Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа №823/1132/17, адміністративне провадження №К/9901/29408/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. (суддя - Рідзель О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018р. (судді - Мельничук В.П., Лічевецький І.О, Мацедонська В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо не включення повної інформації про нього до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами з рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної йому до виплати;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами з рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), стосовно включення усієї суми відшкодування належної йому до виплати, а саме 195 596, 68 грн;

зобов`язати Фонд скласти та затвердити зміни та доповнення до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами з рахунок Фонду, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 195 596, 68 грн, що належать йому до виплати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018р., позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення повної інформації про рахунки позивача до переліку рахунків вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 №42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 195 596, 68 грн.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунків позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 195 596, 68 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.

Зокрема посилається на те, що договір позики укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Крім того, Уповноважена особа Фонду вказує на те, що правочини, які укладені під час дії заборони на укладення таких правочинів проблемним банком, встановленої постановою НБУ, яка була обов`язковою до виконання, є нікчемними відповідно до пунктів 2, 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2016р. між позивачем між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір №980-021-000177089, згідно умов якого позивач надав ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність (позику) грошові кошти в сумі 55 000 грн. строком 181 день по 17.07.2016р, розмір процентів за користування коштами становив 34,78 % річних. (а.с. 13)

На виконання умов договору позивач перерахував грошові кошти зі свого рахунку на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у сумі 55 000 грн., що підтверджується квитанцією № QS912201 від 16.01.2016р. (а.с. 15)

18.02.2016р. між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір про внесення змін до договору №980-021-000177089 від 16.01.2016р, за яким за домовленістю сторін збільшено суму коштів, що передається у власність на суму 140 000 грн, у зв`язку з чим загальна сума коштів, що передається позивачем у власність товариства складає 195 000 грн. (а.с. 14)

На виконання умов договору позивачем внесено на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" кошти в загальній сумі 140 000 грн., що підтверджується квитанцією №QS630601 від 18.02.2016р. (а.с. 15)

19.05.2016р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 195 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-021-000177089 від 16.01.2016р" та в сумі 596.68 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-021-000177089 від 16.01.2016р", що підтверджується довідкою про стан рахунку. (а.с. 18-19)

На підставі рішення НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.

Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016р. № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973, 74 грн, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

13.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016р. до 22.07.2016р.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.

Починаючи з 18.07.2016 року розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.

Листом від 02.09.2017р. №3Г1(К)/4733/1 відповідач повідомив позивача, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016р. в сумі 195 000 грн з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором №980-021-000177089 від 16.01.2016р.» та в сумі 596,68 грн з призначенням платежу «оплата процентів по договору №980-021-000177089 від 16.01.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 є нікчемним на підставі п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с. 22)

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.

Судами встановлено, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» здійснено переказ коштів (транзакції) на рахунок позивача № НОМЕР_2 у розмірі 195 000 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000177089 від 16.01.2016», в сумі 596,68 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-021-000177089 від 16.01.2016».

Суди дійшли висновку, що договір банківського вкладу, укладений позивачем, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у частині 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, суди дійшли висновку, що будь-якого рішення про визнання нікчемними договорів банківського вкладу або рахунку Уповноваженою особою Фонду не приймалось, відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку матеріали справи не містять.

Суди виходили з того, що відповідач не надав доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається, та не доведено, що банк: уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Крім того, суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов`язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є передчасною, оскільки за змістом статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наведених приписів "Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами" Фонд формує Загальний реєстр на підставі відповідного Переліку Уповноваженої особи Фонду, в тому числі на підставі доповнення до Переліку, а тому відсутні підстави для її задоволення.

З такими висновками суддів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VIII (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015р. частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Такі зміни були внесені до Закону №4452-VI, набули чинності і діяли станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (в тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Водночас, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016р. №1736-VІІІ (далі - Закон №1736-VІІІ), яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, з метою поширення гарантій Закону №4452-VI на законодавчому рівні до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не відповідали поняттю вкладу згідно з чинними законодавством.

У справі, яка розглядається судами встановлено, що правочин по передачі позивачем ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів (позики) та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

При цьому, кошти позивача відповідають критеріям, визначеним Законом №1736-VІІІ, а тому в силу закону вони прирівнюються до вкладу, а позивач - до вкладника.

Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2019р. у справі №823/1674/18 і такі висновки враховуються судом під час вирішення даної справи.

Крім наведених вище обставин, у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 року у справі №823/1674/18, з посиланням на рішення у справі №826/20089/16, встановлено участь ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр" щодо залучення коштів в якості повіреного.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 2, 7-9 частини 3 статті 38 Закону №4452-IV колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені положення Закону №4452-IV до спірних відносин за участю ПАТ "Банк Михайлівський" не застосовуються з огляду на те, що ці відносини врегульовано спеціальним Законом №1736-VIII.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

В той же час, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення (наказу) в частині визнання нікчемними правочинів, укладених між банком та позивачем.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу (рішення) Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про визнання правочину нікчемним підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018р. в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 №42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 195 596,68 грн - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук