Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/19206/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 826/19206/14

адміністративне провадження № К/9901/3164/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Берназюка Я. О., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/19206/14

за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни про зобов'язання внести до переліку вкладників;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шулежка В. П.) від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Саприкіної І. В., Карпушової О. В., Кобаля М. І.) від 25 березня 2015 року, встановив:

I. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 грудня 2014 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л. О. щодо невнесення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладами за договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року № 8060;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невнесення ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за зазначеним договором;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л. О. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб за зазначеним договором;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за зазначеним договором.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено позивача до Переліку вкладників ПАТ «Старокиївський Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку фізичної особи від 19 травня 2014 року № 8060.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 13 травня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.

7. 20 травня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Л. О., в яких останній, зазначаючи, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 11 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 826/19206/14 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду колегії суддів у складі: Шипуліної Т. М. (головуючий суддя), Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2018 року задоволено заяви суддів Шипуліної Т. М., Бившевої Л. І., Хохуляка В. В. про самовідвід у зв'язку з тим, що під час реєстрації скарги визначення колегії суддів для розгляду цієї справи було здійснено без урахування спеціалізації.

12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2018 року у даній справі визначено суддю-доповідача Анцупову Т. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 травня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 276/БТ «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних» його віднесено ПАТ «Старокиївський банк» до цієї категорії строком до 180 днів.

15. 16 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (банк) та позивачем - ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 8060, відповідно до п. 1.1. якого банк, за заявою клієнта, зобов'язується відкрити банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта № 2620450194801 у гривні, надалі - «Рахунок», та здійснювати за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ «Старокиївський банк».

16. З виписки відділення № 1 ПАТ «Старокиївський Банк» від 20 червня 2014 року № 321477, вбачається, що станом на 20 червня 2014 року залишок на рахунках у ОСОБА_2 становив 199980 грн.

17. Наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Старокиївський банк» від 24 червня 2014 року № 23 на виконання ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішено здійснити в ПАТ «Старокиївський банк» перевірку договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що підтверджується протоколом засідання комісії з перевірки договорів.

18. Вказаною перевіркою встановлено, що кошти на рахунок позивача надходили внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта - ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація», розмір вкладу якого становив значно більше, ніж 200000 грн., відтак, перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку.

19. Крім того, під час проведення перевірки робочою комісією встановлено, що аналогічні перерахування від ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація» здійснені щодо інших фізичних осіб. Загалом, за дванадцять днів перераховано майже 7 млн. гривень так званої «зворотної фінансової допомоги» від юридичної особи, яка ніколи раніше не надавала такої допомоги. Перерахування здійснювались або одним платежем або декількома платежами, але загальні суми для кожної фізичної особи не перевищували гарантованої Фондом суми відшкодування у розмірі 200000 грн.

20. Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Л. О. від 29 серпня 2014 року № 61, зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку; визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), в тому числі договору, який укладено з позивачем: банківського рахунку від 16 травня 2014 року № 8060 /а. с. 61-62/.

21. 01 вересня 2014 року банком подано заяву до ДДСБЕЗ МВС України про відкриття кримінального провадження.

22. На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2014 року прийнято рішення № 50 про запровадження з 18 червня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський Банк» - Пантіну Л. О.

23. На підставі постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2014 року прийнято рішення № 92 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну на період з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

24. 13 жовтня 2014 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни з заявою /а. с. 10/, в якій просив видати грошові кошти у розмірі гарантованої суми відшкодування за договором банківського рахунку від 16 травня 2014 року № 8060. Проте, відповіді на свою заяву позивач від Уповноваженої особи не отримав.

25. Вказані обставини, а саме не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стали підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Оцінюючи доводи сторін, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначили про відсутність правових підстав для їх задоволення.

27. До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли, виходячи із того, що позивач не вносив на рахунки в Банку реальних коштів, про що було відомо працівникам банку, тому укладання Договору банківського рахунку та проведення фінансових операцій із зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, здійснений з метою створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів. Отже, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок.

28. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи не містять доказів оскарження наказу від 29 серпня 2014 року № 61 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л. О., яким було зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами та визнано нікчемними всі транзакції (правочини), згідно переліку, який додається до цього наказу. Отже, даний наказ, яким серед іншого правочин між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_2 значиться як нікчемний з підстав ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не оскаржений, а тому є чинним.

29. Суд апеляційної інстанції також відмітив, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування тверджень суду першої інстанції, що перерахування коштів здійснювалося в безготівковій формі з рахунку ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація», не було також надано договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація», що спростовує факт отримання позивачем коштів від ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація» у формі зворотної фінансової допомоги.

30. А тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л. О. були відсутні підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладами, оскільки фактично вкладу у позивача немає. Як наслідок обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до вказаного Переліку, а у Фонду щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників.

31. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо включення позивача до Переліку та Загального реєстру вкладників, суди попередніх інстанцій зазначили, що вони є похідними від позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що:

- звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про виплату йому гарантованої суми відшкодування за договором банківського рахунку відкритим у ПАТ «Старокиївський банк», у встановленому законодавством порядку, а отже, відповідно, має право на відшкодування коштів за рахунком, в порядку встановленому чинним законодавством. Однак Уповноваженою особою, в порушення прав позивача та законодавства України, не включено його в Перелік вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що в результаті потягло не включення його і до Загального реєстру вкладників, який затверджується виконавчою дирекцією Фонду відповідно до наданого Уповноваженою особою Переліку вкладників;

- відповідачами не надано суду жодного доказу, що внаслідок укладення договору банківського рахунку з позивачем ПАТ «Старокиївський банк» став неплатоспроможним та виконання його зобов'язань перед іншими кредиторами стали неможливими та/або даним договором передбачено передачу майна (коштів) з метою надання окремим категоріям пільг прямо не встановлених законодавством;

- безпідставним є посилання відповідачів на факт відкриття кримінального провадження як на безумовну підставу для невиконання передбаченого законом обов'язку щодо відшкодування належних вкладнику коштів в силу дії конституційного принципу презумпції невинуватості;

- жодним законом не передбачено право Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини;

- ні судами, ні відповідачами не аргументовано відповідно до якого з пунктів ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір № 8060, укладений між позивачем та ПАТ «Старокиївський банк», є нікчемним;

- Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд; в матеріалах справи відсутні докази наявності доручення або платіжного вимоги про примусове списання коштів;

- Уповноваженою особою здійснено безпідставне списання коштів з банківського рахунку позивача, тобто фактично позбавлено його прав власності на грошові кошти в сумі 199980 грн.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

34. Колегія суддів зазначає, що спір у справі, що розглядається стосується правомірності дій Уповноваженої особи щодо відмови включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

35. При цьому вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи не в повній мірі з'ясували всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

36. Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, обставини якої певним чином є подібними до обставин у справі, що розглядається, дійшов висновку, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ) підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

37. У цьому рішенні суд також зазначив, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

38. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачки будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

39. Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

40. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.

41. Отже, розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Уповноваженої особи про відмову включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди повинні перевірити обґрунтованість і законність такої відмови.

42. Статтею 71 КАС України встановлено, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

43. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій повинні дослідити доводи Фонду чи його Уповноваженої особи про наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та чинники, які підтверджують їх нікчемність, та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

44. Згідно наказу Уповноваженої особи Пантіної Л. О. від 29 серпня 2014 року № 61, підставою для визнання всіх транзакцій та правочинів (договорів), згідно переліку, в тому числі вчинених позивачем, до нікчемних зазначено ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Проте, судами не досліджено, за якими саме ознаками Уповноважена особа виявила і визначила спірні правочини як нікчемні і, чому не відобразила у наказі, за підставами якого саме пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI виявила і віднесла ці правочини до нікчемних.

45. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, який саме правочин є нікчемним: відкриття позивачем рахунку у банку, тобто Договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо, як і не встановили, які умови Договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

46. Також судами попередніх інстанцій:

- не надано оцінки правовим підставам перерахування коштів з рахунку іншої особи на рахунок позивача;

- належно не мотивовано участь позивача у «кримінальних схемах з дроблення вкладів»;

- не обґрунтовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі ст. 202 ЦК. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

47. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

49. Отже, під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

50. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 826/19206/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя О. П. Стародуб