Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №304/737/17

адміністративне провадження №К/9901/16644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №304/737/17

за позовом ОСОБА_2 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, військової частини 3002 Національної гвардії України про зобов'язання призначити пенсію, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Амаровича В.П., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Большакової О.О., Глушка І.В.,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, військової частини 3002 Національної гвардії України, в якому просив визнати протиправною відмову Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні пенсії та зобов'язати призначити пенсію по інвалідності з дня звернення за її призначенням.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності.

Зобов'язано Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності з урахуванням дати його звернення із відповідною заявою та провести її виплату.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що період проходження військової служби за контрактом у військовій частині 3002 Національної гвардії України з 5 березня 2013 року по 1 липня 2016 року повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих запереченнях представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 23 листопада 2016 року серії АВ №0740009.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Перечинського ОПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням Комісії при Перечинському ОУПФУ від 21 червня 2017 року №8 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності І групи через відсутність необхідного страхового стажу. За висновками Комісії станом на 21.06.2017 страховий стаж ОСОБА_2 становить 0 років 1 місяць 0 днів.

При цьому, як установлено судами, ПФУ не зараховано у страховий стаж період його військової служби за контрактом у військовій частині 3002 Національної гвардії України з підстав відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків військовою частиною.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пенсії по інвалідності.

Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Зокрема, для інвалідів І групи до досягнення особою 25 років включно - 1 рік.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

За приписами ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п.17 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Згідно з п.2 ст. 14 вищевказаного Закону страхувальниками є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-9, 12-14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону, страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.6 ст. 21 вищевказаного Закону відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

Згідно доказів, досліджених судами першої інстанції, а саме: трудової книжки позивача та довідки № 90 від 24 квітня 2017 року про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням з серпня 2015 року по липень 2016 року, виданої військовою частиною 3002 Національної гвардії України, ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3002 Національної гвардії України у період з 5 березня 2013 року по 1 липня 2016 року та йому виплачувалась заробітна плата, на яку нараховані страхові внески.

Отже, правильними є висновки судів, що період проходження військової служби за контрактом у військовій частині 3002 Національної гвардії України повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків військовою частиною, оскільки такі дані відповідачем суду не надано (в матеріалах справи відсутня відповідна довідка за формою ОК-5), та такі доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, і касаційна скарга не містить мотивів, які б свідчили, що судами надано їм неправильну правову оцінку.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №304/737/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду