Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.05.2025 року у справі №360/598/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

м. Київ

справа № 360/598/23

адміністративне провадження № К/990/14703/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/598/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 01.10.2022 по 06.12.2022 року та з 14.12.2022 по 20.01.2023 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 (гриф) його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_3 ). Перебуваючи у відряджені у спірний період, він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь (Чернігівська область), беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ № 168. Проте, у спірний період отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач проходить військову службу у складі Державної прикордонної служби України (В/ч НОМЕР_1 ) на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника.

З 01.10.2022- 20.01.2023 ОСОБА_1 відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1).

За довідкою В/ч НОМЕР_3 від 20.01.2023 № 4399 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:

01.10.2022- 31.10.2022,

01.11.2022- 30.11.2022,

01.12.2022- 06.12.2022,

14.12.2022- 31.12.2022,

01.01.2023- 20.01.2023.

Підстава: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 165 гриф від 16.09.2022.

На підставі рапорту (01.11.2022) начальника відділу прикордонної служби №2 ОСОБА_4 від 01.11.2022, на ім`я полковника ОСОБА_2 подано клопотання про виплату додаткової винагороди у 30 000 грн за 31 день жовтня. Цей рапорт скерований до 105 загону, а далі - до ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом № 3632-ОС від 03.11.2022 ОСОБА_1 призначено додаткову винагороду у 30 000 грн за 31 день жовтня. ОСОБА_1 включений до списку на виплату (№6), що підтверджено відомістю № 229-М.

У листопаді 2022 року аналогічно оформлено ще один рапорт на 70 000 грн (пропорційно участі у бойових діях). Цей рапорт скерований до 105 загону, а далі - до ІНФОРМАЦІЯ_1. У листі також вказано, що підтверджувальна інформація відповідно до вимог підпунктів 1-8 пункту 2 Наказу № 392-АГ відсутня.

Довідка від 08.05.2023 №127-М та архівна відомість підтверджують, що ОСОБА_1 отримав 30 000 грн за 31 день служби в жовтні.

У листопаді 2022 року (01.11.2022) аналогічно оформлено два рапорти: один - на 30 000 грн, другий - на 70 000 грн (пропорційно участі у бойових діях) (із зазначенням у супровідному листі, що документи, передбачені пп.1- 8 п.2 Наказу №392-АГ, відсутні).

Довідка від 08.05.2023 №127-М та архівна відомість підтверджують, що ОСОБА_1 отримав 30 000 грн за 30 днів служби в листопаді.

У грудні 2022 року подано рапорт на виплату 30 000 грн за 24 дні служби у грудні (з 01 - 06.12.2022 та з 14.-31.12.2022) Одночасно був поданий ще один рапорт на 70 000 грн, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 не переслав його до 3 загону, посилаючись на невідповідність вимогам пп.1 п.9 Наказу № 628-АГ (лист від 04.07.2023 №14/5777-23-Вих).

Довідка від 08.05.2023 №127-М та архівна відомість підтверджують, що ОСОБА_1 отримав за 24 дні грудня - 23 225,81 грн.

У січні 2023 року, відповідно до наказу №56-ОС від 03.02.2023, ОСОБА_1 отримав 30 000 грн за 31 день служби у грудні. Крім того, наказом №64-ОС від 08.02.2023 йому нараховано частину винагороди у 70 000 грн - пропорційно 6 дням участі у бойових діях у грудні (13 548,39 грн), що підтверджено бойовими розпорядженнями, журналами СБД та рапортом від 01.02.2023.

Довідка від 08.05.2023 №127-М та архівна відомість підтверджують, що в січні 2023 року ОСОБА_1 отримав 30 000 грн за 31 день служби та 13 548,39 грн - додатково як винагороду (70 000 грн) за участь у бойових діях.

Судом також установлено, що адвокат позивача подала заяву до В/ч НОМЕР_1 з вимогою нарахувати ОСОБА_1 100 000 грн додаткової винагороди згідно з Постановою №168.

У відповідь на цю заяву В/ч НОМЕР_1 (лист від 11.05.2023 №25/3221-23-Вих) вказано, що така виплата неможлива через відсутність від В/ч НОМЕР_3 документів, які підтверджують участь у бойових діях, а також з огляду на те, що Чернігівська область у січні 2023 року не входила до районів бойових дій згідно з наказом Головнокомандувача ЗСУ №26 від 02.02.2023.

Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 від 06.07.2023 № 14/б/н-23-Вих, відповідно до Інструкції з ведення Історичного формуляру та Журналу бойових дій (наказ МОУ № 393 від 06.10.2020), у розділі І Журналу службово-бойових дій ВПС № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.09.2022 № 53-ДСК обліковувались бойові розпорядження коменданта ПКШР ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_3 з 26.09.2022.

У розділі ІІ цього Журналу за період з жовтня 2022 по січень 2023 року фіксувалась загальна обстановка вздовж українсько-білоруського кордону в межах Городнянської ОТГ Чернігівського району на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись із тим, що у спірний період позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 за 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року та 24 доби грудня 2022 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року та 24 доби грудня 2022 року.

У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції вирішуючи спір, виходив з того, що лише положеннями пункту 1 Постанови КМУ № 168 урегульовано спірні правовідносини щодо виплати військовослужбовцям додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць пропорційно до кількості днів участі. Інші підзаконні акти, зокрема накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - накази № 392-АГ та № 628-АГ), не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому не набули чинності та не можуть застосовуватись при вирішенні справи.

Суд першої інстанції встановив, що позивач протягом періоду з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року перебував в оперативному підпорядкуванні В/ч НОМЕР_3 на території Чернігівської області, що підтверджено наданими доказами: довідкою, рапортами начальника прикордонної служби та листами В/ч НОМЕР_3 . Також Чернігівська область протягом жовтня - грудня 2022 року згідно з відповідними наказами Головнокомандувача ЗСУ та Адміністрації ДПСУ входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, дійшов висновку, що у жовтні 2022 року (упродовж 31 доби), за листопад 2022 року - 30 діб та грудень 2022 року, участь у бойових діях підтверджена за 24 доби (з 01 по 06 та з 14 по 31 грудня) позивач брав участь у бойових діях у районі, визначеному як зона бойових дій, що дає підстави для виплати йому додаткової винагороди в максимальному розмірі пропорційно до часу участі.

Водночас, у січні 2023 року (з 01 по 20 січня), незважаючи на виконання службових завдань у Чернігівській області, вона не входила до переліку районів ведення бойових дій, що підтверджується наказом Головнокомандувача ЗСУ від 02.02.2023 № 26. Відповідно, одна з ключових умов виплати не дотримана, тому у цій частині суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Урахувавши зазначене, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування винагороди за підтверджені періоди та зобов`язав відповідача здійснити виплату за 31 добу жовтня, 30 діб листопада і 24 доби грудня 2022 року.

Перший апеляційний адміністративний суд 09 квітня 2024 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та прийняв нову постанову - про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову - залишив без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у спірному періоді командування В/ч НОМЕР_1 діяло правомірно, керуючись вимогами Наказів № 164-АГ, № 392-АГ, № 628-АГ, які підлягають застосуванню до правовідносин щодо визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

Цей суд зазначив, що позивач у позовній заяві не навів конкретних доказів безпосередньої участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки, а також не вказав конкретних періодів часу, коли він перебував у районах бойових дій. Такі обставини є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №?168.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суд зазначив, що саме виконання бойових наказів не є достатнім для отримання 100?000 грн винагороди - важливим є встановлення факту перебування у бойових умовах у конкретні дні. Оскільки наявні у справі докази не підтверджують ці обставини, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив у їх задоволенні.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та залишити в силі - рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Касаційна скарга обґрунтована відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, як така, що стосується питання права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду, зокрема у правовідносинах щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови КМУ № 168.

Скаржник вказує на неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, а саме:

- пункту 1 та 2-1 Постанови № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік);

- положень Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188);

- наказів Адміністрації ДПСУ № 392 та № 628, які були застосовані до спірних правовідносин без належного регуляторного статусу (без реєстрації та оприлюднення), що, на думку скаржника, унеможливлює їх правомірне застосування.

Також у скарзі наголошено на неправильному розподілі доказового тягаря - суд безпідставно поклав обов`язок доказування участі у бойових діях на позивача, хоча за ч. 2 ст. 77 КАС України цей обов`язок належить саме відповідачу - суб`єкту владних повноважень. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно проігноровано довідку про безпосередню участь у бойових діях, яка підтверджує його право на винагороду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів - Єресько Л.О., Губської О.А. ухвалою від 02 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у цій справі.

У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду, здійснено перерозподіл цієї справи та визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів - Загороднюк А.Г., Єресько Л.О.

Відповідач - В/ч НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін. У відзиві відповідач зазначив, що довідка про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 (яку позивач вважає безпосереднім доказом участі у бойових діях чи заходах) не може братися до уваги оскільки бойовий наказ 165 (гриф), вказаний у довідці - є організаційно-розпорядчим документом щодо дій органів (підрозділів) і не стосується безпосередньо позивача лише свідчить про прибуття військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові суду або були відхилені ним; вирішувати питання про достовірність доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ №168).

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 01.10.2022 по 06.12.2022, з 14.12.2022 по 20.01.2023 (у період відрядження).

За висновком суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково за період жовтень, листопад та грудень (з 01 по 06, 14 по 31) 2022 року, коли безпосередня участь позивача у бойових діях або заходах з нацбезпеки підтверджена довідкою, рапортами та листами В/ч НОМЕР_3 . В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, через те, що Чернігівська область з 01.01.2023 по 31.01.2023 не входила до районів бойових дій (Наказ Головнокомандувача ЗСУ № 26 від 02.02.2023).

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши на відсутність належних доказів участі позивача в бойових діях, не врахував довідку В/ч НОМЕР_3 , а також зазначив, що сам факт виконання завдань за бойовими наказами не є тотожним участі в бойових діях і не є підставою для виплати винагороди за Постановою КМУ № 168.

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує про наявність у нього права на спірні виплати у зв`язку з тим, що, перебуваючи у відряджені він виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо є чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

Зважаючи на характер спору та аргументи, викладені скаржником у касаційній скарзі, колегія суддів повинна насамперед проаналізувати зміст нормативних актів, на які суди попередніх інстанцій спиралися у своїх висновках, сферу їх правового регулювання, та вирішити питання про їх застосовність до спірних правовідносин.

Суд першої інстанції не застосував накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ, уважаючи їх такими, що не набрали чинності через відсутність реєстрації в Мін`юсті. Замість них суд керувався пунктом 1 Постанови КМУ № 168, який передбачає три умови для виплати винагороди до 100 000 грн: (1) період дії воєнного стану; (2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, (3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору дійшов висновків, що накази Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ підлягають до застосування та зазначив, що виплата додаткової винагороди до 100 000 грн залежить від виконання військовослужбовцем завдань, визначених у цих наказах.

Водночас процитувавши норми цих наказів, установив відсутність доказів участі позивача в бойових діях чи заходах з національної безпеки, оборони, відсічі агресії, що унеможливлює отримання позивачем додаткової винагороди.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період (у цій справі 26.09.2022 по 31.12.2022), дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.

Необхідно зазначити, що застосування норм права судом - це здійснювана у встановленому процесуальному порядку діяльність, спрямована на індивідуальне регулювання суспільних відносин, яка полягає в індивідуалізації правових норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права (судовому рішенні). Застосуванню норм матеріального права судом передує стадія встановлення фактичних обставин справи.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить передусім від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У випадку позивача (його відрядження), згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 в справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках.

Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин указаними документами.

Оскільки питання застосування пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах уже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню їх висновки.

У цій справі суди попередніх інстанцій дослідивши матеріали справи у електронній формі встановили, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_3 ).

З довідки про грошове забезпечення та архівної відомості виплати встановили, що з жовтня по грудень 2022 року позивачу вплачено по 30 000 грн за кожний місяць, а за січень 2023 року - 30 000 грн та додаткову винагороду 70 000 грн у розмірі 13 548,39 грн.

Суд першої інстанції вказав, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_3 ) охороняють ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області.

Згідно з Переліком територіальних громад, затвердженим наказом № 75 від 25.04.2022 (зі змінами від 15.12.2022 № 297), деякі громади Чернігівської області належать до територій, де ведуться воєнні (бойові) дії або такі території перебувають в окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами), деякі територіальні громади Чернігівської області є територіальними громадами, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій).

Суд першої інстанції з`ясував, що Чернігівська область була в зоні бойових дій до 31.12.2022 включно (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 1 від 02.01.2023, з 01.12.22 до 31.12.2022). Уже з 01.01.2023 по 31.01.2023 Чернігівська область не належала до зони бойових дій (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 26 від 02.02.2023).

Луганський окружний адміністративний суд зауважив, що згідно з довідкою В/ч НОМЕР_3 від 20.01.2023 № 4399 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:

01.10.2022- 31.10.2022,

01.11.2022- 30.11.2022,

01.12.2022- 06.12.2022,

14.12.2022- 31.12.2022,

01.01.2023- 20.01.2023.

Підстава: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 165 гриф від 16.09.2022.

За висновком суду першої інстанції цією довідкою, рапортами та листами В/ч НОМЕР_3 підтверджено, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у спірні періоди до грудня 2022 року.

Суд першої інстанції, на підставі довідки, рапортів і листів В/ч НОМЕР_3 , установив факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах з нацбезпеки в Чернігівській області у спірні періоди до грудня 2022 року та частково задовольнив позов.

Суд апеляційної інстанції лише констатував відсутність достатніх доказів участі позивача в бойових діях, водночас не пояснив, чому не врахував довідку і рапорти, які суд першої інстанції визнав належними доказами, та не обґрунтував, чому ці документи не підтверджують право на винагороду.

Такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать пункту 4 наказу № 392-АГ, який передбачає, що факт участі у бойових діях встановлюється на підставі сукупності документів, зокрема й рапортів командирів.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 наказу №628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі №200/4100/23 від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період разом з іншими доказами.

Таким чином, апеляційний суд передчасно відмовив у задоволенні позову, не перевіривши належним чином, чи підтверджує довідка у сукупності з іншими доказами участь позивача в бойових діях. Рапорти також могли підтверджувати такий факт, однак суд їх належно не оцінив.

Також необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, із посиланням на те, що матеріали справи не підтверджують факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, пов?язаних із національною безпекою і обороною, суд апеляційної інстанції не дотримано вимог частини четвертої статті 9 КАС України щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, зокрема не вжито заходів для витребування або уточнення доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, хоча така потреба випливала зі змісту наявних у справі матеріалів.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з тим, реальність обставин не може вважатися доведеною лише через відсутність заперечень іншої сторони щодо голослівного твердження без належних доказів.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд повинен оцінювати докази за внутрішнім переконанням, на основі всебічного, повного, об?єктивного та безпосереднього їх дослідження. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам у сукупності та взаємозв?язку між ними, обмежившись загальним висновком про їх недостатність, без наведення мотивів.

Висновки суду апеляційної інстанції не враховує того, що у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, установивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).

Ураховуючи такі висновки Верховного Суду, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не встановив ключові обставини справи. Не дослідив завдання, які позивач виконував у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом спірного періоду. Не з`ясовано, на чому ґрунтуються дані довідки, та чи підтверджені іншими документами.

Питання щодо виконуваних завдань позивача залишаються незрозумілими. Якщо позивач перебував у відрядженні та не виконував бойових завдань або інших завдань, передбачених Постановою № 168 для виплати 100 000 грн, не з`ясовано, де саме він проходив службу.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, Перший апеляційний адміністративний суд не виконав належним чином приписів статей 242 308 322 КАС України, не з`ясував усіх необхідних обставин, належно не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у цій частині суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, що входять до предмета доказування у цій справі, та залежно від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду підстав для здійснення розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року скасувати, а справу № 360/598/23 направити до Першого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк