ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа №826/8556/17

адміністративне провадження №К/9901/22894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8556/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент ДАБК), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) про визнання протиправними, скасування наказу та припису, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту ДАБК

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А. та

постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБК від 15 червня 2017 року № 216 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт»;

- зобов'язати ДАБІ внести до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, протягом одного робочого дня з дня набрання рішенням суду законної сили, інформацію про зареєстровану Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24 березня 2014 року № KB 083140830188;

- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту ДАБК від 05 липня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Позов обґрунтовано тим, що реєстрація відповідної декларації не може скасовуватися лише на підставі власного волевиявлення Департаменту ДАБК, а цьому повинні передувати відповідні заходи перевірки. Однак, Департаментом ДАБК не було надано жодного документу, який би свідчив про призначення позапланової перевірки, що передувала прийняттю оспорюваного наказу. А сам наказ, яким було скасовано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24 березня 2014 року № KB 083140830188 в порушення пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466) не надсилався.

12 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання рішенням законної сили;

- зупинення дії оскаржуваного припису до набрання рішенням законної сили;

- зупинення дії припису Департаменту ДАБК від 10 липня 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті "Будівництво житлового будинку на вул. Редутній, 32 у Печерському районі м. Києва" до набрання рішенням законної сили;

- зупинення дії припису Департаменту ДАБК від 10 липня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об'єкті "Будівництво житлового будинку на вул. Редутній, 32 у Печерському районі м. Києва" до набрання рішенням законної сили, (далі - заявлене клопотання).

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову:

- зупинив дію наказу Департаменту ДАБК від 15 червня 2017 року № 216 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24 березня 2014 року №0833140830188;

- зупинив дію припису Департаменту ДАБК від 05 липня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеження, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - залишив без задоволення.

Ухвалюючи таке судове рішення суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що на підтвердження вжиття позивачем заходів щодо налагодження безперебійного процесу будівництва на об'єкті «Будівництво житлового будинку на вул. Редутній, 32 у Печерському районі м. Києва», на що витрачено значні грошові кошти та капітальні вкладення. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що, оскільки наявні ознаки протиправності оскаржуваних наказу та припису існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та економічним інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

14 лютого 2018 року Департамент ДАБК звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що зупинивши дію оспорюваного наказу Департаменту ДАБК, суди фактично поновили право замовника будівництва - ОСОБА_1 на виконання самочинного будівництва.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 лютого 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 24 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № KB 083140830188 щодо об'єкту «Будівництво житлового будинку по вул. Редутній, 32 у Печерському районі м. Києва», категорія складності - ІІІ, замовник - ОСОБА_1

15 червня 2017 року Департаментом ДАБК прийнято оскаржуваний наказ, яким скасовано реєстрацію декларації № KB 083140830188, а 05 липня 2017 року складено у відношенні позивача оскаржуваний припис, яким з метою усунення виявлених порушень вимагалось з 05 липня 2017 року зупинити виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; далі - КАС України) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні положення щодо однієї з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі шляхом забезпечення позову містяться й у Главі 10 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року).

Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії освоюваних наказу та припису є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, позивач не навів жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій (в рамках розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову) про те, що наявні ознаки протиправності оскаржуваних наказу та припису є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 01 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 скасував постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, ухвалені по суті позовних вимог, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції

Таким чином, колегія суддів вважає, що немає правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, а забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваних наказу та припису є фактично поновлення права позивача на виконання будівництва, що відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук,

Судді Верховного Суду