Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа №683/1779/17

адміністративне провадження №К/9901/24452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.) у справі за її позовом до Старокостянтинівського об?єднаного управління Пенсійного фонду УКраїни Хмельницької області про визнання дій неправомірним та зобов?язання вчинити певні дії,

встановив:

В липні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним дії управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області та здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з 01.07.2017р. відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) у розмірі 87% від заробітної плати державного службовця (працівника органу місцевого самоврядування) відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі (в органах місцевого самоврядування), у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів місцевого самоврядування визначених Постановою КМУ від 24.05.2017р. №353, якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (працівників місцевого самоврядування) та довідки Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена їй пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати державних службовців в зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.09.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1

Зобов'язано Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2017р. відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. у розмірі 87% від заробітної плати державного службовця (працівника органу місцевого самоврядування) відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі (в органах місцевого самоврядування), у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів місцевого самоврядування, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №353, якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (працівників місцевого самоврядування) та довідки Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про заробітну

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.09.2017р. скасовано, та прийнято нову про відмову у позові.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що пенсія як державному службовцю була призначена їй відповідно до ЗУ «Про державну службу» в редакції на час призначення пенсії. З огляду на зазначене, право на перерахунок пенсії надане їй з моменту такого призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилався на те, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, у Управління не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, в свою чергу відмова у проведені перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії, яку отримувала позивач до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 26.09.2011р. перебуває на обліку в Старокостянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області і одержує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у розмірі 87% від суми посадового окладу працюючого державного службовця.

У червні 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих державних службовців.

Листом від 12.07.2017р. №25/Г-4 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку її пенсії з посиланням на те, що з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначаються відповідно до Закону №3723-ХІІ. В свою чергу, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) ст. 37 Закону №3723-ХІІ втратила чинність.

Крім того, у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ №622 від 14.09.2016р. Постанова Кабінету Міністрів України №865, якою визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723, втратила чинність, а тому відсутні підстави для видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій, який був передбачений ст. 37-1 Закону №3723.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на перерахунок призначеної їй пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку та виплаті пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права та вимогах закону, а тому є неправомірною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) .

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що з грудня 2015р. чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

При цьому суд наголосив на тому, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Крім того, апеляційним судом при вирішенні справи враховано правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішеннях від 09.10.1979р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та у рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", в яких суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також суд виходив з того, що у рішенні "Великода проти України" Європейський суд наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії законодавством не було передбачено можливість такого перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітку працюючим державним службовцям, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволені позову.

Посилання позивача на порушення норм Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону №889-VIII (в якій закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу іі виходу на пенсію.

Верховний Суд України у постановах від 07.11.2017р. у справі № 21-953а17), а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі №359/5905/16-а вже висловлювали правову позицію стосовно відсутності правових підстав перерахунку з 01.12.2015 року пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано клопотання позивача про відкладення розгляду справи є безпідставним, оскільки відповідно до матеріалів справи позивач належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в запереченнях на апеляційну скаргу просила суд розглядати справу без її участі, а відповідно до змісту частини 4 статті 196 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук