Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/3458/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №826/3458/17

адміністративне провадження №К/9901/29974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Аблова Є.В. від 28 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В. від 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», відповідач), за участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття тимчасових обмежень на здійснення банком операцій з рахунку ОСОБА_2 № 2630719431101 на залишок коштів в сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (2599,4632 грн за 100 доларів США) становить 129973,15 грн та ненадання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін (уточнень/доповнень/інформації), а саме:

змін до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Костопільським РВУМВС України в Рівненській області 19 липня 2004 року) щодо зняття тимчасового обмеження з рахунку НОМЕР_3 на залишок коштів у сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року( 2599,4632 грн за 100 доларів США) становить 129973,15 грн;

змін до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо внесення інформації про вкладника до Переліку на залишок коштів у сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (2599,4632 грн за 100 доларів США) становить 129973,15 грн на рахунку НОМЕР_3 та виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Костопільським РВУМВС України в Рівненській області 19 липня 2004 року) коштів гарантованого відшкодування у сумі 129 973,15 грн в межах гарантованої Фондом суми;

- зобов'язати відповідача зняти будь-які тимчасові обмеження на здійснення банком операцій з рахунку вкладника ОСОБА_2 НОМЕР_3 на залишок коштів в сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (2599,4632 грн. за 100 доларів США) становить 129 973,15 грн та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (уточнення/доповнення/інформацію), а саме:

зміни до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Костопільським РВУМВС України в Рівненській області 19 липня 2004 року) щодо зняття тимчасового обмеження з рахунку НОМЕР_3 на залишок коштів у сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (2599,4632 грн за 100 доларів США) становить 129973,15 грн;

зміни до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо внесення інформації про вкладника в Перелік на залишок коштів в сумі 5000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (2599,4632 грн за 100 доларів США) становить 129973,15 грн на рахунку НОМЕР_3 та виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Костопільським РВУМВС України в Рівненській області 19 липня 2004 року) коштів гарантованого відшкодування у сумі 129973,15 грн у межах гарантованої Фондом суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» з проханням включити його до переліку вкладників та виплатити гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду. Проте, як зазначено у позові, відповідачем було надано відповідь на його звернення, згідно якої на вкладні рахунки позивача за розпорядження Уповноваженої особи Фонду накладено тимчасові обмеження, оскільки укладені договори підпадають під процедуру перевірки, а тому гарантована сума вкладу не може бути відшкодована. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» не було допущено протиправної бездіяльності щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не зняття тимчасових обмежень на здійснення операцій на рахунку позивача, оскільки питання накладення та зняття тимчасових обмежень щодо здійснення банком операцій по рахункам вкладників відноситься до компетенції саме Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не уповноваженої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 27 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/3458/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Хрещатик" та ОСОБА_7 укладено Договір № 245D-658489 банківського вкладу "Іменинний" в іноземній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу, відповідно до умов якого банк приймає грошові кошти вкладника, в подальшому "Вклад", на вкладний (депозитний) рахунок, в подальшому "Вкладний", що відкривається банком на його ім'я, у сумі 10000,00 дол. США (десять тисяч доларів США 00 центів) на термін з 10 лютого 2016 року по 10 лютого 2017 року, з процентною ставкою на вклад 10,23% процентів річних.

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 10000,00 доларів США ОСОБА_7 з одного рахунку на вкладний (депозитний) підтверджується копією меморіального валютного ордеру № 245/16969 від 10 лютого 2016 року.

При цьому, 01 квітня 2016 року між ОСОБА_7 (далі - вкладником) та ОСОБА_2 (далі - новим вкладником) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 529, відповідно до умов якого вкладник передав, а новий вкладник одержав часткове право вимоги виконання ПАТ "КБ "Хрещатик" зобов'язань, що випливають з договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року, укладеного між вкладником та боржником; розмір та вартість відступлення права вимоги складає 5000,00 доларів США основного боргу (вкладу) та нараховані відсотки за період з 01 квітня 2016 року по 01 квітня 2016 року з врахуванням процентної ставки 10,23% річних відповідно до умов договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року.

На підставі укладеного договору про відступлення права вимоги 01 квітня 2016 року між ПАТ "КБ "Хрещатик", ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 1 до Договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року, відповідно до умов якого преамбулу, пункт 1.1 та Розділ 9 договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року викладено в іншій редакції, а саме: змінено реквізити вкладника та номер вкладного (депозитного) рахунку.

У відповідності копії виписки по особовому рахунку за період з 01 квітня 2016 року по 06 червня 2016 року на рахунку НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 вихідний залишок складає 5000,00 доларів США.

Кошти вкладу у сумі 5000,00 доларів США переведено ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_3 шляхом надання банку розпорядження власника рахунку № 1520/1 від 01 квітня 2016 року як первісного вкладника за депозитом договором. Внутрішньобанківський переказ здійснено банком 05 квітня 2016 року. Ініціатором вказаного переказу був власник рахунку відповідно до наданого 01 квітня 2016 року банку розпорядження.

06 квітня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 квітня 2016 року № 560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону № 4452-VI, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 січня 2018 року № 71 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу.

З 12 січня 2018 року призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенка Ігоря Івановича уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені Законом № 4452-VI а саме пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9 частини другої статті 37, статтею 38, пунктами 1, 3, 5, 6, 7 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 49, 52, 52(1), 53 Закону № 4452-VI та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов'язків.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

21 червня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І.І. із заявою, відповідно до якої просив повідомити причини невключення його даних до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності до наданої суду копії відповіді Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" від 25 серпня 2016 року № 41/3-12/7875 позивача повідомлено про те, що укладений між ним та банком договір підпадає під процедуру перевірки правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, тому на нього встановлені тимчасові обмеження.

06 грудня 2016 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі скаргою - вимогою, відповідно до якої просив негайно виплатити йому гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду за його вкладом.

Листом від 12 січня 2017 року № 34-036-740/17 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивачу про те, що станом на дату написання цього листа виплати коштів за рахунками позивача, відкритими у ПАТ "КБ "Хрещатик" тимчасово обмежені.

За результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вкладники ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, будуть включені до реєстру вкладників та до Фонду буде подано додаткова інформація стосовно виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до копії листа - відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 грудня 2016 року № 27-48995/16 представнику позивача - адвокату ОСОБА_9 було повідомлено про те, що відповідно до наявної інформації у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, рахунки клієнтів, були включені до переліку рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому до закінчення аналізу та підтвердження відсутності таких ознак Фондом тимчасове призупинено виплати по них. Рішення щодо вкладів, вимоги за якими пред'являються особами, яким було відступлено право вимоги за договором банківського вкладу або кошти були подаровані, Комісією Фонду з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами ще не прийнято.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки тому, що перевірка правочинів була завершена у лютому 2017 року. Матеріалами справи не підтверджується встановлення відповідачем в ході аналізу вкладу позивача ознак нікчемності. Договір який був укладений з ОСОБА_2 не був визнаний нікчемним.

Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що питання накладення та зняття тимчасових обмежень щодо здійснення банком операцій по рахункам вкладників відноситься до компетенції ФГВФО, а не Уповноваженої особи Фонду, оскільки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами приймається на підставі інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до договору банківського вкладу № 245D-658489 від 10 лютого 2016 року, знаходилась сума 5000,00 доларів.

01 квітня 2016 року між ОСОБА_7 (вкладником) та ОСОБА_2 (новим вкладником) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 529, відповідно до умов якого вкладник передав, а новий вкладник одержав часткове право вимоги виконання ПАТ "КБ "Хрещатик" зобов'язань, що випливають з Договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року, укладеного між вкладником та боржником; розмір та вартість відступлення права вимоги складає 5000,00 доларів США основного боргу (вкладу) та нараховані відсотки за період з 01 квітня 2016 року по 01 квітня 2016 року з врахуванням процентної ставки 10,23 % річних відповідно до умов Договору № 245D-658489 банківського вкладу "Іменний" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 10 лютого 2016 року.

Кошти вкладу у сумі 5000,00 доларів США переведено ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_3 шляхом надання банку розпорядження власником рахунку № 1520/1 від 01 квітня 2016 року як первісним вкладником за депозитом договором. Внутрішньобанківський переказ здійснено банком 05 квітня 2016 року. Ініціатором вказаного переказу був власник рахунку відповідно до наданого 01 квітня 2016 року банку розпорядження.

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею 37 Закону № 4452-VI.

Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини друга та третя статті 37 Закону №4452-VI).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що Законом № 4452-VI не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду як блокування коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/11920/15.

З огляду на таке, передчасним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" не було допущено протиправної бездіяльності щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та незняття тимчасових обмежень на здійснення операцій на рахунку позивача.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Уповноваженою особою Фонду не було надіслано позивачу повідомлення про нікчемність правочину, не встановлено ознак та конкретних підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, віднесення правочину - банківського вкладу до нікчемних.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу, Договору про відступлення права вимоги та здійснення транзакції ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_10 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/6992/15.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" у листі від 25 серпня 2016 року № 41/3-12/7875 повідомила позивача про те, що укладений між ним та банком договір підпадає під процедуру перевірки правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, тому на нього встановлені тимчасові обмеження.

Разом з тим, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили, чи було дотримано ФГВФО та Уповноважен6обю особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» процедуру тимчасового блокування рахунку позивача, не перевірили, у якій формі та на якій підставі було прийнято рішення про тимчасове блокування рахунку, чи було встановлено термін блокування.

Аналогічна правова позиція стосовно обставин, які підлягають встановленню судами у зазначеній категорії справ, для доведення правомірності дій відповідача - суб'єкта владних повноважень, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 804/4554/15.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, а справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко