ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 1840/2940/18

адміністративне провадження № К/9901/148/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018р. (судді - Лях О. П., Старосуд М. І., Яковенко М. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути її заяву разом з доданими документами щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видати "Посвідчення члена сім'ї загиблого";

зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву разом з доданими документами щодо отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р. №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 23.06.1989р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2.

У 1998 році шлюб був розірваний і з того часу по 19.11.2015р. позивач проживала з ОСОБА_2 та їх спільним сином ОСОБА_3,1990 року народження, однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 31.01.2015р. був призваний на військову службу до військової частини польова пошта В4745 (надалі в/ч А2120).

Відповідно до наказу командира в/ч п/п В4745 №58 від 15.03.2015р. прапорщика ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ремонтної майстерні техніки, у зв'язку з чим йому дозволено проживання в орендованому житлі в АДРЕСА_2.

На підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.09.2015р. ОСОБА_2 набув статусу учасника бойових дій. (а. с. 21)

19.11.2015р. ОСОБА_2 загинув внаслідок умисного вбивства, яке вчинила цивільна особа - ОСОБА_4 за місцем дислокації військової частини, яка приймала участь в проведенні АТО в м. Дружківка, Донецької області. Тобто, ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в забезпеченні проведення антитерористичній операції, перебуваючи в районі АТО в період її проведення. Зазначене підтверджується вироком Дружківського міського суду від 11.11.2016р. у справі № 229/513/16-к, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі. Вирок набув чинності.

Згідно довідки про причини смерті та лікарського свідоцтва про смерть №171 від
19.11.2015р. Дружківського відділення Донецького облбюро СМЕ, смерть ОСОБА_2 настала від травми серця з крововиливом у осередок внаслідок колото-різаного поранення.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №166 від 19.11.2015р. смерть потерпілого ОСОБА_2 стоїть в прямому причинному зв'язку з пораненнями грудної клітки і настала від двох проникаючих, колото-різальних поранень грудної клітини з ушкодженням ребер, серцевої сорочки та серця, які ускладнилися масивною внутрішньою і зовнішньою кровотечею. Ознак вживання алкогольних напоїв не встановлено.

Згідно сповіщення Сумського МВК позивачу від 24.11.2015р. №2/5428 прапорщик ОСОБА_2 загинув внаслідок ножового поранення. (а. с. 18)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.11.2015р. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 20)

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.12.2016р. у справі №592/10440/16-ц встановлено факт проживання однією сім'єю позивача разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу за період з 1998 року по день його смерті до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14)

На підставі витягу з протоколу засідання ЦВЛК МО України №1820 від 26.06.2017р. смерть ОСОБА_2 пов'язана з проходженням військової служби. (а. с. 22)

Із витягу з довідки командира в/ч А2120 від 29.06.2018р. №2085 вбачається, що в/ч А4745, в якій проходив службу ОСОБА_2, станом на 18.11.2015р. виконувала бойові завдання в н. п. Дружківка. (а. с. 19)

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/2088/18 від
12.04.2018р., яке набрало чинності, батьку загиблого - ОСОБА_2. Сумський обласний військовий комісаріат оформив та видав посвідчення про право на пільги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця. (а. с. 15-17,23)

11.06.2018р. позивач звернулася до відповідачів з вимогою розглянути її заяву щодо надання їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та видачі відповідних посвідчень, надавши додаткові матеріали для вирішення цього питання. (немає в справі)

Листом від 06.07.2018р. №Б-717/12.06-31 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради відмовив позивачу у наданні їй статусу члена сім'ї загиблого, оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 не засвідчує про наявність у неї прав, передбачених для подружжя, а відтак підстав для надання їй статусу "Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" та видачі відповідного посвідчення немає. (а. с. 24)

Листом від 24.07.2018р. №11/1806 Сумський обласний військовий комісаріат також відмовив позивачу у наданні статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця, мотивуючи своє рішення відсутністю свідоцтва про шлюб у позивача з ОСОБА_2 (а. с. 25)

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона як член сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Вважає відмову відповідачів у встановленні їй такого статусу і видачі посвідчення з тих підстав, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Рішенням суду встановлено факт постійного проживання однією сім'єю з загиблим без реєстрації шлюбу з 1998 року до дня смерті останнього, ведення спільного господарства та виховання спільної дитини, що, на її думку, є достатнім стверджувати, що вона є членом сім'ї загиблого в АТО ветерана війни, на якого поширюється чинність Законів №3551-ХІІ та №2011-ХІІ.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999р. №5-рп/99 під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати користування і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається, зокрема, постійним проживанням з військовослужбовцем та веденням з ним спільного господарства.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018р. позов задоволено.

Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяву разом з документами позивача щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Зобов'язано Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву разом з документами позивача щодо отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р. №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018р. скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмовляючи в задоволенні заяв позивача про надання їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та видачі відповідних посвідчень, відповідачами правомірно відмовлено у присвоєнні статусу "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" та у видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" та посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

При цьому апеляційним судом наведено аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015р. №21-615а14, в якій Суд дійшов наступних висновків:

"У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї.

Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою."

Апеляційний суд дійшов висновку, що у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, оскільки встановлення такого факту не є безумовною умовою для набуття статусу члена сім'ї загиблого.

З ухваленим у справі рішенням апеляційного суду не погодилась позивач, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що рішенням суду від
22.12.2015р. у справі №592/10440/16-ц встановлено факт проживання однією сім'єю з загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу з вересня 1998 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, ведення спільного господарства, виховання спільної дитини, а тому враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99, вона є членом сім'ї загиблого в АТО ветерана війни - ОСОБА_2, на якого поширюється чинність Законів №3551-ХІІ та "2011-ХІІ та має право на відповідний соціальний захист та пільги.

При цьому вважає недоречними посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України у справі №21-615а14, оскільки вказана справа стосується інших правовідносин, які регулюються іншим нормативним актом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII чинність пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII поширюється на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, .

У абзаці 16 ~law8~ визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Згідно абзацу 9 пункту 1 цієї статті порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність ~law9~, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740) статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 3 цього Порядку №740 передбачено, що до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до пункту 7 Порядку №740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. №302.

Пунктом 2 цього Положення №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

В ході розгляду справи судами було встановлено, що позивач хоч і проживала спільно з загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статус члена його сім'ї не мала, а тому апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку щодо правомірності відмови відповідачів у встановленні позивачу такого статусу та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.12.2016р. у справі №592/10440/16-ц є безпідставними і висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999р. №5-рп/99 також є безпідставним, оскільки за роз? ясненнями, які надав Конституційний Суд України у цьому рішенні, умови постійного проживання і ведення спільного господарства розширюють коло членів сім'ї загиблого військовослужбовця лише в частині тих родичів, які не належать до близьких (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) і не поширює свою дію на колишнє подружжя.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020р. у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов'язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук