Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №826/724/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 826/724/15

адміністративне провадження № К/9901/3011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р. (судді - Гром Л.М., Бєлова Л.В., Міщук М.С.) у справі за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «Український фінансовий світ») Гончарова Сергія Івановича щодо невключення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не включення її за Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом. Посилається на відсутність законних підстав для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І., оформлену листом від 19.12.2014р. №0001/2453 щодо включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 27.06.2014р. №42863.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що умови її банківського договору не передбачають платіж чи передачу іншого майна, а тому вона не отримувала жодної переваги відносно інших вкладників банку, її правочин не міг призвести до неплатоспроможності ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», а тому висновку апеляційного суду про кваліфікацію правочину, як нікчемного на підставі частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України прийняті з невірним тлумаченням і застосуванням зазначених норм матеріального права.

Крім того, посилається на те, що законом на Уповноважену особу Фонду покладено обов'язок щодо виявлення правочинів, які є нікчемними, а не визнання правочинів нікчемними, а тому наказ відповідача від 18.11.2014р. №6, яким визнано нікчемним її договір банківського вкладу, є незаконним (не має жодної юридичної сили) та не несе за собою жодних юридичних наслідків.

Позивач також посилається на те, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував зв'язок між нею та «власниками великих рахунків», а також відсутність доказів причетності її до «дроблення вкладів» «власників великих рахунків». При цьому зазначає, що кошти на її депозитний рахунок були внесені нею особисто, у готівковій формі через касу банківського відділення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що правочин позивача Уповноваженою особою Фонду в порядку, передбаченого законом, визнано нікчемним та застосовано відповідні наслідків виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи викладені обставини, позивач не є вкладником банку у розумінні статті 2 цього Закону та не має право на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2014р. між позивачем та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №42863.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 14100 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 27.09.2014р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

27.06.2014р. грошові кошти в сумі 14100 доларів США (еквівалент у гривнях 166709,18 грн) внесено на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією №.57161.17404.281, призначення платежу «надходження коштів за депозитною угодою №42863 від 27.06.2014р.

14.08.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014р. №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку», яким з 15.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014р. №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ Український фінансовий світ».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014р. №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014р. та призначено Гончарова С.І. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.

Судами встановлено, що на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014р. Фонд розпочинає виплати коштів вкладники ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники з 21.11.2014р. по 31.12.2014р. включно можуть звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування буде здійснюватись відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014р. №34 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

10.11.2014р. Комісією проведено засідання щодо визнання нікчемними вкладів, оформленого відповідним протоколом та визначено нікчемними правочини згідно Додатку №1.

Під порядковим номером №2767 у зазначеному Додатку №1 значиться договір банківського вкладу позивача №42863 та рахунок НОМЕР_1.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014р., оформлене протоколом №237/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи про тимчасове обмеження (блокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», що були внесені з 01.07.2014р. по 16.07.2014р. з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 18.11.2014р. № 6, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

12.12.2014р. (вх. 19.12.2014р.) позивач звернулась до відповідачів із заявою про включення її до Переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплатити їй гарантовану суму відшкодування за вкладом по договору банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014р. №42863.

Листом від 19.12.2014р. №001/2453 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу між нею та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» від 27.06.2014р. №42863 та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим її не включено до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, що договір банківського вкладу позивача має ознаки нікчемного правочину.

Суд виходив з того, що подрібнення частками «великого грошового вкладу» шляхом його зняття з наступним зарахуванням подрібнених часток на рахунки інших фізичних осіб не підтверджено відповідними доказами, а зарахування коштів за договором банківського вкладу позивача відбулось раніше ніж зняття вкладу власником «великого рахунку».

Також суд виходив з того, що відповідачами не надано доказів щодо наявності на час укладення договору банківського вкладу обмежень на залучення вкладів фізичних осіб, та доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Щодо посилань відповідача на ймовірно протиправні дії співробітників банку, суд виходив з того, що позивач, як вкладник банку, не має нести відповідальності за дії цих осіб. При цьому Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо стягнення грошових коштів зі співробітників банку в разі визнання їх винними у вчиненні злочину судовим рішенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності Уповноваженої особи Фонду протиправною, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у включенні її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому відсутня протиправна бездіяльність з боку відповідача щодо вирішення питання про включення позивача до зазначеного переліку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд дійшов висновку про те, що наказ про визнання правочину нікчемним прийнятий з урахуванням того, що фактично правочин між позивачем та банком не укладався, а виник в результаті так званого «дроблення» великого рахунку іншого вкладника банку, позивач не вносила готівки до каси, операції виконувались за домовленістю з вкладником, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку, у зв'язку з чим витрати Фонду значно збільшились без будь-яких законних на те підстав.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.

Посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону також є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримав саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а такі доводи свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Апеляційним судом не наведено мотивів, за яких правочин позивача слід віднести до нікчемних, а така підстава як рух коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не свідчить про наявність передбачених законом підстав для віднесення правочину позивача до нікчемного.

Крім того, договір банківського вкладу з позивачем було укладено до прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, такий договір укладено на загальних умовах, з урахуванням стандартних процентних ставок, умови договору відповідали умовам договору банківського вкладу такого виду. При цьому в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував зв'язок між позивачем та іншим вкладником банку.

Також в ході розгляду справи не спростовано наявності у позивача у спірних правовідносинах статусу вкладника у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів», а також факт внесення коштів на її депозитний рахунок.

За таких обставин висновки апеляційного суду щодо фактичного неукладення з позивачем договору, надання позивачу будь-яких переваг чи пільг, а також наявність інших обставин, які можуть свідчити про нікчемність правочину, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є наслідком неправильного застосування судом норм матеріального права, що свідчить про їх необґрунтованість.

Поряд з тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не підлягають задоволенню, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.

Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів враховуючи викладене, прийшла до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р. скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015р. скасувати в частині задоволення позову щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук