ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №537/3986/16-а

адміністративне провадження №К/9901/8854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука у складі судді Хіневича В. І. від 25.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В. (головуючий), Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. від 10.10.2016 у справі №537/3986/16-а за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.07.2016 (ВП №51335863);

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.07.2016 (ВП №51335863).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штраф на позивача спірними постановами було накладено за невиконання рішення суду, яке на момент їх винесення було фактично виконано.

Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державний виконавець, накладаючи на позивача штраф, належним чином не перевірив факти, викладені в повідомленні боржника щодо виконання рішення суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить судові рішення скасувати, провадження у справі закрити або відмовити в задоволенні позову повністю.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди неповно дослідили обставини справи, зокрема, не взяли до уваги рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016, яким встановлено факт невиконання обов'язку відповідача щодо нарахування та виплати пенсії. Зазначає, що суд помилково відкрив провадження у даній справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування заперечення позивач вказує на те, що державний виконавець під час винесення постанов про накладення штрафу належним чином не перевірив викладені в повідомленні боржника факти щодо виконання судового рішення, тобто не виконав свої посадові обов'язки. Підтвердженням такого виконання є платіжні доручення щодо виплати пенсії ОСОБА_2, які державним виконавцем під час винесення постанов про накладення штрафу були проігноровані.

Зазначає, що в силу вимог ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.181 КАС України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) дана справа підсудна адміністративному суду.

За наслідками попереднього розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення або закриттям провадження у справі, визначені статтями 351, 354 КАС України (в редакції після 15.12.2017), інші підстави для скасування судових рішень, відсутні.

Відповідно до статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 липня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області) Запорожець Т.Ю. винесено постанову про накладення штрафу на боржника, Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Кременчуцьке ОУПФУ Полтавської області), у розмірі 680,00грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом №537/1197/16-а, виданим 30.05.2016 (ВП №51335863).

При винесенні постанови про накладення штрафу державний виконавець керувався тим, що до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшов лист Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області від 23.06.2016 №7082/06-14, яким повідомлено про проведення перерахунку пенсії стягувачу та надано копії платіжних доручень від 10.12.2015 №05667 та від 18.12.2015 №06037. Однак, у постанові про накладення штрафу державний виконавець зазначив про те, що зазначені документи не були прийняті судом (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016), а також про те, що згідно з повідомленням стягувача, станом на 29.06.2016 рішення суду не виконано.

27 липня 2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Запорожець Т.Ю. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1360,00грн., за невиконання рішення суду за виконавчим листом №537/1197/16-а, виданим 30.05.2016 (ВП №51335863).

27 липня 2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Запорожець Т.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №537/1197/16-а, виданим 30.05.2016 (ВП № 51335863), у зв'язку з невиконанням рішення суду та вжиттям всіх вичерпних заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.124 Конституції України (в редакції, чинній до 30.09.2016), судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 N606-XIV (надалі - Закон N606-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону N606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону N606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу вимог ст.11 Закону N606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону N606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст.75 Закону N606-XIV.

В силу вимог ч.2 ст.75 Закону N606-XIV, у разі невиконання боржником без поважних причин вимог, встановлених частиною 1 цієї ж норми, щодо виконання рішення, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із ч.1 ст.89 Закону N606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, якщо судове рішення не виконано.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області у справі №537/1197/16-а виконано згідно з направленим на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листа Пенсійного фонду України від 31.03.2016 №11089/02-31 щодо виконання рішення суду від 22.01.2015 у справі №537/1704/14-а та платіжними дорученнями від 10.12.2015 №05667 щодо переказу доплати до пенсії за період з 02.10.2013 по 30.09.2015 та від 18.12.2015 №06037 щодо продовження виплати пенсії ОСОБА_2 за 4 квартал 2015 року згідно із здійсненим перерахунком пенсії.

Вищевказаний лист було направлено на адресу Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області за вих. №2161/02-22 від 06.04.2016.

Факт отримання зазначеного листа ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, як правильно зазначено судами, відображено у тексті спірної постанови державного виконавця від 18 липня 2016 року (ВП №51335863).

Однак, державний виконавець, накладаючи штраф, не взяв до уваги вказаний лист Пенсійного фонду України про виконання рішення суду у справі №537/1704/14-а та відповідні копії платіжних доручень, а послався на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та повідомлення стягувача про невиконання рішення суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що державний виконавець належним чином не перевірив факти, які викладені в повідомленні стягувача про невиконання рішення суду, не перевірив повідомлення боржника про виконання рішення суду, ретельно не дослідив усі обставини справи, тобто належним чином не виконав свої посадові обов'язки та неправомірно виніс постанови про накладення штрафів.

Крім того, посилання скаржника на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі №537/5017/15-а є безпідставними, оскільки остання була винесена за наслідками розгляду позовних вимог про скасування штрафів у виконавчому провадженні №47452690.

Що ж стосується посилань скаржника на непідсудність даної справи адміністративному суду, колегія суддів зазначає про помилковість таких тверджень.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.3 ст.181 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.82 Закону N606-XIV, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з ч.4 ст.82 Закону N606-XIV, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, в силу вимог ст.181 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та Закону N606-XIV, спір у даній справі належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, в даному випадку Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було правильно застосовано норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції після 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341-343, 350, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі №537/3986/16-а за адміністративним позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

О.В. Білоус ,

Судді Верховного Суду