ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №826/8107/16

адміністративне провадження №К/9901/26989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Григоровича П.О. від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І. від 11 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського голови Кличка В.В., Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМР) про визнання протиправною бездіяльності Київського міського голови Кличка В.В., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землевідводу щодо:

- земельної ділянки № 1 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 01 грудня 2015 року № 1, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-11751;

- земельної ділянки № 2 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 01 грудня 2015 року № 2, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-11750;

- земельної ділянки № 6 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 01 грудня 2015 року № 6, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-11746;

- земельної ділянки № 9 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 01 грудня 2015 року № 9, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-11743;

- земельної ділянки № 1 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13 січня 2016 року № 1, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-226;

- земельної ділянки № 3 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13 січня 2016 року № 3, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-228;

- земельної ділянки № 4 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13 січня 2016 року № 4, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-229;

- земельної ділянки № 9 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13 січня 2016 року № 9, зареєстрованим у КМР за вх. № 08/М-234.

Також при зверненні до суду першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в загальному розмірі 36198,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у порушення вимог чинного законодавства безпідставно не внесено клопотання позивача на розгляд на пленарному засіданні Київської міської ради.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено, а у стягненні на користь позивача з відповідача заявлених витрат на правову допомогу - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землевідводу за клопотаннями позивача не були внесені на пленарне засідання Київської міської ради у строки, визначені законодавством, внаслідок чого, відповідно й не були своєчасно розглянуті.

Відмовляючи у присудженні на користь позивача заявлених ним витрат на правову допомогу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до матеріалів справи правова допомога, надана позивачу, включає лише складання для нього позовних заяв, але компенсація таких витрат чинним законодавством не передбачена, оскільки складання позовної заяви не належить до процесуальних дій.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в частині відмови у стягненні на користь позивача з відповідача заявлених витрат на правову допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить змінити наведені рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині та задовольнити адміністративний позов повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що складання позовних заяв, апеляційної скарги не є процесуальною дією, відповідно, витрати на складання позовних заяв та апеляційної скарги не входять до складу витрат, пов'язаних із розглядом справи, у зв'язку з чим не підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Право на компенсацію витрат, пов'язаних зі складанням позовних заяв та апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує посиланням на статті 90, 94 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), науковий висновок Верховного Суду України у справі № 21-1199а17.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник ставить питання про компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку із поданням касаційної скарги.

Від Київського міського голови, Київської міської ради відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходили, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Київської міської ради в порядку статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з клопотаннями від 01 грудня 2015 року №№ 1, 2, 6, 9, від 13 січня 2016 року №№ 1, 3, 4, 9, в яких просив надати йому дозвіл на розробку проекту землевідводу земельних ділянок відповідно до графічних матеріалів, орієнтовними розмірами по 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розглянувши дане питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний строк з прийняттям об'єктивного та обґрунтованого рішення.

У місячний термін з дати звернення та станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції зазначені клопотання позивача не були винесені на пленарне засідання сесії КМР, зокрема, до порядку денного ради.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятні з огляду на наступне.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Правова допомога згідно з положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» поділяється на первинну та вторинну.

Частиною другою статті 7 цього Закону передбачено, що первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Частинами першою та третьою статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з положеннями частини першої статті 94 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) та частини якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Крім того, стосовно компенсації послуг на правничу допомогу за подання апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що з 15 грудня 2017 року КАС України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду першої інстанції такі документи:

- договір № 16/04-2 від 16 квітня 2016 року; акт виконаних робіт від 16 квітня 2016 року (складання для заявника позовної заяви до адміністративного суду); банківський чек на суму 4409,60 грн;

- договір № 16/04-1 від 16 квітня 2016 року; акт виконаних робіт від 16 квітня 2016 року (складання для заявника позовної заяви до адміністративного суду); банківський чек на суму 4409,60 грн;

- договір № 29/04-2 від 29 квітня 2016 року; акт виконаних робіт від 29 квітня 2016 року (складання для заявника позовної заяви до адміністративного суду); банківський чек на суму 4409,60 грн;

- договір № 01/05-1 від 01 травня 2016 року; акт виконаних робіт від 02 травня 2016 року (складання для заявника позовної заяви до адміністративного суду); банківський чек на суму 4640 грн;

- договір № 02/05-1 від 02 травня 2016 року; акт виконаних робіт від 02 травня 2016 року (складання для заявника позовної заяви стосовно оскарження бездіяльності Київського міського голови); банківський чек на суму 4640 грн;

- договір № 02/05-3 від 02 травня 2016 року; акт виконаних робіт від 02 травня 2016 року (складання для заявника позовної заяви стосовно оскарження бездіяльності Київського міського голови); банківський чек на суму 4640 грн;

- договір № 02/05-4 від 02 травня 2016 року; акт виконаних робіт від 02 травня 2016 року (складання для заявника позовної заяви стосовно оскарження бездіяльності Київського міського голови); банківський чек на суму 4640 грн;

- договір № 04/05-1 від 04 травня 2016 року; акт виконаних робіт від 04 травня 2016 року (складання для заявника позовної заяви); банківський чек на суму 4640 грн.

До суду апеляційної інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу щодо складання апеляційної скарги було додатково подано договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2017 року № 01/12-1, акт виконаних робіт від 04 грудня 2017 року, квитанцію про оплату правової допомоги на суму 5120,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах виконаних робіт вказано, що затрачений час на складання позовних заяв складав 8 годин; у акті виконаних робіт на складання апеляційної скарги не вказано на час, витрачених на її підготовку. При цьому, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

З огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до судів попередніх інстанцій документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначим, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає рішення судів попередніх інстанцій без змін, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко