Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа №808/1557/14

касаційне провадження №К/9901/25246/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 (головуючий суддя - Туркіна Л.П., судді - Дурасова Ю.В., Проценко О.А.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0001032211.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що: застосування до неї положень пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не незаконним, оскільки вона являється платником єдиного податку і не має реєстратора розрахункових операцій; згідно довідки Бердянської ОДПІ від 01.06.2010 № 415 було скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, звіти якого були використані Інспекцією при проведення перевірки та визначенні обсягів продажу; відповідальність за неведення або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, визначена статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2014 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.11.2013 № 0001032211.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що касовий апарат, на якому зафіксовано спірний обсяг розрахункових операцій, що стало підставою для висновків податкового органу про неповне оприбуткування готівки, знято з обліку на підставі її заяви. При цьому, вказаний реєстратор розрахункових операцій типу Mini 500 МЕ (заводський № ПБ56113578) використовувався співробітниками ПП «Респект» для навчання своїх працівників, у якому позивачка також працює менеджером, з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 та ПП «Респект» провадять господарську діяльність за однією адресою, тоді як видача перевіряючим розрахункового документу є наслідком помилки.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.11.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу положень частини четвертої статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» факт неоприбуткування ФОП ОСОБА_1 готівки у сумі 62485,01 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, з урахуванням того, що обставини використання зазначеного реєстратора розрахункових операцій іншим суб`єктом господарювання, а саме - ПП «Респект» спростовуються поясненнями, наданими позивачкою під час проведення перевірки. Також суд виходив з того, що позивачем не було доведено факту необхідності навчання персоналу підприємця правилам здійснення розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, якщо він здійснює діяльність без застосування реєстратора розрахункових операцій.

ФОП ОСОБА_1 оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.02.2016 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Інспекціє не надала оригіналів документів, які підтверджують факт проведення контрольної закупки, а саме - чеків, на які посилається у акті перевірки, з огляду на що висновок суду апеляційної інстанції про доведеність факту щодо проведення контрольної закупки, що є доказом отримання готівки за надані послуги та неоприбуткування такої готівки позивачем, є хибними.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.04.2020 прийняв касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23.04.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ГУ Міндоходів у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - пляжу «Акваторія», що розташований за адресою: м. Бердянська, вул. Макарова, 15-б, на якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 29.08.2013 (зареєстрованим за № 0092/08/01/22/3016211964 від 05.09.2013), за висновками якого було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що мало вираз у неоприбуткуванні готівкових коштів у загальній сумі 62485,01 грн. у книзі обліку доходів та витрат, зареєстроваеній у Інспекції 27.03.2012 за № 3201.

Зокрема, під час перевірки було встановлено, що при наданні ФОП ОСОБА_1 , яка є платником єдиного податку другої групи, двох «послуг пляжу» на загальну суму 40,00 грн. (по 20 грн. за одну) розрахункову операцію було проведено через реєстратор розрахункових операцій типу Mini 500 МЕ (заводський № ПБ56113578), який знаходився на місці проведення розрахунків та який згідно довідки № 415 був знятий з обліку 01.06.2010, проте згідно звітів, які є продуктом вказаного реєстратора розрахункових операцій за період з 26.07.2013 по 28.08.2013, обсяг розрахункових операцій склав 88929,00 грн., тоді як в книзі обліку доходів та витрат підприємцем за вказаний період були оприбутковані готівкові кошти у загальній сумі 26995,60 грн., таким чином неоприбуткована сума склала 62485,01 грн.

Також під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані пояснення про те, що зазначений реєстратор розрахункових операцій використовувався для навчання працівників і стажер помилково видав перевіряючим розрахунковий документ.

На підставі зазначеного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення (форма «С») від 12.11.2013 № 0001032211 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 312425,05 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п`ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка відповідно до положень статті 9 цього Закону має право вести облік доходів та витрат у відповідних книгах без застосування реєстраторів розрахункових операцій, має право використовувати власні реєстратори розрахункових операцій без їх переведення у фіскальний режим роботи. При цьому при виникненні спору між контролюючим органом та такою особою щодо обсягу продажу, що дозволяє такій особі користуватися пільгами, визначеними статтею 9 цього Закону, враховуються документи, що є продуктом цих власних реєстраторів розрахункових операцій.

За визначенням, наведеним у пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.2 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Ураховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з урахуванням застосування ФОП ОСОБА_1 у своїй діяльності власного реєстратора розрахункових операцій типу Mini 500 МЕ (заводський № ПБ56113578), який знятий з обліку та не переведений у фіскальний режим роботи, податковий орган правомірно врахував обсяги продажу на підставі документів, що є продуктом цього власного реєстратора розрахункових операцій, з урахуванням того, що саме із застосуванням зазначеного реєстратора розрахункових операцій перевіряючим був виданий чек при придбанні послуг пляжу під час проведення перевірки. При цьому, посилання скаржника на ненадання Інспекцією оригіналу чека є безпідставними, оскільки факт видачі у чека був підтверджений ФОП ОСОБА_1 у її поясненнях, наданих під час проведення перевірки.

Таким чином, доводи ФОП ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк