ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №815/4575/15

адміністративне провадження №К/9901/47962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (судді - О.В. Яковлева, Д.В. Запорожан, Т.М. Танасогло)

у справі №815/4575/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисне харчування»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Корисне харчування» звернулось до Одеського окружного до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з позовом про скасування рішення податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №000200201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0002002201.

На погодившись з постановою суду першої інстанції 09.11.2015 податковий орган звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою (т.1 а.с.64-65). Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.11.2015 скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

29.12.2015 на виконання вимог ухвали від 18.11.2015 скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення процесуального строку та звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.01.2016 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та у зв'язку із не усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги скаргу визнано не поданою та повернуто особі, яка її подала.

17.11.2016 до суду апеляційної інстанції повторно надійшла апеляційна скарга податкового органу на постанову суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням про сплату судового збору за подання апеляційної скарги від 02.09.2016 №903 (т.1 а.с.81-84).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 визнано не поважною причину пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу, подану 17.11.2016, залишено без руху, запропоновано апелянту довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань. Суд апеляційної інстанції зазначив, що період часу, протягом якого відповідач усував недоліки апеляційної скарги, є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення.

26.12.2016 контролюючим органом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник зазначив про об'єктивну неможливість виконати вчасно вимоги ухвали суду та надати документ про сплату судового збору, оскільки він самостійно не розпоряджується грошовими коштами, які спрямовуються на сплату судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2016 апеляційну скаргу повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт не наводить нових поважних підстав, які б обґрунтовували пропуск строку на апеляційне оскарження на значний строк та не надає доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору у строк визначений КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2016, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вищий адміністративний суд України, надаючи оцінку законності вказаного судового рішення, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені апелянтом обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не можуть бути підставами для його поновлення. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, всупереч статті 189 КАС України, вказавши на необґрунтованість клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, повернув апеляційну скаргу Інспекції, а не відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 відмовлено у задоволенні клопотання контролюючого органу про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги та залишено апеляційну скаргу без руху із наданням строку один місяць, з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків шляхом зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що клопотання про поновлення процесуального строку не підтверджено належними доказами, а тому є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Копію ухвали від 14.12.2017 скаржник отримав 13.01.2018, що підтверджується штемпелем на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Таким чином, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги є 13.02.2018.

15.02.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд постановив оскаржувану ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову суду першої інстанції від 19.10.2015 з підстав не подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

16.02.2018 за допомогою засобів поштового зв'язку заявником подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просив його поновити (т.1 а.с.131-132). В обґрунтування клопотання зазначив, що апелянт вперше своєчасно звернувся з апеляційною скаргою, що була повернута заявнику у зв'язку з несплатою судового збору. Подання в подальшому апеляційної скарги з пропуском строку обумовлено сплатою судового збору тільки після виникнення фінансової можливості. Заявник також посилався на судову практику касаційного суду з аналогічних питань, зокрема у справах 815/3656/15, 815/3276/15, 815/2855/15, 815/2292/15, 815/143/13-а, 815/1277/15.

Не погодившись з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 контролюючи орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Скаржник зазначив, що ухвала суду апеляційної інстанції надійшла до Інспекції 16.02.2018, а клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження направлено поштовим зв'язком 16.02.2018, тобто у межах встановленого судом строку.

Скаржник також зазначив, що вперше він звернувся із апеляційною скаргою вчасно. Кошторис на 2016 рік тривалий час не затверджувався, низкою постанов та ухвал судів стягувались судові витрати з рахунків Інспекції у зв'язку з чим у контролюючого органу не було можливості сплатити судовий збір.

Вказав, що судовими рішеннями Вищого адміністративного суду причини відсутності фінансування для сплати судового збору у 2015 році та недостатності фінансування у 2016 році неодноразово визнавались поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження судових рішень, отже, несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, а суди повинні забезпечувати належній баланс між інтересами держави у стягненні судового збору та інтересами заявника на правовий захист.

Ухвалою касаційного суду від 22.05.2018 запропоновано позивачу подати відзив на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. Правом на подання відзиву Підприємство не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку доводам Скаржника про порушення його права на доступ до правосуддя, суд зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади та урядових організацій.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію з заявленого питання, та, надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з підстав несплати судового збору, в постанові від 31.07.2018 у справі №804/5200/17 адміністративне провадження №К/9901/51692/18, Суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2016 та направляючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, ухвалою від 08.11.2017 підтвердив відсутність поважних причин для поновлення строку апеляційного оскарження за поданою Скаржником апеляційною скаргою, однак скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, направивши для продовження розгляду, виключно з підстави порушення у формі незастосування процесуальної норми права - статті 189 КАС України, відповідно для якої суд апеляційної інстанції мав прийняти ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, а не повертати апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 189 КАС України, в редакції, чинній на дату ухвалення судового рішення, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, в редакції, яка діє з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини п'ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції повністю відповідає нормам процесуального права та прийнята у відповідності до правового висновку суду касаційної інстанції.

Суд також зазначає, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 6550104059050, яким підтверджується вручення копії ухвали суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 проставлений підпис представника Інспекції Кравченко, однак, представник контролюючого органу не проставив дату отримання такого поштового відправлення. Згідно штемпеля поштового відділення №12 та інформації сайту Укрпошта (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), вказане поштове відправлення вручено особисто одержувачу 13.01.2018. Доказів надходження саме 17.01.2018 на адресу Інспекції ухвали від 14.12.2017 Скаржником не надано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова