Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №808/1318/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/1318/15

адміністративне провадження №К/9901/28679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 808/1318/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Токмацька ОДПІ) від 16.12.2014 № 0013591702/2012/К/08-33-17-216 та №0013611702/2015/К/08-33-17-216.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2015 в позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з невідповідності спірної операції критеріям реальності та документального підтвердження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено з тих мотивів, що позивач документально підтвердив право на податковий кредит за реальною господарською операцією з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Фотурн».

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції Токмацька ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2015.

В обґрунтування своїх вимог Токмацька ОДПІ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів як на запит контролюючого органу, так і на перевірку, що свідчить про відсутність реального вчинення господарської операції з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Токмацька ОДПІ звернулася до ФОП ОСОБА_2 із запитом № 1474/К/17-01-15 від 17.09.2014 про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Фотурн» в липні 2014 року. Листом від 26.09.2014 позивач відмовився від надання відповідної інформації та її документального підтвердження у зв'язку з невідповідністю запиту вимогам Податкового кодексу України. 30.09.2014 відповідач повторно звернувся до позивача з аналогічним запитом за № 1521/К/17-01-15, на який позивачем відмовлено в наданні відповідної інформації та її документального підтвердження листом від 10.10.2014 з тих самих підстав, проте надано перелік документів по взаємовідносинам з ТОВ «Фотурн».

Токмацькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства, документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Фотурн», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень та серпень 2014 року, про що складено акт від 05.11.2014 № 1165/172/2688103630.

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за січень 2015 року сум податку на додану вартість в розмірі 19717,00 грн., сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Фотурн» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій, що мотивовано посиланням на податкову інформацію щодо цього контрагента;

підпунктів 16.1.2, 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання на письмову вимогу контролюючого органу документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.12.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0013611702/2015/К/08-33-17-26 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в розмірі 510,00 грн.,

№ 0013591702/2012/К/08-33-17-216, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем - на 19717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 4929,25 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (фарба молоткова, лист х/к 1,5 мм 1000*2000) у ТОВ «Фотурн» за договором від 16.07.2014 № 27 судом апеляційної інстанції встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими ФОП ОСОБА_2 до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; виписок з банківського рахунку.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком обґрунтовано прийняв наведені документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу на ненадання представлених документів на перевірку як на підставу для висновку про обґрунтованість здійсненого донарахування.

Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірної господарської операції ФОП ОСОБА_2 та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Судом апеляційної інстанції встановлено, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; вантажний автомобільний транспорт; виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; механічне оброблення металевих виробів; оброблення металів та нанесення покриття на метали; установлення та монтаж машин і устаткування; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Придбаний товар використаний позивачем у виробництві різних металевих виробів, зокрема, шаф монтажних, шаф каркасних, панелей, інших металевих виробів, які реалізовані різним суб'єктам господарювання, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, а також калькуляцією вартості виробництва продукції. Позивачем отримана оплата за виготовлений та реалізований товар від покупців.

Також судом апеляційної інстанції враховано доводи позивача про здійснення перевезень придбаного товару власним автомобілем марки HYUNDAY, номерний знак НОМЕР_2, оскільки технічні характеристики автомобіля, як легкового пасажирського, з урахуванням відсутності в такому автомобілі пасажирських сидінь, надає фактичну можливість здійснювати перевезення придбаного товару в кількості та об'ємах спірних господарських операцій.

Крім того, обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Токмацької ОДПІ під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0013611702/2015/К/08-33-17-216 судом апеляційної інстанції встановлено, що після початку перевірки контролюючим органом не вимагалось надання документів від позивача, а тому відсутній склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. До того ж, на запит відповідача від 30.09.2014 № 1521/К/17-01-15 позивачем надано перелік документів по взаємовідносинам з ТОВ «Фотурн».

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду