Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.03.2020 року у справі №280/2863/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 280/2863/19

адміністративне провадження № К/9901/6598/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (суддя Семененко М. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 15 січня 2020 року (суддя-доповідач Шлай А. В., судді Прокопчук Т. С., Круговий О. О.),

УСТАНОВИЛ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту інформатизації МВС України щодо видачі їй довідки від 28.02.2018 серії ІАА №0472107 з інформацією про те, що вона є особою, яка з 2010 року Прокуратурою м. Запоріжжя притягується до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 358, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України); кримінальна справа №08013-1-1-2010/000027; кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як кримінальне провадження №12013080010000225 за частиною 3 статті 191 КК України;

- визнати протиправними дії Департаменту інформатизації МВС України щодо відмови у внесенні змін щодо неї до єдиної інформаційної системи МВС України та зобов'язати Департамент інформатизації МВС України виключити з єдиної інформаційної системи МВС України відомості про те, що вона є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дій Департаменту інформатизації МВС України щодо видачі довідки від 28.02.2018 серії ІАА №0472107 повернуто позивачці з мотивів пропуску строку звернення до суду та визнання неповажними наведених ОСОБА_1 підстав для його поновлення.

Іншою ухвалою від 16 липня 2019 року Запорізький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за рештою позовних вимог.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та роз? яснено позивачці, що спір, за вирішенням якого вона звернулася до адміністративного суду, не підлягає судовому розгляду за правилами будь-якого судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення про закриття провадження в адміністративній справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За доводами позивачки, цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки виник з приводу оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення недостовірних відомостей до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України. Зазначає, що наявність у відповідній базі даних інформації про її кримінальне переслідування, яка не відповідає дійсності, несе для неї певні обмеження і безпосередньо порушує її права і законні інтереси, відновлення яких можливе лише за правилами адміністративного судочинства. Позивачка вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 березня 2019 року у справі №807/1456/17, стверджуючи про відмінність фактичних обставин у зазначеній справі та справі, що розглядається.

Відповідачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2010 Прокуратурою м. Запоріжжя порушено кримінальну справу №08013-1-1-2010/000027 за частиною 2 статті 358, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 191 КК України за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, а саме: заволодіння бюджетними коштами в розмірі 46492,28
грн, отриманими від Управління освіти та науки Запорізької міської ради для оздоровлення дітей в оздоровчому таборі "Червоні вітрила".

У грудні 2010 року ОСОБА_1 і ще двом особам пред'явлено обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів та направлено справу разом із обвинувальним висновком до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2012 справу повернуто для проведення додаткового розслідування.

19.04.2013 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР або Реєстр) справу зареєстровано як кримінальне провадження №12013080010000225 за частиною 3 статті 191 КК України.

На час виникнення спірних правовідносин вказане кримінальне провадження перебувало у провадженні СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

Департамент інформатизації МВС України видав позивачці довідку від 28.02.2018 серії ІАА №0472107 такого змісту: "ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 28.02.2018 не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим, є особою, яка з 2010 року прокуратурою м.

Запоріжжя притягується до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України, кримінальна справа №08013-1-1-2010/000027.

Кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як кримінальне провадження №12013080010000225 за ч.3 ст.191 КК України. Інші відомості до МВС не надходили".

У липні 2018 року адвокат позивачки Семенов М. В. звернувся до Департаменту інформатизації МВС України з проханням унести відомості до персонально-довідкового обліку щодо ОСОБА_1 про непритягнення її до кримінальної відповідальності або повідомити, у якій спосіб вказані відомості можуть бути внесені до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України. На обґрунтування своїх вимог адвокат надав письмову відповідь слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 20.06.2018, у якій на адвокатський запит б/н від 02.04.2018 було повідомлено, що після повернення справи для проведення додаткового розслідування ОСОБА_1 не пред'являлася підозра у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, тому вона не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні №12013080010000225 та не притягується до кримінальної відповідальності.

Листом від 15.01.2019 №16/4-147аз Департамент інформатизації МВС України надав адвокату відповідь про те, що Департамент не наділений повноваженнями самостійно вносити зміни в облікові документи або вилучати їх, тому відомості щодо процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальній справі №08013-1-1-2010/000027 і кримінальному провадженні №12013080010000225 можуть бути внесені тільки після отримання відповідного процесуального рішення від слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа, або рішення суду.

Уважаючи протиправною відмову Департаменту інформатизації МВС України у внесенні відповідних змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України, ОСОБА_1 звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

На підставі аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" і Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 №139 (далі - Положення № 139) суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що офіційним джерелом інформації про зареєстровані злочини, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та рух кримінальних справ (кримінальних проваджень) є ЄРДР, а діяльність правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Відтак, внесена до ЄРДР інформація, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, не впливає на юридичне становище позивачки, не змінює характеру й обсягу її прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Отже, за висновком судів, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Така правова оцінка спірних правовідносин зроблена судами попередніх інстанцій з урахуванням аналогічних висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 березня 2019 року у справі №807/1456/17.

Разом із тим, застосовуючи зазначені норми матеріального права у контексті вирішення питання щодо можливості вилучення певних відомостей з ЄРДР, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірні правовідносини не пов'язані з наповненням ЄРДР, а стосуються внесення змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України.

Повноваження Департаменту інформатизації МВС України щодо формування персонально-довідкового обліку як інформаційного ресурсу єдиної інформаційної системи МВС України, забезпечення контролю процесів його наповнення та використання, а також надання інформаційних послуг юридичним і фізичним особам закріплені у Положенні про Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від
31.01.2018 №70.

У свою чергу порядок формування, ведення, використання персонально-довідкового обліку та доступу до його відомостей визначено, зокрема, Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 №823/188 (далі - Інструкція), Положенням про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1024, та Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 29.11.2016 №1256 (далі - Порядок №1256).

Вказаними нормативно-правовими актами регламентовано порядок наповнення відповідних баз даних Департаментом інформатизації МВС України, визначено підстави і умови внесення відомостей стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, встановлено перелік відомостей, що надаються за зверненнями державних органів, які здійснюють правоохоронні функції, судів усіх рівнів, органів державної влади і місцевого самоврядування, а також фізичних осіб.

Так, з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на запит фізичної особи надаються відомості з персонально-довідкового обліку у формі довідки, яка залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (пункт 2 розділу V Порядку №1256).

Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку №1256 у разі незгоди з відомостями, що надані в довідці, заявник може надати до Департаменту інформатизації МВС України офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.

Крім того, слід враховувати, що відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, є інформацією про фізичну особу (персональними даними) (частина 1 статті 11 Закон України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію", абзац десятий статті 2 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних").

Положеннями Закону України "Про захист персональних даних", який поширюється на діяльність з обробки персональних даних, обумовлено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки, склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (стаття 6); суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду (стаття 8).

Виходячи з цього, інформація про ОСОБА_1, яка міститься у персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС України, становить її персональні дані, обробка яких, зокрема шляхом внесення змін до персонально-довідкового обліку, здійснюється Департаментом інформатизації МВС України в порядку, визначеному Інструкцією і Порядком №1256.

Таким чином, з огляду на предмет цього спору і його суб'єктний склад, ОСОБА_1 правильно звернулася до суду адміністративної юрисдикції, вважаючи, що оскаржуваними діями відповідача як суб'єкта владних повноважень і розпорядника персональних даних порушені її права та законні інтереси. Водночас адміністративний суд на підставі встановлених обставин справи мав перевірити правомірність відмови відповідача у внесенні відповідних змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України щодо ОСОБА_1, розглянувши справу по суті позовних вимог.

Натомість суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, помилково закрив провадження у справі, врахувавши висновки Верховного Суду у справі №807/1456/17, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на їхню неподібність із правовідносинами у справі №807/1456/17 (різні предмети позовів, склад учасників, нормативне регулювання спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1 і 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 15 січня 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська