ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №2а-26/08

адміністративне провадження №К/9901/68970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №2а-26/08

за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - начальник управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області Семак Олександр Генадійович, про визнання наказів недійсними, дій незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року (ухвалену у складі: головуючого судді Купавській Н.М.) та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

1. У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просила

- визнати недійсними накази начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради №21 від 15 лютого 2006 року та №62-к від 12 квітня 2006 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій з 21 квітня 2006 року;

- стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду;

- покласти на начальника Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради Семака О.Г. обов'язок покрити шкоду відповідачу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, правонаступником якого є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, №62-к від 12 квітня 2006 року позивача було звільнено з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки профспілковий комітет не надав згоди на її звільнення, та їй не були запропоновані усі вакансії, які вона може обіймати згідно зі своєю освітою та кваліфікацією, а саме: посади першого заступника начальника управління, заступника начальника управління, заступника начальника управління - директора територіального центру. Крім того, позивач просила покласти на начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради Семака О.Г. обов'язок покрити шкоду відповідачу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу, оскільки останній не мав права видавати наказ про зміну в організації виробництва і праці, тому що це відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування. Тобто зміни в організації виробництва та праці повинні здійснюватися на підставі рішення Мелітопольської міської ради. Крім того, оскільки вона була прийнята на роботу згідно з розпорядженням Мелітопольського міського голови, то і питання про її звільнення повинно вирішуватися міським головою.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 21 лютого 2008 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що штатний розпис управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради було затверджено міським головою, а тому наказ №21 від 15 лютого 2006 року «Про зміни в організації виробництва і праці» прийнятий начальником Управління в межах його повноважень та не суперечить пункту 8 Положення про Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради. Крім того, оскільки після призначення на посаду директора територіального центру позивач перестала бути державним службовцем, звільнення її з посади наказом начальника Управління не суперечить вимогам законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 16 липня 2008 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі - закрити.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що посада директора територіального центру соціального обслуговування управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, яку обіймала позивач до звільнення, не відносить до публічної служби. У зв'язку з цим, спірні правовідносини між сторонами виникли із трудових відносин, які відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

7. 02 березня 2011 року Вищий адміністративний суд України вирішив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року - без змін.

8. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права, які регулюють питання адміністративної юрисдикції, підстав закриття провадження в адміністративній справі; підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

9. Справу було розпочато за заявою (№55339/07) ОСОБА_1, яку вона 19 листопада 2007 року подала до Європейського суду з прав людини. Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на те, що національні суди не розглянули по суті її позов про поновлення на роботі та позбавили її права на доступ до суду. За результатами розгляду вказаної заяви Європейський суд з прав людини прийняв рішення від 21 грудня 2017 року, яким було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права ОСОБА_1 на доступ до суду.

Короткий зміст рішення Великої Палати Верховного Суду

10. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

11. Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що констатовані Європейським судом з прав людини порушення конвенційних та національних вимог в аспекті цієї справи можна усунути шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду касаційної інстанції з направленням справи до апеляційного суду для ухвалення судового рішення відповідно до вимог адміністративного процесуального законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

(продовження розгляду)

12. 06 грудня 2018 року Третій апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року у справі №2-а-26/08 залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року у справі №2-а-26/08 залишити без змін

13. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. 22 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року.

16. Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин статтю 43-1 КЗпП України, згідно з якою розірвання трудового договору з ініціативи власника без попередньої згоди виборчого органу первинної профспілкової організації допускається у разі, якщо керівний робітник підприємства був призначений на посаду органом місцевого самоврядування. Так, органом місцевого самоврядування в місті Мелітополі є Мелітопольська міська рада, яка відповідно до своїх повноважень приймає рішення. Позивача ж було переведено на посаду розпорядженням міського голови. Тому, посилання судів, що позивач була призначена на посаду органом місцевого самоврядування є неправильним. Також не відповідає дійсності посилання судів на те, що заступників начальника було переведено на рівнозначні посади в одному державному органі. Посади на які було здійснено переведення вказаних осіб є вищими за попередні посади. Крім того, судами не було враховано переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією. Посилається на те, що в Положенні про управління праці, соціального захисту та житлових субсидій відсутні повноваження начальника управління проводити зміни в організації виробництва і праці, а тим більше скорочувати штатні одиниці. Провівши зміни в організації виробництва і праці та скоротивши посаду директора терцентру, начальник управління вийшов за межі своїх повноважень.

18. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (відповідача у справі):

Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області посилається на те, що оскаржувані рішення судів є законними і обґрунтованими. Позивач була призначена на посаду директора територіального центру соціального обслуговування за переводом розпорядженням міського голови від 30 червня 2004 року,тому й підлягає звільненню без попередньої згоди профспілкового комітету. Рішення сесії для цього не потрібно. На час попередження позивача про зміну в організації виробництва і праці, вільних посад першого заступника начальника управління, заступника начальника управління та заступника начальника управління - директора територіального центру не було. При скороченні посади заступника начальника управління з питань трудового законодавства, яку займав ОСОБА_5, штатним розписом була введена аналогічна посада заступника начальника управління. ОСОБА_5 був переведений і призначений на вказану посаду, враховуючи його досвід керівника (1997 року). При скороченні посади заступника начальника управління з усіх видів адресної допомоги, яку займала ОСОБА_6, штатним розписом була введена аналогічна посада першого заступника начальника управління. ОСОБА_6 було переведена і призначена на цю посаду, враховуючи її досвід керівника (з 1999 року). При скороченні посади заступника начальника управління з питань соціального захисту, яку займала ОСОБА_7, штатним розписом була введена аналогічна посада заступника начальника управління - директора територіального центру. ОСОБА_7 була переведена і призначена на цю посаду, враховуючи її освіту юриста, досвід спеціаліста у цій галузі і керівника (з 1989 року). Що стосується позивача, то керівним робітником вона була тільки з 01 липня 2004 року до 21 квітня 2006 року, тобто усього півтора року.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішення 10 сесії Мелітопольської міської ради 24 скликання від 16 грудня 2002 року №3 було створено управління праці соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради (рішенням 31 сесії Мелітопольської міської ради 5 скликання від 26 грудня 2008 року №10 було змінено найменування вказаного управління на управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради).

20. 01 березня 2003 року розпорядженням Мелітопольського міського голови ОСОБА_1 було призначена на посаду спеціаліста 1 категорії - бухгалтер управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради.

21. Розпорядженням Мелітопольського міського голови №302-к від 30 червня 2004 року ОСОБА_1 була переведена з посади спеціаліста 1 категорії - бухгалтер управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на посаду директора територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних та малозабезпечених громадян Управління з 01 липня 2004 року.

22. В подальшому з метою подальшої реалізації рекомендацій Міністерства праці та соціальної політики щодо типової структури управління праці та соціального захисту населення, начальником управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради було прийнято наказ №21 від 15 лютого 2006 року «Про зміни в організації виробництва і праці». Пунктом 1.2. вказаного наказу з 21 квітня 2006 року підлягала скороченню посада директора територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних та малозабезпечених громадян.

23. 17 лютого 2006 року позивач була попереджена про наступне вивільнення з 21 квітня 2006 року, також їй були запропоновані дві посади спеціаліста першої категорії, від яких вона відмовилась.

24. Відповідно до протоколу №3 засідання профспілкового комітету територіального центру, до якого звернувся з поданням начальник управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, згоди на звільнення ОСОБА_1 не отримано.

25. Наказом начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради №62-к від 12 квітня 2006 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних та малозабезпечених громадян управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради з 21 квітня 2006 року у зв'язку із скороченням штатів за п.1 ст.40 КЗпП України.

26. Позивач не погодилась з наказами №21 від 15 лютого 2006 року про зміни в організації виробництва і праці та №62-к від 12 квітня 2006 року про її звільнення з посади та оскаржила їх до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

27. Конституція України.

27.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

28.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

28.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

29.1. Пункт 1 частини першої статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29.2. Частина друга статті 40. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

29.3. Частина перша статті 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

29.4. Частина перша статті 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

29.5. Частина друга статті 49-2. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

29.6. Частина третя статті 49-2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

30. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9.

30.1. Пункт 19. Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

33. Посилання касатора на відсутність повноважень у начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на прийняття наказу №21 від 15 лютого 2006 року, яким були внесені зміни в організацію виробництва і праці управління, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки такі дії начальника управління не суперечать пункту 8 Положення Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради №8/4 від 02 квітня 2004 року, яке в подальшому затверджене рішенням третьої сесії Мелітопольської міської ради п'ятого скликання №7 від 02 червня 2006 року. Крім того, новий штатний розпис начальником управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради було подано міському голові, який його затвердив.

34. Як правильно встановлено судами, відповідно до п.1.2 наказу начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради №21 від 15 лютого 2006 року «Про зміни в організації виробництва і праці» з 21 квітня 2006 року скорочено чотири посади в управлінні праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, а саме посада заступника начальника управління з питань трудового законодавства, яку займав ОСОБА_5; посада заступника начальника управління з усіх видів адресної допомоги, яку займала ОСОБА_6; посада заступника начальника управління з питань соціального захисту, яку займала ОСОБА_7; та посада директора територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних та малозабезпечених громадян, яку займала ОСОБА_1

35. З наказу управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради № 62-к від 12 квітня 2006 року вбачається, що ОСОБА_6 ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були переведені на рівнозначні посади заступників начальника управління в одному державному органі. Посадові обов'язки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 взагалі не змінились, а в обов'язки ОСОБА_7 додатково було поставлено ще й керівництво територіальним центром у зв'язку зі скороченням посади директора цього центру.

36. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при переведенні вказаних осіб відповідачем був врахований їх час роботи на керівних посадах: ОСОБА_5 з 1997 року перебував на посадах заступника начальника управління - директора територіального центру Мелітопольської міської ради, заступника начальника управління праці та соціального захисту населення - начальника відділу праці Мелітопольської міської ради, заступника начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій - начальника відділу праці Мелітопольської міської ради, заступника начальника управління з питань трудового законодавства Мелітопольської міської ради; ОСОБА_6 з 1999 року перебувала на посадах начальника відділу розрахунку управління житлових субсидій Мелітопольської міської ради, заступника начальника управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради, заступника начальника управління з усіх видів адресної допомоги Мелітопольської міської ради; ОСОБА_7 з 2002 року перебувала на посадах виконуючого обов'язки начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці Мелітопольської міської ради, начальника вказаного відділу, заступника начальника управління з питань соціального захисту. Що стосується позивача, то керівну посаду вона займала лише з 01 липня 2004 року до 21 квітня 2006 року. Тобто, ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками, які підлягали переведенню, мала найменший стаж роботи на керівних посадах, що виключало можливість призначення її на новостворену посаду заступника начальника управління - директора територіального центру.

37. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що ОСОБА_1 були запропоновані дві посади спеціаліста першої категорії (відділу субсидій та адресної допомоги; відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці та персоніфікованого обліку пільг), від яких ОСОБА_1 відмовилась.

38. Таким чином, відповідачем при звільненні позивача були дотримані норми трудового законодавства. Попереджено про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення запропоновано вакантні посади, від яких вона відмовилася, а також враховано переважне право залишення на роботі.

39. Доводи касатора щодо незаконності її звільнення у зв'язку із відсутністю згоди профспілкового комітету не знайшли свого підтвердження, оскільки в силу статті 43-1 КЗпП України якщо керівний робітник підприємства (філії, представництва, відділення або відокремленого підрозділу) був призначений на посаду органами місцевого самоврядування, то розірвання трудового договору допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового комітету).

40. Твердження ОСОБА_1 про те, що її звільнення повинно було вирішуватися міським головою, оскільки вона була прийнята на роботу згідно з розпорядженням Мелітопольського міського голови, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, з огляду на наступне. Після призначення на посаду директора територіального центру, ОСОБА_1 втратила статус державного службовця, а відтак звільнення її з посади наказом начальника управління не суперечить вимогам законодавства, та повністю відповідає Положенню управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради та Положенню про територіальний центр соціального обслуговування управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради.

41. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі №2а-26/08- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх