ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

21.03.2018 Іменем України К/9901/3803/17 815/4300/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Транс Логістік»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2017

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017

у справі № 815/4300/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Транс Логістік»

до Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Транс Логістік» (далі - позивач, ТОВ «Ойл Транс Логістик») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 № 0008204001, стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 № 0008204001; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ «Ойл Транс Логістік» судові витрати у розмірі 2880 грн.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції переглядалося лише в частині судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 в частині стягнення судових витрат, скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, в частині розподілу судових витрат ухвалити нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ «Ойл Транс Логістік» судові витрати в загальному розмірі 17 440 грн., а саме 8960 грн. витрат на правову допомогу при розгляд справи в суді першої інстанції, 1600 грн. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції, 1760 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, та судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 120 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ «Ойл Транс Логістік» судові витрати.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій невірно здійснено розрахунок судових витрат та безпідставно відмовлено у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу, які надавалися позивачу поза межами судового засідання - складання позову та письмових пояснень у справі, позаяк законодавством не встановлено обмежень щодо видів правової допомоги, витрати за надання якої компенсуються стороні. Крім того, сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, пропорційною до предмету спору, безпосередньо пов'язано з розглядом даної справи, а відтак має бути відшкодована позивачу.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що компенсації підлягає не вся заявлена сума витрат на правову допомогу, а лише її частина у розмірі 1280 грн., оскільки сумарна участь представника у судових засіданнях складає не три години, як зазначено в акті прийому-передачі наданих послуг, а 49 хвилин. Крім того, підготовка позову, складання пояснень, надання консультацій тощо не підлягають компенсації відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішень судів попередніх інстанцій) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

В той же час, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішень судів попередніх інстанцій) визначено розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують витрати позивача на надання правової допомоги: акт прийому-передачі наданих послуг, платіжне доручення від 30.06.2017 № 450, яким підтверджується оплата наданих послуг.

Вартість юридичних послуг та порядок їх оплати встановлено договором про надання юридичних послуг між ТОВ «Ойл Транс Логістік» та ФОП ОСОБА_2 відповідно до якого вартість юридичних послуг складає 40 % від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на дату фактичного надання послуги за годину надання послуги.

При цьому, колегія суддів вважає, що вимоги касаційної скарги в частині стягнення судових витрат на правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій, що сумарна участь представника у судових засіданнях складає не три години, як зазначено в акті прийому-передачі наданих послуг, а 49 хвилин. Вказане підтверджується журналами судових засідань наявними в матеріалах справи. Крім того, в акті прийому-передачі наданих послуг до послуг, наданих позивачу віднесено: складання адміністративного позову (тривалість надання послуги - три години) та складання письмових пояснень у справі (тривалість надання послуги - одна година).

При цьому, стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) пов'язує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а не з мінімальною заробітною платою як помилково зазначено судом першої інстанції.

Станом на 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600 грн.

Таким чином, підлягає компенсації за 5 годин надання правової допомоги сума витрат в розмірі 3200 грн. (1600 грн. х 5 х 40%) та 1600 грн. судового збору.

З цих же підстав підлягають частковому задоволенню і вимоги касаційної скарги щодо розподілу судових витрат за звернення до суду з апеляційною скаргою.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 28.11.2017 до послуг, наданих позивачу віднесено: складання апеляційної скарги (тривалість надання послуги - три години) та виїзд до Одеського апеляційного адміністративного суду для участі в судовому засіданні (тривалість надання послуги - одна година).

Таким чином, підлягає компенсації за 4 годин надання правової допомоги сума витрат в розмірі 2560 грн. (1600 грн. х 4 х 40%) та 1760 грн. судового збору.

Вказані витрати підтверджені доказами, які наявні в матеріалах справи.

Частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то і розподіл судових витрат за звернення з касаційною скаргою підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 1673, 40 грн.

Згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що судами невірно застосовано норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції повністю та рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Транс Логістік» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 повністю та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Транс Логістік» судові витрати у розмірі 4800 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень).

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Транс Логістік» судові витрати у розмірі 5993,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні, 40 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко