ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

Київ

справа №234/13516/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

на постанову Краматорського міського суду Донецької області у складі головуючого судді Літовки В.В. від 21.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д. від 08.02.2017

у справі № 234/13516/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради в Донецькій області

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі також - позивач, ПАТ "Донецькоблгаз") звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради в Донецькій області (далі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення наданих ПАТ "Донецькоблгаз" в особі філії Краматорського УГГ у звіті відомостей про здійснені ним компенсаційні виплати ОСОБА_1 на час призову його на військову службу по мобілізації за період з 25.06.2014 по 04.09.2015 на загальну суму 47082,42 грн до Зведеного звіту; зобов`язати відповідача включити надані ПАТ "Донецькоблгаз" в особі філії Краматорського УГГ у звіті відомості про здійснені ним компенсаційні виплати ОСОБА_1 на час призову його на військову службу по мобілізації за період з 25.06.2014 по 04.09.2015 на загальну суму 47082,42 грн до Зведеного звіту (додаток №2 до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період) з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили до Департаменту соціальної політики Донецької обласної державної адміністрації.

2. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. 20.02.2017 ПАТ "Донецькоблгаз" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, справу направити на новий розгляд.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24.11.2015 з ПАТ "Донецькоблгаз" на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час його призову на військову службу по мобілізації за період з 25.06.2014 по 04.09.2015 в розмірі 47082,42 грн. Вказане рішення виконане в повному обсязі. У подальшому позивач звернувся з листом до відповідача для включення наданих відомостей у звіті про здійснені компенсаційні виплати для подальшої виплати компенсації підприємству у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Однак листом від 16.03.2016 відповідач протиправно відмовив позивачу у включенні наданих відомостей у звіті про здійснені компенсаційні виплати ОСОБА_1 та повернув наданий пакет документів позивачу.

8. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у відповідача відсутні законні підстави для включення відомостей у звіт про здійснення компенсаційних виплат ОСОБА_1 до зведеного звіту, оскільки належний пакет документів позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради в Донецькій області не надавався.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився cуд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано достатніх доказів неправомірності дій відповідача, оскільки ним не в повному обсязі були зібрані відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби та позивач надав відповідачу документи без погодження з військовим комісаріатом або військовою частиною всупереч вимогам пункту 4 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015, а відтак дії відповідача не є протиправними.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що під час розгляду справи такими не враховано здійснення фактичної виплати ОСОБА_1 середнього заробітку на час його призову на військову службу по мобілізації за період з 25.06.2014 по 04.09.2015 на загальну суму 47082,42 грн та подання позивачем відповідачу повного пакета документів, відтак висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

12. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15. Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

16. Згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дія частин другої і третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону поширюється на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

17. Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яким визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів державного бюджету (далі також - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

18. Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

19. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

20. Згідно з пунктом 6 Порядку виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

21. Тобто, підприємства несуть витрати на виплату середнього заробітку працівникам, передбаченого частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а органи соціального захисту населення перераховують бюджетні кошти підприємствам на компенсацію їх витрат на зазначені виплати.

22. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано достатніх доказів неправомірності дій відповідача, оскільки ним не в повному обсязі були зібрані відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби, зокрема, позивач надав відповідачу документи без погодження з військовим комісаріатом та військовою частиною.

23. При цьому, даного висновку суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов, проаналізувавши наступні подані позивачем документи: копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24.11.2015 про стягнення з ПАТ "Донецькоблгаз" на користь ОСОБА_1 , зокрема, середнього заробітку за період з 25.06.2014 по 04.09.2015 в сумі 47082,42 грн (суд зазначив, що вказане рішення не завірене належним чином), табель обліку робочого часу працівників Краматорського УГГ для підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці; копію листа Слов`янського об`єднаного міського військового комісаріату від 27.07.2015, згідно з яким ОСОБА_1 виключений з обліку військовозобов`язаних 22.04.2015, з його слів, до м. Львів, а саме Сихівського РВК, що знаходиться по вул. Хоткевича, 24 /69 ; Слов`янський об`єднаний міський військовий комісаріат не призивав за мобілізацією ОСОБА_1 та рекомендує звернутися до Сихівського РВК м. Львів.

24. З огляду на те, що відповідно до пункту 4 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015, позивачу необхідно було надати до органу соціального захисту населення, зокрема, звіт про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надав відповідачу документи без погодження з військовим комісаріатом або військовою частиною, що позивачем під час розгляду справи не оспорювалось, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено вимоги вказаного Порядку, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

25. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

27. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

28. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

29. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

30. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

31. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

33. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

34. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: І.В. Саприкіна

С.М. Чиркін