Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2018 року у справі №810/881/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 810/881/15

адміністративне провадження № К/9901/6105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т.О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/881/15

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд», про визнання протиправними та скасування рішень;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року (суддя Панова Г. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Безименна Н. В., Аліменко В. О., Кобаль М. І.) від 14 липня 2015 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. 04 березня 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» (далі - ТОВ «Укрсоцбуд»), в якому просили визнати протиправними та скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3660397 від 04 липня 2013 року, прийняте Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотним Анатолієм Вікторовичем;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3652542 від 04 липня 2013 року, прийняте Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотним Анатолієм Вікторовичем.

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Укрсоцбуд» 03 серпня 2015 року подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк до 24 серпня 2015 року для подачі заперечення на касаційну скаргу.

5. 01 вересня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли письмові заперечення позивачів на касаційну скаргу.

6. 25 вересня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, в якому останнє просило розглядати справу без участі її представника та повідомлялось, що відповідно до наказу Головного управління юстиції у Київській області від 15 квітня 2014 року № 311/3 державний реєстратор реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області ОСОБА_9 звільнений з державної служби.

7. 21 грудня 2016 року Вищим адміністративним судом України отримано письмові пояснення представника позивача.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 18 січня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Укрсоцбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року № 810/881/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд на 19 вересня 2018 року. 19 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2018 року.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Позивачі є власниками квартир, які знаходяться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія, будинок 1 на підставі договорів купівлі-продажу квартири та договорів міни.

13. Відповідно до Акта № 11 «Підсумкової перевірки відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил готовності його до експлуатації» та свідоцтва відповідності № 00000920 замовником будівництва, зокрема будинку № 1, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія - є ТОВ «Укрсоцбуд».

14. 11 червня 2013 року ТОВ «Укрсоцбуд» звернулось до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області з заявами про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 8 та 11, які знаходяться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія, будинок 1.

15. 04 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотним А. В. прийнято рішення № 3660397 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру 8, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія, будинок 1.

16. Того ж дня державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Заболотним А.В. прийнято рішення № 3652542 про проведення державної реєстрації права власності на приміщення 11, яке знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Сковороди Григорія, будинок 1.

17. На підставі вказаних рішень державним реєстратором видано ТОВ «Укрсоцбуд» витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексні номери: 5705052 та 5692333 відповідно.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. Позивачі вважали, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, в яких знаходяться комунікації для обслуговування житлового будинку (підвали).

19. Зазначали, з посиланням на рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року, що право приватної власності на ці приміщення не може бути зареєстроване, адже приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку є спільною власністю власників квартир житлового будинку.

20. Третя особа, заперечувала проти задоволення вимог позивачів та зазначала, що вказані приміщення не відносяться до об'єктів спільної сумісної власності мешканців багатоквартирного будинку Також зазначали, що відповідачем в частині реєстрації права власності на квартиру замість нежитлового приміщення 8 та невірного зазначення площі нежитлового приміщення 11 при вчиненні реєстраційних дій було допущено технічну помилку, яка не впливає на сутність рішень про реєстрацію права власності.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та скасовуючи зазначені рішення відповідача суд, першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано ст. 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не здійснено належної перевірки поданих документів щодо реєстрації права власності, зокрема зареєстровано право власності на приміщення не у відповідності до змісту заяв та поданих документів щодо реєстрації.

22. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи третьою особою подавалася заява з додатками щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення 8, що знаходиться у багатоповерховому будинку № 1 розташованому за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Г. Сковороди, проте, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3660397 відповідачем зареєстроване право власності на квартиру 8 за тією ж адресою.

23. Крім того, судом встановлено:

- невідповідність площь приміщення 11, зазначених у інвентаризаційній справі, та даних щодо площі цього приміщення відповідно до оскаржуваного рішення відповідача;

- на час розгляду справи, зазначені невідповідності та технічні помилки в порядку ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виправлені не були;

- приміщення, право власності на які зареєстроване оскаржуваними рішеннями, відповідно до плану житлового будинку та технічного паспорту є підвалами.

24. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з посиланням на Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 382 ЦК України та рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011, дійшов висновок, про те, що власники квартир багатоквартирного будинку, набуваючи права власності на квартири, автоматично стають співвласниками допоміжних приміщень і приміщень загального користування багатоквартирного будинку без здійснення додаткових дій щодо підтвердження такого права.

25. Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволені апеляційної скарги, повністю погодився з висновками суду першої інстанції.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Третя особа у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 810/881/15 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову повністю.

27. В обґрунтування касаційної скарги третя особа зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково зроблено висновок про належність спірних приміщень до спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку, адже підприємство зверталося щодо реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно відповідно до п. 2, 3 ст. 331 ЦК України.

28. Також вважає, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», роз'яснень Міністерства юстиції України державний реєстратор не повинен проводити технічну оцінку поданих документів, а зобов'язаний досліджувати документи лише на предмет наявності усіх необхідних реквізитів.

29. Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо поновлення строків звернення до суду, адже позивачі могли дізнатися про внесення відповідних відомостей з державних реєстрів.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, відповідно до ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

31. Суд звертає увагу, що сторони не порушують питання щодо належності справи до адміністративної юрисдикції. Предметом спору є правомірність реєстраційних дій державного реєстратора.

32. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

33. Вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (реєстраційної дії) може бути основною або похідною.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

35. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: … вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

36. Отже, якщо вимога про скасування реєстраційної дії є основною, таку справу розглядає адміністративний суд. Якщо ця вимога є похідною від позову щодо підстави реєстрації, тоді справу розглядає загальний або господарський суд.

37. У справі, що розглядається, позивач оскаржує лише реєстраційну дію і не ставить вимог щодо визнання права власності на нежитлові приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Отже, справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

38. Правовий висновок про належність цієї категорії спорів до адміністративного судочинства надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2018 у справі № 823/378/16. Відступивши від правових висновків, викладених раніше у постановах від 04 та 18 квітня 2018 року (№ 817/1048/16 та № 804/1001/16 відповідно), а також у постанові Верховного Суду України від 14 липня 2016 (№ 826/4858/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:

«…Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувалися суди, задовольняючи ці вимоги, убачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на згадану вище земельну ділянку, як і питання, пов'язані з реалізацією права власності на неї чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

39. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у п. 27 цієї постанови, Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвали та інші технічні приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку є допоміжними приміщеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України встановлено перелік майна, яке належить на праві спільної сумісної власності власників квартир або нежитлових приміщень. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що нежитлові приміщення право власності на які було зареєстровано оскаржуваними рішеннями належить до допоміжних приміщень призначених для обслуговування житлового будинку, то такі приміщення відносяться до спільної сумісної власності.

40. Щодо доводів касаційної скарги, викладених в п. 28 цієї постанови, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірних висновків щодо порушення відповідачем Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, у ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено повноваження державного реєстратора, зокрема, обов'язок встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Крім того, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелічено підстави відмови для державної реєстрації.

Отже, державний реєстратор зобов'язаний перевіряти подані документи на відповідність вимогам цього Закону та на відповідність заявленим правам.

Частиною 4 ст. 15 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, при проведенні державної реєстрації відповідач був зобов'язаний перевірити подані документи на відповідність вимогам чинного законодавства, що не було виконано відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.

41. Щодо доводів касаційної скарги, викладених в п. 29 цієї постанови, Суд вважає їх необґрунтованими, адже судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відсутність доказів, які б підтверджували факт обізнаності позивачів щодо прийняття оскаржуваних рішень поза строком для звернення з даним адміністративним позовом.

42. Відповідно до ч.1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, Суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. 242, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбуд» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 810/881/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб