Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

м. Київ

справа №810/4099/16

адміністративне провадження №К/9901/39911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (судді - Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (далі - ТОВ "Узинський цукровий комбінат") до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Узинський цукровий комбінат" звернулось до суду з позовом до ОДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 11.11.2016 № 0017831202, яким товариству збільшено грошове зобов'язання за платежем "земельний податок за 2016 рік" у сумі 2`481`037,80 грн (податкове зобов'язання - 1`984`830,24 грн; штрафні (фінансові) санкції - 496`207,56 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що рішення місцевої ради щодо ставки земельного податку у розмірі 3% було прийнято після 15 липня року, що передує бюджетному періоду (2016 рік), тому, з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, застосування даної відсоткової ставки при розрахунку земельного податку за 2016 рік є безпідставним.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, адміністративний позов ТОВ "Узинський цукровий комбінат" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 11.11.2016 № 0017831202.

Висновок суду про задоволення позовних вимог вмотивований посиланням на відсутність обов'язку у платника податку сплачувати земельний податок за 2016 рік із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки такий розмір був встановлений рішенням Узинської міської ради від 21.07.2015 № 35-375 (після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель), тому, враховуючи принцип стабільності та положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, такий обов'язок у платника податку виникає не раніше 2017 року, як наступного, після року запровадження цього податку, бюджетного року.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОДПІ зазначає, що місцеві ради мають право скасовувати та змінювати свої раніше прийняті рішення і такі рішення є обов'язковими для виконання. При цьому ОДПІ посилається на те, що фактичні обставини у цій справі та докази досліджені судами вибірково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.08.2017 № К/800/20888/17 відкрив касаційне провадження у цій праві.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2018 касаційну скаргу ОДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі даних, задекларованих товариством у податковій звітності з плати за землю за 2016 рік, ОДПІ провела камеральну перевірку, за результатом якої склала акт від 26.10.2016 № 1399/10-02-15-02/00372536. Згідно з висновком цього акта ТОВ "Узинський цукровий комбінат" порушило пункту 271.1 статті 271, пункту 274.2 статті Податкового кодексу України далі - ПК України), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з плати за землю за 8 місяців за 2016 рік на 1`984`830,20 грн. Такий висновок ОДПІ обґрунтований тим, що позивач неправомірно здійснював нарахування земельного податку в розмірі 1% від грошової оцінки землі на підставі рішення Узинської міської ради від 31.12.2014 № 31-340, замість 3% від грошової оцінки, встановлених рішенням Узинської міської ради від 21.07.2015 № 35-375.

На підставі акта від 26.10.2016 № 1399/10-02-15-02/00372536 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України {Назва розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII}.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Відповідно до пункту 274.1 та пункту 274.2 пункту статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцязнаходження) (1%; 3%), яка залежить від цільового використання земельної ділянки.

Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції Закону на момент прийняття місцевою радою змін до рішення про затвердження ставок місцевого податку) визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Імперативу цієї норми відповідає норма підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, якою цей імператив підсилюється. Згідно з останньою у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наряду з нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, якою у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Разом з тим, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

У зв'язку з цим земельний податок підлягає сплаті, виходячи з норм розділу ХII ПК України безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

При цьому статтею 4 ПК України встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Узинської міської ради від 21.07.2015 № 35-375 були внесені зміни щодо ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності), встановленої рішенням Узинської міської ради від 31.12.2014 № 31-340 "Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Узин".

Враховуючи викладене, суди правильно зазначили, що при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання на підставі рішення Узинської міської ради від 21.07.2015 № 35-375 ОДПІ порушила принцип стабільності оподаткування. Оскільки зміни відносно розміру ставки земельного податку були внесені рішенням місцевої ради протягом бюджетного року, то дотримання принципу стабільності, передбаченого нормами підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, виключає виникнення податкового обов'язку щодо сплати земельного податку за 2016 рік у розмірі 3%; такий обов'язок у платника податку виникає не раніше 2017 року, як наступного, після року запровадження цього податку, бюджетного року.

У такому разі плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду (2016 рік), в якому планується застосування плати за землю.

Доводи ОДПІ, викладені у касаційній скарзі на обґрунтування її вимог, не спростовують наведене.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду визнає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надали їм правову оцінку відповідно до норм закону, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статті 350, частинами першої, п'ятої статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду