Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №808/295/17

провадження №К/9901/42684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Желєзного І.В., Берназюка Я.О., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Батрак І.В. від 10 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Чабаненко С.В. від 31 серпня 2017 року, -

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000002 від 15.08.2016.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000002 від 15.08.2016.

3. Рішення судів мотивовано тим, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області не доведено факту наявності у діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 липня 2016 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000007, у якому зафіксовано порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме: по вул. Азовська, 57 в м. Бердянську біля магазину «Еркер» розташована виносна рекламна конструкція без відповідного дозволу. Зазначено, що тимчасова рекламна конструкція належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .

15 серпня 2016 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000002, яким в зв`язку із порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» на позивача накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області обґрунтована тим, що пояснення позивача на приписи пункту 14.7 Порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Бердянську, затвердженого рішенням шістдесят першої сесії Бердянської міської ради VI скликання №10 від 30.07.2015, надані ним під час розгляду справи судами, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони не були підставою адміністративного позову. В такому випадку позивач повинен був до початку судового розгляду подати відповідну заяву про зміну підстави або предмету адміністративного позову. Ознайомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із протоколом про порушення законодавства про рекламу, відсутність зауважень до нього, отримання повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу у сукупності свідчать про те, що позивач підтвердив факт того, що він є власником тимчасової виносної рекламної конструкції.

7. У запереченні на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. В силу статті 26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

9. Приписами статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

10. Відповідно до пунктів 8- 12, 16, 18, 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

11. За змістом статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

12. Статтею 9 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

13. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

14. Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють та визначають Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (надалі -Типові правила), згідно з абзацом 3 пункту 2 яких виконавчий орган ради - виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.

15. Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (абзац 4 пункту 2 Типових правил).

Місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою) (абзац 5 пункту 2 цих Правил).

Спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами (абзац 7 пункту 2 Типових правил).

16. Абзацом 1 пункту 3 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

17. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у м. Бердянську, та порядок надання дозволу на розміщення реклами регулює й визначає Порядок розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Бердянську, затверджений рішенням шістдесят першої сесії Бердянської міської ради VI скликання №10 від 30.07.2015 (далі - Порядок розміщення).

19. Згідно з пунктом 13.18 розділу 13 Порядку розміщення, тимчасові виносні рекламні конструкції не потребують отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у разі, якщо вони мають габарити не більш ніж 0,9 х 0,7 м.

Тимчасові виносні рекламні конструкції можливо встановлювати тільки під час роботи суб`єкта господарювання та розміщувати безпосередньо біля входу, у межах відведеної земельної ділянки. 20. Забороняється розміщувати тимчасові виносні конструкції у пішохідній зоні.

20. Крім того, у відповідності до пункту 14.7 вказаного Порядку «штендери» можуть мати горизонтальну проекцію не більше ніж 1 м та площу кожної сторони зображення, що значно не перевищує 1 м; одержання дозволу на розміщення тимчасової виносної конструкції не здійснюється.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у протоколі про порушення законодавства про рекламу №000007 від 28.07.2016 не відображено інформації про розміри тимчасової виносної рекламної конструкції, що на переконання відповідача належить позивачу.

22. Між тим, доказів на підтвердження того, що розміщена позивачем тимчасова виносна конструкція має розміри більш ніж 0,9 х 0,7 м, відповідачем суду не надано, а відтак не доведено необхідності отримання дозволу на розміщення реклами.

23. Крім того, матеріалами справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснює свою господарську діяльність також ОСОБА_3 , яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем 16.05.2003 виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 від 13.01.2009. Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23630304 від 20.08.2009, наданим позивачем до матеріалів справи, ціле вбудоване приміщення загальною площею 69,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної форми власності позивачу та ОСОБА_3

24. Не спростованими є також твердження позивача про те, що він не має жодного відношення до розміщення та розповсюдження реклами морозива «Гран-Прі» торгової марки «Ласунка» у магазині «Еркер», оскільки він здійснює лише роздрібну торгівлю тютюновими та алкогольними виробами на підставі виданих ліцензій від 09.02.2016 №08-22-29434 №08-22-294333.

25. З урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а відтак наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000002 від 15.08.2016.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 31 серпня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя І.В. Желєзний

Суддя Я.О.Берназюк