Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №825/1118/17

провадження №К/9901/20158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Полікомбанк», про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017

року, прийняту у складі колегії суддів: Літвіної Н. М. (головуючий), Ганечко О. М., Коротких А. Ю.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» (надалі також позивач, ТОВ «Сівертекс») звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (надалі також відповідач, Орган ДВС), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Полікомбанк», в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

1.1. скасувати постанови Органу ДВС від 4 квітня 2017 року про опис та арешт майна боржника, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів;

1.2. зобов'язати Орган ДВС зняти арешт з цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів;

1.3. скасувати постанови Органу ДВС від 26 травня 2017 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні та виготовлення технічної документації на цілісний майновий комплекс що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

2. Свої вимоги ТОВ «Сівертекс» обґрунтовує тим, що земельна ділянка за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, на яку накладено арешт, орендується позивачем у Чернігівської міської ради та ні сама земельна ділянка, ні будь яке майно, що на ній знаходиться, ніякого відношення до ПАТ ВТФ «Сіверянка» не мають.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Між Чернігівською міською радою та ТОВ «Сівертекс» укладено договір оренди земельної ділянки від 27 березня 2017 року № 4341, а саме: земельної ділянки кадастровий № 7410100000:02:016:0196, загальною площею 0.0096 га, за адресою по вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

4. 31 липня 2017 року, після отримання відповідної інформації з державного реєстру обтяжень, позивачу стало відомо, що 4 квітня 2017 року, в межах примусового виконавчого провадження у відношенні ПАТ ВТФ «Сіверянка» державним виконавцем Органу ДВС винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

5. Також стало відомо, що 26 травня 2017 року відповідачем була винесена постанова про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні та виготовлення технічної документації на цілісний майновий комплекс що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

6. Вважаючи, вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 3 серпня 2017 року позов задовольнив повністю:

7.1. скасував постанову Органу ДВС від 4 квітня 2017 року про опис та арешт майна боржника, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів;

7.2. зобов'язав Орган ДВС зняти арешт з цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

7.3. скасував постанову Органу ДВС від 26 травня 2017 року про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні та виготовлення технічної документації на цілісний майновий комплекс що розташований за адресою: вул. Малиновського, 36, м. Чернігів.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ ВТФ «Сіверянка» не має права власності на земельну ділянку по вул. Малиновського, 36. м. Чернігів, не має рухомого чи нерухомого майна на цій земельній ділянці, то Орган ДВС не мав жодних правових підстав для накладення арешту на майно, яке не належить боржнику, а перебуває в користуванні іншої особи. За висновком суду першої інстанції, Орган ДВС протиправно виніс постанову про арешт цілісного майнового комплексу, який знаходиться начебто за адресою по вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, оскільки за даною адресою ПАТ ВТФ «Сіверянка» не має жодного майна.

9. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2017 року скасував постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року та ухвалив рішення про відмову в позові.

10. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що наявність у позивача ТОВ «Сівертекс» користування землею на підставі договору оренди від 27 березня 2017 року № 4341 не свідчить про наявність права користування майном, яке розташоване на вказаній земельній ділянці. З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку про відсутність (недоведеність) у спірних правовідносинах наявності порушення прав чи законних інтересів цього товариства та, відповідно, підстав для задоволення позову.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. ТОВ «Сівертекс» подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Третя особа - ПАТ «Полікомбанк» подала заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Оцінка Верховного Суду

14. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

15. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

16. Відповідно до частини першої статті 6 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

17. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

18. З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

19. Аналогічний підхід застосовано в чинній редакції КАС України.

20. Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

21. Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

22. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

23. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сівертекс» під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій не надало пояснень, яким чином оскаржувані рішення Органу ДВС впливають на його права, свободи чи законні інтереси. Відсутні такі обґрунтування й у касаційній скарзі.

24. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Сівертекс» про скасування оскаржуваних рішень відповідача, а так само й похідної від них - про зобов'язання вчинити дії.

25. До того ж, відповідно до частини третьої статті 181 КАС України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

26. Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

27. Отже, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області не є органом державної виконавчої служби в розумінні статті 181 КАС України (у згаданій редакції) та не може бути відповідачем у справі.

28. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі № 825/1118/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець