Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/1937/17 813/990/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2017р. (суддя Кузан Р.І.) та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р. (судді Онишкевич Т.В., Іщук Л.П., Сеник Р.П.)

у справі № 813/990/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпет»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпет» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ) від 09.09.2016 та податкової вимоги від 13.02.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проведеної у серпні 2016 перевірки ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що внаслідок допущених Товариством порушень вимог Податкового Кодексу України, було занижено податки на прибуток та на додану вартість. На цій підставі відповідач прийняв у вересні 2016 податкові повідомлення-рішення, якими збільшив суму грошового зобов'язання позивача.

Товариство скористалось правом на адміністративне оскарження та подало скаргу до Державної фіскальної служби України, яку було задоволено частково. Попри це, відповідач 13.02.2017 надіслав податкову вимоги, в якій вказав ті самі суми грошового зобов'язання, що відображені у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.09.2016.

Вважаючи, що Товариством під час визначення податкових зобов'язань за наслідками здійснення господарської діяльності не було порушено вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення ДПІ від 09.09.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства за платежем податок на додану вартість на суму 406758грн., в тому числі 325406грн. основного платежу, та 81352грн. штрафних санкцій;

визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ від 13.02.2017;

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства судовий збір в сумі 13041,45грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

21.12.2017 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016. відповідачем 29.08.2016 складено акт №217/13-06-14/30492103, в якому зроблено висновки про наявність у діяльності позивача наступних порушень:

- п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в липні 2015 року на суму 117406 грн. та в серпні 2015 року на суму 208000 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 325 406 грн. в серпні 2015 року;

- п. 135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 51 412 грн.

На підставі цього відповідачем 09.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення :

№00011511408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 51 412 грн.;

№0001161408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 325 406 грн. та за штрафними санкціями на суму 81 352 грн.

Товариство оскаржило в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, яка за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 10.01.2017 про скасування податкового повідомлення-рішення №00011511408 у частині донарахування по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн» та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині рішення та податкові повідомлення-рішення ДПІ залишено без змін.

13.02.2017р. відповідачем винесено податкову вимогу №2164-17 якою позивача повідомлено про те, що сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями складає 514 083, 14 грн.

Свої дії щодо цього відповідач мотивує тим, що під час перевірки ланцюга постачання товарів встановлено, що по угодам між ТОВ «Номітекс», ТОВ «Пріам корпорейшн» та позивачем не відбувалось фактичної реалізації товару. Товариство не надало первинних документів, які підтверджують реальність виконання цих угод.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Податкового Кодексу України, в редакції що була чинною на момент їх виникнення.

При розгляді справи судами прийнято до уваги наслідки розгляду Державною фіскальною службою України скарги Товариства та приписи статті 60 Податкового Кодексу України, яка регламентує питання відкликання податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Крім того, з урахуванням матеріалів справи судами зроблено правильний висновок про те, що позивачем при визначенні своїх податкових зобов'язань не було порушено вимог статей 186-189,198 Податкового Кодексу України та про те, що надані Товариством докази підвереджують як факт придбання товару у ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн», так і факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, а оформлені Товариством під час здійснення цих угод первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на це суди обґрунтовано виходили з того, що вищевказані господарські операції було спрямовано на реальне настання правових наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.), відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм правильну оцінку, дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову в частині, що стосується виконання господарських угод, укладених між Товариством та ТОВ «Номітекс» і ТОВ «Пріам корпорейшн».

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер