Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №820/10744/15 Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №820/10...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа №820/10744/15

адміністративне провадження №К/9901/38323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (постановлена у складі судді Бабаєва А. І.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (постановлена у складі колегії Григорова А. М., Тацій Л. В., Старосуда М. І.)

у справі №820/10744/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив:

- скасувати наказ ТДІзПП у Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з роботи № 42-к від 26.10.2015;

- зобов'язати ГУ Держпраці у Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці або на аналогічній посаді відповідної освітньому рівню, профілю професійної компетентності та кваліфікаційному досвіду роботи з 26.10.2015 в ГУ Держпраці у Харківській області;

- зобов'язати ГУ Держпраці у Харківській області видати дублікат вкладишу до трудової книжки ОСОБА_1 до якого занести запис про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області за переведенням із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві, із збереженням 9 рангу державного службовця з 07.10.2013 (наказ від 04.11.2015 №43-к);

- зобов'язати ГУ Держпраці у Харківській області негайно виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн;

- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 до набрання законної сили судовим рішенням у справі в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 № 01-19/251;

- зобов'язати ГУ Держпраці у Харківській області подати, у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- визнати дії ТДІзПП у Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконними.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було порушено його право на працю відповідно до норм трудового законодавства України, які регулюють припинення трудових відносин, а його звільнення з посади головного державного інспектора праці з 26.10.2015 є незаконним та протиправним із порушенням прав, свобод та його інтересів згідно статті 43, пункту 2 статті 119 Конституції України, статті 30 Закону України "Про державну службу", статті 1, пункту 1 статті 6, статтей 8,13 Європейської Конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу №1 до неї; з порушенням права на персональне попередження про наступне вивільнення згідно статті 49-2 КЗпП України; переважного права на залишення на роботі, як працівника з багаторічним стажем, досвідом роботи, освітнім рівнем, профілем професійної компетентності та кваліфікаційним досвідом роботи згідно статті 42 КЗпП; порушення процедури звільнення згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, статей 24, 36 КЗпП України та остаточного розрахунку заробітної плати в день звільнення згідно статей 47, 116, 117 КЗпП України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 по справі №820/10744/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати задоволено частково. Визнано незаконними дії Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1. Скасовано наказ Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області від 26.10.2015 № 42-к "Про звільнення з роботи ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області з 26.10.2015. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Артема, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 25.04.2016 (включно) в розмірі 14694
(чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн.
40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 по справі № 820/10744/15 змінено шляхом її доповнення визначенням про те, що з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року (включно) в розмірі 14694 (чотирнадцять тисяч шестисот дев'яносто чотирьох) грн. 40 коп. з відрахуванням обов'язкових податків, зборів, внесків. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 скасовано в частині оплати вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 залишено без змін.

Позивач 11.12.2017 подав уточнену позовну заяву, в якій просив:

- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по день видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015;

- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 31.12.2017 (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015;

- стягнути з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн., виходячи з розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від
20.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по день видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 задоволенню не підлягають, оскільки Довідка про прибуток за 2015 рік, що видана ТДІзПП позивачу 26.10.2015 за №01-19/2517, не суперечить даним облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року з даними про нарахування позивачу заробітної плати. З огляду на правильність розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача за період з
26.10.2015 по 25.04.2016 відповідно даних облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року, позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн., виходячи з розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від
26.10.2015, задоволенню не підлягають. Наданий відповідачем до суду розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який фактично виплачений позивачу у розмірі 14 694,40 грн., позивачем не заперечується та відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати повністю та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 31.12.2017, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені правила закріплені статтями 24, 43, 129 Конституції України, Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від
23.02.2006 № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. Посилається на те, що судами порушено ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці"; ч. 1 та 3 ст. 2, ч.5 ст.5, ч.1, 2 ст. 6, ч.1, 2 ст.8, ч.1, 4 ст. 9, ст.44, ч.1 ст.47, п.2 ч.1, ч.5 ст.102, ст.242, ч.1 ст.202, ч.4 ст.107, п.4 ч.2 ст.110, п.2 ч.1 ст. 128, п.4 ч.1 ст.155, абз 2 ч.1 ст.244-2 приписи Глави 2 КАС України; ч.1 ст.2 Закону України "Про захист персональних данних" та недотримано вимог правової позиції висловлюваної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 у справі К/800/23846/17, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі № 806/2106/15, в ~law13~ від 20.05.2013 №7; в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, в постанові Верховного Суду України від
14.01.2014 у справі №21-395а13, в п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від, 08.02.1995 №100.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по
25.04.2016 в розмірі 14694,40 грн., що підтверджується виконавчим листом від
25.04.2016 по справі №820/10744/15, виданим Харківським окружним адміністративним судом.

Вищевказаний виконавчий лист містить відмітку Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області - виплачено.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворені як юридичні особи публічного права Територіальні органи Державної служби з питань праці та реорганізовані шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Урядовим актом установлено, що територіальні органи, що утворюються згідно з п. 1 цієї постанови, є правонаступниками прав і обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.

29.02.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №14801120004051950 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ТДІзПП, ідентифікаційний код органу 37999319.

06.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 14801340000066010 про проведення державної реєстрації юридичної особи - ГУ Держпраці, ідентифікаційний код органу 21680000.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - ~law15~) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Умови оплати праці державних службовців визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова №268, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ~law16~ ранги присвоюються державному службовцю при прийнятті на державну службу в межах відповідної категорії.

Надбавка за ранг установлюється відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Положення про ранги державних службовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 №658. Розміри надбавок за ранги державних службовців затверджені додатком 57 до Постанови №268.

Надбавка за вислугу років відповідно до ~law17~ та згідно з п. п. 4 п.3 Постанови №268 виплачується державним службовцям щомісячно до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10 %, понад 5 років - 15 %, понад 10 років - 20 %, понад 25 років - 25 %, понад 20 років - 30 %, понад 25 років - 40 %.

Судами встановлено, що згідно табелів обліку використання робочого часу за вересень, жовтень 2015 року ТДІзПП позивач відпрацював 3 дні: 30.09.2015,01.10.2015,02.10.2015. Згідно особового рахунку ОСОБА_1 до складу його заробітку входить: посадовий оклад в розмірі 1 378 грн., доплата за вислугу років у розмірі 15%, доплати за 9 ранг держслужбовця - 90 грн., персональної надбавки у розмірі 45%.

За відпрацьований час позивачу ТДІзПП нарахована та виплачена заробітна плата: посадовий оклад за 3 робочих дні - 193,88 грн. (131,24 грн. + 62,64 грн. ); доплата за 9 ранг держслужбовця - 12,66 грн. (8,57 грн. + 4,09 грн); доплата за вислугу років - 30,98 грн. (20,97 грн. + 10,01 грн. ); персональна надбавка - 106,88 грн. (72,35 грн. + 34,53 грн. ); матеріальна допомога у розмірі двох посадових окладів - 2.756 грн. (1.378 грн. + 1.378 грн. ); грошова компенсація за невикористану відпустку - 46,58 грн., оплата відпустки - 46,58 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільненні - 466,28 грн., вихідна допомога - 2447,00
грн.
При цьому проведено утримання: прибуткового податку - 882,54 грн., єдиного соціального внеску - 223,25 грн. та військового збору - 91,60 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Згідно абзацу 3 п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробіної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середьої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. б), п. е) абазу 1 п. 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), компенсаційні виплати.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Довідка про прибуток за 2015 рік, що видана ТДІзПП позивачу 26.10.2015 за №01-19/2517, не суперечить даним облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року з даними про нарахування позивачу заробітної плати.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір виплаченої позивачу вихідної допомоги не впливає на визначення розміру середньої заробітної плати працівника для оплати часу вимушеного прогулу.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по день видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 задоволенню не підлягають.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року по справі №820/10744/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області з 26.10.2015.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що заробітна плата за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача за період з 26.10.2015 року (день звільнення позивача) по 25.04.2016, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 по 31.12.2017 (включно) в розмірі із розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015 задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин про правильність розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача за період з 26.10.2015 по 25.04.2016 відповідно даних облікового рахунку ОСОБА_1 та розрахункового листка за жовтень 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7714,08 грн., виходячи з розрахунку відповідно до довідки ТДІзПП у Харківській області про прибуток від 26.10.2015, задоволенню не підлягають.

Наданий відповідачем до суду розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який фактично виплачений позивачу у розмірі 14694.40 грн., позивачем не заперечується та відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №
100.

Таким чином, Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що мали застосовуватися до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин цієї справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст