ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

Київ

справа №826/6248/15

адміністративне провадження №К/9901/7325/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіна постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року (колегія у складі суддів: М.С. Міщук, Л.В. Бєлова, Л.М. Гром)у справі№826/6248/15за позовомТовариства з обмеженої відповідальністю «Компанія глобальні системи»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання нечинним рішення та зобов'язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

7 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія глобальні системи» (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ), у якому просило: визнати нечинним рішення №8151/10/26-58-22-06-09 від 27 березня 2015 року щодо не погодження застосування податкового компромісу; зобов'язати прийняти рішення щодо погодження застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями: № 0005102208, № 0005112208 від 25 червня 2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі №826/19754/15 відмовлено Товариству в задоволені позову. До набрання постановою законної сили позивач вирішив скористатись процедурою податкового компромісу, у зв'язку з чим 17 березня 2015 року до ДПІ подав заяву про намір досягнення податкового компромісу. Проте, відповідач протиправно прийняв рішення №8151/10/26-58-22-06-09 від 27 березня 2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу, оскільки станом на дату подання заяви про намір досягнення податкового компромісу, суми податкових зобов'язань, визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, були не узгоджені, тому що рішення суду набрало законної сили 24 березня 2015 року та тривала процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано нечинним рішення №8151/10/26-58-22-06-09 від 27 березня 2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу. Зобов'язано ДПІ прийняти рішення щодо погодження застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями: № 0005102208, № 0005112208 від 25 червня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, зазначив, що на час звернення позивача до ДПІ із заявою про погодження податкового компромісу від 17 березня 2015 року рішення суду від 03 березня 2015 року не набрало законної сили, тобто процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень є не закінченою. За таких обставин, податкові зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень: № 0005102208, № 0005112208 від 25 червня 2014 року не були узгоджені.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказується на те, що станом на час прийняття рішення щодо не погодження застосування податкового компромісу, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі №826/19754/15 набрала законної сили, а отже податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0005102208, № 0005112208 в силу приписів Податкового кодексу України були узгодженими.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких Товариство не погоджується із доводами касаційної скарги. В обґрунтування зазначено, що Податковим кодексом України встановлено інформаційний характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження. Просив касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що за результатами проведеної документальна позапланової виїзної перевірки Товариства ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0005102208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 70 853 грн., з якої: за основним платежем 56 682 грн., - штрафними (фінансовими) санкціями 14 171 грн. за платежем податок на додану вартість; від 25 червня 2014 року № 0005112208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 67 310 грн., з якої: за основним платежем 53 848 грн., - штрафними (фінансовими) санкціями 13 462 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Скориставшись своїм правом, позивачем були оскаржені у судовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі №826/19754/15, яка набрала законної сили 24 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову Товариства до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005102208, №0005112208 від 25 червня 2014 року.

17 березня 2015 року Товариство подало до ДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковим повідомленням-рішенням №0005102208, №0005112208 від 25 червня 2014 року та сплатило 5% податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

27 березня 2015 року ДПІ прийнято рішення №8151/10/26-58-22-06-09 про не погодження застосування податкового компромісу.

Законом України №63-VІІІ від 5 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 2 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Пунктом 7 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою застосування процедури податкового компромісу є наявність на час звернення платника податків неузгоджених сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями. Після звернення платника із відповідною заявою такі зобов'язання стають узгодженими.

Таким чином, касаційний суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу про те, що податкове зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0005102208, №0005112208 від 25 червня 2014 року набуло статусу узгоджених з дня набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року у справі №826/19754/15.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення контролюючого органу про відмову в погодженні застосування процедури податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями №0005102208, №0005112208 від 25 червня 2014 року, оскільки на момент звернення останні не були узгодженими.

Разом з тим, апеляційний суд, задовольняючи позов, зобов'язав відповідача прийняти рішення щодо погодження застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями: № 0005102208, № 0005112208 від 25 червня 2014 року. Касаційний суд вважає, що прийняття такого рішення є виключними повноваженнями контролюючого органу, тобто відносяться до його дискреційних повноважень. За таких підстав у суду відсутні будь які правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо погодження застосування податкового компромісу.

Належним способом відновлення порушеного права позивача у даній справі є зобов'язання ДПІ розглянути заяву №1603/1 від 16 березня 2015 року позивача про намір досягнення податкового компромісу по податковим повідомленням-рішенням.

Суд касаційної інстанції визнає, що апеляційний суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, однак неправильно застосував норми процесуального права при вирішенні даної справи, тому резолютивна частина постанови підлягає зміні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року змінити.

Четвертий абзац резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року викласти в наступній редакції:

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві розглянути заяву №1603/1 від 16 березня 2015 року Товариства з обмеженої відповідальністю «Компанія глобальні системи» про намір досягнення податкового компромісу по податковим повідомленням - рішенням № 0005102208, № 0005112208 від 25 червня 2014 року з урахуванням висновків суду.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду