ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №340/1019/19

адміністративне провадження №К/9901/26733/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року (суддя: Кармазіна Т.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суді: Божко Л.А., Суховаров А.В., Баранник Н.П.) у справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 8 546 грн. 22 коп.

Підставою звернення із позовною заявою стало невиконання ОСОБА_1 умов підписаного контракту між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та солдатом ОСОБА_1 через небажання продовжувати навчання, що обумовлює обов`язок відшкодування витрат на утримання особи у закладі вищої освіти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року адміністративний позов повернуто.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суди виходили з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України

На переконання судів попередніх інстанцій, в даному випадку строки звернення до суду із даним адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Суди, посилаючись на висновки зазначеними у постанові Великої палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 вказували, що вказаний спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.

Зважаючи на вимоги позовної заяви, строк звернення до суду у позивача виник саме з моменту виключення відповідача зі списків особового складу Національної академії і зняття з нього видів забезпечення та зобов`язано відповідача відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії, тобто з 09 жовтня 2018 року з дня винесення наказу начальником Національної академії № 259 від 09 жовтня 2018 року (по стройовій частині).

Суди вказували, що позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку звернення, а саме 19 квітня 2019 року (відмітка поштового відділення), тобто майже через 6 місяців з моменту настання строку звернення до суду.

При цьому зазначили, що аналіз судової практики за останні роки свідчить, що юрисдикція судів щодо даної категорії справ постійно змінювалася. Окрім того, практика свідчить, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово відступала від своїх правових позицій, наголошуючи на необхідності застосування судами саме останньої правової позиції. Натомість позивач, з моменту виникнення права на звернення до суду з даним позовом, не реалізував свого права понад 6 місяців та не надав суду докази на підтвердження неможливості такого звернення у найкоротші строки, з огляду на мінливість судової практики із зазначеної категорії справ.

Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

У касаційній скарзі Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що строк звернення до суду, не пропущений, оскільки до прийняття рішення Великої палати Верховного Суду від 14 грудня 2018 року щодо узагальнення нової практики існувала практика Верховного Суду від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2154 цс 16, якою аналогічні спори розглядались у порядку цивільного судочинства та строк позовної давності становив три роки.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року адміністративний позов повернуто через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Вказані рішення є предметом оскарження у касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до приписів частини 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до вимог (частина третя статті 122 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Приписами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Академії був відрахований через небажання продовжувати навчання.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа № 1.380.2019.001198, постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18).

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Судами встановлено, що спір у цій справі відноситься до справ щодо проходження публічної служби і відповідно до положень частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як свідчать матеріали справи наказом Національної академії №124-КС від 09 жовтня 2018 року (по особовому складу) на підставі рапорту про відрахування відповідача з числа курсантів академії в зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язання ним відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти, розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби в запас. Наказом № 259 від 09 жовтня 2018 року солдата виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення і зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в розмірі 17 310,54 грн.

З довідкою розрахунком щодо розміру відшкодування витрат на утримання його в академії від 09 жовтня 2018 року курсант не погодився.

На добровільну сплату витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти відповідачу надано строк до 09 листопада 2018 року.

11 жовтня 2018 року курсантом частково добровільно відшкодовано кошти у розмірі 8546,22 грн.

Таким чином, починаючи з 10 листопада 2018 року, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.

Встановлено, що на момент відрахування курсанта спори даної категорії вирішувалися в порядку цивільного судочинства, де строк позовної давності встановлений три роки.

При подачі адміністративного позову, позивач вказав, що про зміну практики розгляду даної категорії справ дізналися з постанови Великої Палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року, що надійшла до позивача 19 січня 2019 року та зареєстрована 21 січня 2019 року . Вважають, що відлік трирічного строку для звернення до суду необхідно рахувати з 21 січня 2019 року.

З адміністративним позовом позивач звернувся 19 квітня 2019 року.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням отримання позивачем постанови Великої Палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року, колегія суддів Верховного Суду зважає на таке.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Таким чином, позивач знаючи про зміну судової практики 21 січня 2019 року звернувся до суду лише 19 квітня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого частиною п`ятою статті 123 КАС України.

Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справа № 140/721/19.

Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29)

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов