не відповідають дійсності.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 7 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року № 0004972202 та № 0004952202.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в який зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено ряд норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, які повідомлялись про місце та час розгляду справи, але не з'явились з невідомих суду причин.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки 24 вересня 2014 року працівниками складено акт № 2652/04-66-22-02.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення:

- пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 підпункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 344, пункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4,138.10 та пункту 138.12 статті 138, внаслідок чого перевіркою повноти нарахування податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено заниження у сумі 7 ~money0~ у 2-4 кварталах 2011 року, та завищення у сумі ~money1~ у 2012 році, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пунктах 3.1.1-3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

- пункту 44.1 статті 44 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, всього у сумі ~money2~, у тому числі:

- у березні 2011 року у сумі ~money3~;

- у травні 2012 року у сумі ~money4~

На підставі висновків акта перевірки 16 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003941500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7 ~money5~ та № 0003931500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі ~money6~

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків в адміністративному порядку та рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1526/10/04-36-10-08-09 від 30 грудня 2014 року скаргу позивача задоволено частково та податкове повідомлення-рішення № 0003941500 від 16 жовтня 2014 року скасовано в розмірі ~money7~, податкове повідомлення-рішення № 0003931500 від 16 жовтня 2014 року скасовано в розмірі ~money8~

З урахуванням вказаного рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004972202 від 15 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7 ~money9~

- № 0004952202 від 15 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі ~money10~ в т. ч. за основним платежем в розмірі ~money11~ та за штрафними санкціями - ~money12~

Частинами 1, 2, 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у акті перевірки, позапланову виїзну документальну перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Вказана обставина залишена поза увагою судів попередніх інстанцій. Акт попередньої перевірки в матеріалах справи відсутній. Суди не встановили підставу на який проводилась перевірка, обсяг перевірки, висновки акта перевірки та обставини, за яких призначено повторну перевірку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004972202 від 15 квітня 2015 року стали наступні обставини.

В ході перевірки встановлено, що Товариством занижено доходи всього у сумі 172 056 881,84 гри та занижено валові витрати на загальну суму 103 ~money13~, за рахунок неповного їх відображення в декларації з податку на прибуток, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 7 ~money14~ та його завищення у розмірі ~money15~ Вказана обставина стало підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання на суму 7 ~money16~

Приймаючи рішення в цій частині суди виходили із того, що актами перевірок від 13 листопада 2009 року № 7669/23-2/35395039, від 1 червня 2011 року № 1691/231/35395039 підтверджені показники витрат та від'ємних значень об'єктів оподаткування податком на прибуток 2009 та 2010 років, які є складовими витрат 2011 року.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінку жодному доводу податкового органу, викладеному в акті перевірки, запереченнях, апеляційній скарзі, не досліджено первинні документі, на підставі яких сформовано податкова звітності у періоді, що перевірявся. Не встановлено, коли та за рахунок чого сформовано від'ємне значення об'єкту оподаткування. Не перевірено правильність включення нарахованих відсотків за користування кредитом до податкових витрат та правильність обліку активів підприємства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004952202 від 15 квітня 2015 року стали наступні обставини.

Податковий орган встановив, що позивачем задекларовано за рядком 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення)" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року показник у розмірі ~money17~

При цьому, платником податків задекларовано за рядком 21.1 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.1 + рядок
21.2 + рядок 21.3) значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року показник у сумі ~money18~

Оскільки в податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року за рядком 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) зазначено показник у сумі ~money19~" у підприємства відсутнє права на відображення податкового кредиту у сумі ~money20~ у податковій декларації за травень 2012 року у зв'язку із не відображенням зазначених показників у декларації за квітень 2012 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в декларації за березень 2012 року, який є попереднім звітним (податковим) періодом і відносно квітня 2012 року, і відносно травня 2012 року в рядку 20.2 міститься значення ~money21~

В декларації за травень 2012 року Товариство відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України виправило помилку у декларації за квітень 2012 року зазначивши уточнений показник у рядках 21.1 та 21 декларації за травень 2012 року.

Суд не погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанції, що попереднім звітним (податковим) періодом для травня 2012 року є березень 2012 року, та, відповідно, можливо перенесення значень з декларації березня до декларації травня, оминаючи квітень. Внесення змін, у випадку встановлення помилок, можливо лише шляхом подання уточнюючої декларації. Копія уточнюючої декларації в матеріалах справи відсутня.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи подавалась уточнююча декларація за квітень 2012 року, та час її подання.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність рішень податкового органу передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 804/6893/15, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду