ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №203/2660/17

адміністративне провадження №К/9901/1277/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2017 (суддя - Католякін М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 203/2660/17 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -

встановив:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом, в якому просив скасувати постанову Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якої за вчинення адміністративного правопорушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, передбаченого частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн.

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову від 20.06.2017, ухвалену виконуючою обов'язки начальника Дніпропетровського управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби Дебелою К.П., про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «Сервіс ПРО», керівником якого є позивач, фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2017 року у встановлений законодавством строк, а тому в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що ТОВ «Сервіс ПРО» помилково перераховано на рахунок Офісу великих платників податків ДФС замість Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що, на думку податкового органу, призвело до затримки сплати цих внесків, у зв'язку з чим керівника товариства обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.06.2016 відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення №15/28-10-46-14, передбачене частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 239279,24 грн. (граничний термін сплати - 20.03.2017, фактично сплачено 28.04.2017).

20.06.2017 року відповідачем прийнято постанову, відповідно до якої позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску за загальним правилом здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що кошти на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2017 року ТОВ «Сервіс ПРО» перераховано до закінчення граничного терміну, встановленого законом, тобто до 20.03.2017. При цьому, товариство перерахувало кошти своєчасно та в повному обсязі, хоча і на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів. Після з'ясування його помилковості товариством вжито всіх залежних від нього заходів з метою виправлення виниклої ситуації, внаслідок чого, сплачені кошти перераховано на відповідний рахунок.

Єдина обставина, яку наводить податковий орган в спростування цього висновку, це те, що сплата єдиного внеску здійснена шляхом переказу коштів на казначейський рахунок, закріплений за головним управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а не на казначейський рахунок, закріплений за відповідачем як за територіальним органом Офісу ВПП ДФС, в якому обліковується позивач.

Колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин особу притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у той час, коли кошти зараховані на казначейський рахунок. Зазначена обставина не може бути кваліфікована як несвоєчасна сплата, оскільки кошти перераховано своєчасно хоча і на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів. Крім того, вина керівника підприємства у складі цього адміністративного правопорушення не встановлена та недоведена, сам факт помилкового перерахування коштів не доводить наявність вини позивача.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду