Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №826/20857/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 826/20857/14

адміністративне провадження № К/9901/3378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. (судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за його вкладом;

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «Український фінансовий світ») Гончарова Сергія Івановича, що полягає у невключенні його даних до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором №44293 від 05.07.2014р. банківського вкладу (депозиту) «Планер»;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. (далі - Уповноважена особа Фонду) включити його дані до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду за договором №44293 від 05.07.2014р. банківського вкладу (депозиту) «Планер»;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд здійснити відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником банку в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а кошти, які надійшли на його банківський рахунок згідно умов договору, є вкладом. Уповноважена особа за відсутності для цього законних підстав не включила його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку за рахунок Фонду, що в подальшому привезло до протиправного невключення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом. Посилається на відсутність законних підстав для відмови у виплаті йому гарантованої суми коштів за договором банківського вкладу та не включення їдо реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду включити дані позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення позивача до Загального реєстру вкладників на підставі Переліку вкладників, наданого Уповноваженою особою Фонду, із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом позивача.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що умовами договору, укладеного між ним та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи. Поряд з тим, Уповноважена особа вийшла за межі своїх повноважень, визначених законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнавши його договір банківського вкладу нікчемним. При цьому в жодному з наданих до суду документів, на підставі яких приймалося рішення про віднесення правочинів (договорів) до нікчемних, не зазначено підстави нікчемності правочину, укладеного між ним та банком, під жодну із вказаних у частині 3 статті 38 цього Закону підстав нікчемності правочину цей договір не відноситься.

Крім того, посилається на те, що відповідачами не надано до суду будь-яких доказів злочинної домовленості між ним та співробітниками банку, а також докази того, що він є довіреною особою власника великого рахунку, а саме по собі порушення кримінального провадження за заявою Уповноваженої особи Фонду не може вважатися підтвердженням протиправних дій будь-якої особи, оскільки в рамках цього провадження жодній особі навіть не повідомлено про підозру, не кажучи вже про винесення вироку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що правочин позивача Уповноваженою особою Фонду в порядку, передбаченого законом, визнано нікчемним та застосовано відповідні наслідків виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, посилається на те, що Фонд не порушував права позивача шляхом невключення його до Загального переліку вкладників, які мають право на гарантовану суму за вкладом за рахунок Фонду, оскільки такий реєстр відповідачем складається виключно на підставі Переліку вкладників, наданого до Фонду його Уповноваженою особою, а тому оскільки позивач був відсутній у надісланому до відповідача переліку вкладників, то підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2014р. між позивачем та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» №44293.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 16500 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 08.08.2014р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

05.07.2014р. грошові кошти в сумі 16500 доларів США (еквівалент у гривні 195147,08 грн) надійшли на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1 від іншої особи - ОСОБА_4, що підтверджується валютним платіжним дорученням №.58601.245.384, призначення платежу «перерахування грошових коштів на депозитний договір №44293 від 05.07.2014р.».

14.08.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014р. №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку», яким з 15.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014р. №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ Український фінансовий світ».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014р. №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014р. та призначено Гончарова С.І. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.

Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014р. №34 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

10.11.2014р. Комісією проведено засідання щодо визнання нікчемними вкладів, оформленого відповідним протоколом та визначено нікчемними правочини згідно Додатку №1.

Під порядковим номером №1118 у зазначеному Додатку №1 значиться договір банківського вкладу позивача №44293.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014р., оформлене протоколом №237/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи про тимчасове обмеження (блокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», що були внесені з 01.07.2014р. по 16.07.2014р. з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 18.11.2014р. № 6, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

Листом від 05.12.2014р. №001/584 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу між ним та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» від 05.07.2014р. №44293 та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим його не включено до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірність дій щодо невключення даних позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у включенні позивача до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників для здійснення виплати гарантованої суми вкладу слугував протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10.11.2014р. згідно додатку №1, у якому, зокрема, містяться дані про позивача - його прізвище, номер договору №44293, а також номер банківського рахунку НОМЕР_1 і сума залишку на рахунку у розмірі 21753420, проте зазначеним протоколом визнано нікчемним правочин за вкладом позивача по іншому ніж указано у договору №44293 рахунку. Так, банк зобов'язувався відкрити рахунок НОМЕР_1, а протоколом від 10.11.2014р. визнано нікчемним правочин, укладений позивачем із розміщенням грошових коштів у сумі іншій ніж визначено у договорі та на іншому рахунку.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано суду жодного доказу, що внаслідок укладення договору банківського вкладу з позивачем ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» став неплатоспроможним та виконання його зобов'язань стало неможливим та/або даним договором передбачено передачу майна (коштів) з метою надання окремим категоріям пільг прямо невстановлених законодавством, а тому відмова Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і як наслідок невключення його до Загального реєстру є необґрунтованою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апеляційний суд виходив з того, що під час проведення перевірки Комісією щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів) встановлено, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли шляхом безготівкового перерахування коштів власником великого вкладу (також ОСОБА_1, але іншою особою) внаслідок його розподілу на вклади до 200 000 грн (також шляхом перерахування на інших фізичних осіб) з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, при цьому сума, що надійшла на рахунок позивача від «власника великого вкладу», не перевищує суму гарантованого державою суми відшкодування фізичним особам відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови банківського договору позивача від 05.07.2014 №44293 передбачали обов'язок вкладника особисто протягом трьох днів з дати його укладання внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на депозитний рахунок. При цьому умови договору не містять положень, які передбачали виконання обов'язку замість позивача третьою особою на внесення або перерахування вкладу.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що внаслідок здійснення таких дій вкладники, в тому числі і позивач, через укладання нікчемних правочинів (договорів), умови яких передбачали платіж банку в вигляді повернення «суми вкладу» по його закінченню, отримали значну перевагу перед іншими кредиторами банку на отримання відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах та на користь власника великого вкладу, що є порушенням п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є безумовною підставою для віднесення таких правочинів (договорів) до нікчемних.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.

Посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону також є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримав саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а такі доводи свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Апеляційним судом не наведено мотивів, за яких правочин позивача слід віднести до нікчемних, а така підстава як рух коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не свідчить про наявність передбачених законом підстав для віднесення правочину позивача до нікчемного.

Крім того, договір банківського вкладу з позивачем було укладено до прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, такий договір укладено на загальних умовах, з урахуванням стандартних процентних ставок, умови договору відповідали умовам договору банківського вкладу такого виду. При цьому в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував зв'язок між позивачем та іншим вкладником банку.

Також в ході розгляду справи не спростовано наявності у позивача у спірних правовідносинах статусу вкладника у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів», а також факт внесення коштів на депозитний рахунок згідно квитанції.

За таких обставин висновки апеляційного суду щодо укладення з позивачем договору, умови якого передбачають для нього переваги чи пільги, а також наявність інших підстав, які можуть свідчити про його нікчемність, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є наслідком неправильного застосування судом норм матеріального права, що свідчить про їх необґрунтованість.

Поряд з тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не підлягають задоволенню, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.

Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів враховуючи викладене, прийшла до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015р. скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників на підставі наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончаровим С.І. Переліку вкладників та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук