Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2018 року у справі №826/5774/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №826/5774/17

адміністративне провадження №К/9901/63719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року у складі судді Федорчука А.Б. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є. у справі № 826/5774/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудцентр» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року №0010951401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 302 445 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 719 грн, та № 0010931401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 365 765 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 91 441 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.

30 квітня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а відтак правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із вказаними контрагентами у 2015-2016 роках.

11 жовтня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу податкового органу.

У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, статей 72 73 90 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з касаційною скаргою до Верховного Суду податковим органом подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

13 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідком усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/5774/17. Цією ж ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень з мотивів несвоєчасності його подання.

26 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

04 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання податкового органу про участь у судовому засідання, яке залишене Судом без задоволення з огляду на положення частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

17 грудня 2018 року справа № 826/5774/17 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанцій та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

У січні-лютому 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2017 року № 80/10-36-14-01-13/38473470 (далі - акт перевірки).

28 березня 2017 року на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України першим заступником начальника податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0010951401 за порушення положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 302 445 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 719 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0010931401 за порушення вимог підпункту «а» пункту 198.1, абзацу першого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 365 765 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 91 441 грн.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначено вимоги пункту 123.1 статті 123 та пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок чого у 2015-2016 роках платником податку занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 302 445 грн та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2015 року та лютий-травень 2016 року року на загальну суму 365 765 грн.

З 01 січня 2015 року на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України регламентовано, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 (далі - Закон № 996).

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилається податковий орган як на підставу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0010931401, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів Товариства, а саме на непідтвердження операцій за ланцюгом постачання (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) та відсутність трудових ресурсів у контрагента (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції, аналіз яких покладено в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли на підставі договору купівлі-продажу піску від 09 липня 2014 року №0907, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також договору про надання транспортних послуг за допомогою автобетонозмішувачів від 02 лютого 2015 року №1-0215, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

На виконання умов укладених договорів Товариством понесено витрати у загальному розмірі 1 665 239 грн, з них за операціями з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 у сумі 826 025 грн, за операціями з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 у сумі 839 214 грн 20 коп. і, відповідно, сформовано податковий кредит.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено обставини, які підтверджують фактичне придбання піску, його транспортування та реалізацію.

Зауваження щодо змісту податкових накладних і порядку їх оформлення та реєстрації у відповідача відсутні.

Досліджуючи господарські операції з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, суди встановили, що їй на праві приватної власності належить спеціалізований вантажний автомобіль «Камаз» д.н.з. НОМЕР_2. Окрім того, згідно договору від 01 жовтня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала у користування від ОСОБА_3 бетонорозмішувач марки «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_3. Товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання транспортних послуг наявні у матеріалах справи, їх відповідність законодавчо визначеним вимогам встановлена судами попередніх інстанцій та не спростовується відповідачем.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується рух, мета, економічна доцільність придбання вказаних товарів та послуг.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/5774/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер