ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 821/143/17

адміністративне провадження № К/9901/20993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Стрелець Т. Г., Рибачук А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя - Варняк С. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя - Кравченко К. В., судді - Лук'янчук О. В., Градовський Ю. М. ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлим Віталія Володимировича, третя особа - Головне управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

встановив:

В січні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила:

- визнати протиправною і скасувати постанову відповідача №21-01-268/383-190с від
06.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 1450,00 грн. ;

- визнати протиправною і скасувати постанову відповідача №21-01-268/383-191с від
06.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 130500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2016 начальником управління Держпраці були винесені постанови №21-01-268/383-190с та №21-01-268/383-191с про накладення на позивача штрафів на підставі: пп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, та абзаців 2 та 6 ч.2 ст.265 КЗпП України у розмірі 1450,00 грн. та 130500,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем постановами, позивач звернулась до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що винесення оскаржуваних постанов відбулось з порушенням діючого законодавства, а самі постанови були прийнятті з грубими помилками.

Зокрема вказувала на те, що в період проведення перевірки позивач перебувала на лікарняному.

Крім того, ні акту перевірки ні оскаржуваних постанов позивач не отримувала, а розгляд справи відбувся без її участі, оскільки повідомлення про розгляд справи
06.12.2016 їй вручене особисто на поштовому відділенні №3 лише 08.12.2016, тобто з порушенням строку, встановленого Порядком про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме не менше, ніж за 5 днів до дати розгляду справи.

Крім того, у постановах містяться грубі помилки, у тому числі і щодо анкетних даних суб'єкта господарювання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
24.05.2017, позов задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області Берлим В. В. №21-01-268/383-190с від 06.12.2016 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1450 грн.

Визнано протиправною і скасовано постанову начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області Берлим В. В. № 21-01-268/383-191с від 06.12.2016 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 130500 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що повідомлення про розгляд справи 06.12.2016 року об 11-00 год позивачу було вручене особисто на поштовому відділенні №3 лише 08.12.2016 року, тобто відповідачем було порушено 5-денний строк повідомлення до дати розгляду справи, встановлений Порядком.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що на момент розгляду справи у відповідача не було відомостей про те, що позивача було належним чином проінформовано про дату розгляду, а тому правові підстави проводити розгляд справи у відсутність позивача були відсутні.

Крім того, суди виходили з того, що постановою Херсонського міського суду по справі №766/16733/16-п від 31.01.2017, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1, 3 ст.41 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Під час розгляду зазначеної справи було встановлено, що у матеріалах доданих до протоколів відсутні дані, які підтверджували б, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існують трудові відносини у розумінні положень Кодексу законів про працю України.

З огляду на положення ст. 72 КАС України, відповідно до яких обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суди дійшли висновку щодо протиправності оскаржуваних постанов та наявності підстав для їх скасування.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що повідомлення про розгляд справи направлено позивачу з дотриманням передбачених Порядком строків, а розгляд справи здійснено в межах передбаченого цим же Порядком 15-ти денного строку.

Крім того, посилався на те, що відповідач та третя особа участі у судовому засіданні під час розгляду справи №766/16733/16-п, за наслідками розгляду якої ухвалено рішення від 31.01.2017, на яке зроблено посилання судів попередніх інстанцій, участі не приймали, а тому були позбавлені можливості спростувати ту чи іншу обставину на підставі якої судом ухвалено зазначене рішення. З огляду на вказане, на думку відповідача, рішення у зазначеній справі не має преюдиційного значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки судом не було надано оцінки всім наявним доказам.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч.ч. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Пунктами 2-8 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

У позовній заяві позивач, крім іншого, посилалась на недотримання відповідачем, визначеної Порядком №509, процедури притягнення її до відповідальності, зокрема щодо несвоєчасного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. В свою чергу відповідач наполягав на тому, що така процедура ним дотримана, оскільки на адресу відповідача завчасно, а саме 29.11.2016, направлено повідомлення про розгляд справи 06.12.2016, а несвоєчасне отримання такого позивачем у поштовому відділенні, не може свідчити про недотримання відповідачем визначеної Порядком процедури.

Так, питання застосування п. 6 Порядку №509, а саме зміст обов'язку державного органу повідомляти особу, яка притягається до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення вже було предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 30.09.2020 у справі №540/635/19 Верховний Суд дійшов висновків, що положення п. 6 Порядку №509 покладає обов'язок повідомлення особи, яка притягається до відповідальності про час та місце розгляду справи, на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

"..саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягається до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. ? ..? З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягається до відповідальності.

Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні."

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про розгляд справи
06.12.2016, позивачу вручено особисто у поштовому відділенні лише 08.12.2016.

При цьому ухилення позивача від одержання такого повідомлення судами встановлено не було.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що в порушення вимог Порядку №509 розгляд відповідачем справи відбувся за відсутності позивача та відсутності даних про його поінформованість про такий розгляд.

Щодо постанов про застосування штрафних санкцій, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За правилами частини 2 вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: в ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних постанов стало те, що позивачем порушено частину 3 статті 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, а також частину 1 ст. 94 КЗпП України та частину 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме - не забезпечено ведення обліку виконаної працівниками роботи та заробітної плати, в тому числі її невиплати.

При цьому судами було встановлено, що постановою Херсонського міського суду від
31.01.2017 у справі №766/16733/16-п, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне, передбачене ч.ч. 1, 3 ст.41 КУпАП (допуск ФОП ОСОБА_1 фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору; не забезпечення ведення обліку виконаної працівниками роботи та заробітної плати, не виплата заробітної плати) відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини 4 статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), яка кореспондується з частиною 6 статті 78 КАС України (у чинній редакції) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У постанові від 12.06.2020 у справі №813/3750/16, обставини якої є подібними до обставин у справі, що розглядається, Верховний Суд погодився із застосуванням постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП як преюдиційної у справі про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України

Суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що у зв'язку із встановленням у справі у справі №766/16733/16-п відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст.41 КУпАП, відповідач протиправно притягнув позивача до відповідальності, та ухвалили рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 (справа №813/3750/16) посилання відповідача на те, що постанова від 31.01.2017 у справі №766/16733/16-п не має преюдиційного значення у даній справі, є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що розгляд справи №766/16733/16-п відбувався без його участі та участі третьої особи, що позбавило їх можливості спростувати ту чи іншу обставину на підставі якої судом ухвалено рішення у даній справі також є безпідставним і не відміняє закріпленого у частині 4 статті 72 КАС України правила щодо звільнення від доказування.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від
22.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від
24.05.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Т. Г. Стрелець

А. І. Рибачук