ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №817/705/16

касаційне провадження №К/9901/27658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Інспекція) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 (суддя - Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді - Котік Т.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - Казначейство) про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та Казначейства, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Товариства пеню у сумі 261708,36 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість із бюджету.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання відповідачами своїх обов'язків, встановлених вимогами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України порушило право Товариства на своєчасне отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке підлягало стягненню як заборгованість бюджету, з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України за період з 05.06.2015 по 30.12.2015.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Товариства пеню у сумі 261708,36 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість із бюджету.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Товариство виконало усі необхідні умови для своєчасного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, розмір якого підтверджений Інспекцією, тоді як податковий орган не вчинив визначених законом дій, спрямованих на своєчасне перерахування Товариству бюджетного відшкодування, з огляду на що невідшкодована своєчасно сума податку на додану вартість вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня, на стягнення якої Товариство має право.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не було надано належної правової оцінки положенням Регламенту формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розрізі платників, які мають право на бюджетне відшкодування, за податковими деклараціями у сумі 100 тис. грн. і більше, затвердженого наказом ДПС України від 06.11.2012 № 991, згідно з якими інформація про можливі обсяги відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами формується та надається підрозділами прогнозування, аналізу, обліку та звітності до податкового органу обласного рівня на 10-й робочий день місяця.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив судові рішення у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.03.2015 Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року (вх. №9043326326), в якій задекларувало такі показники: від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту - 508171,00 грн. (ряд. 19); сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку - 508171,00 грн. (ряд. 23.2); сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 7069572,00 грн. (ряд. 30).

Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок, за лютий та березень 2015 року, за результатом якої складено акт від 26.05.2015 № 432/17-16-15-01/24175498, за висновками якого: перевіркою не встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за лютий 2015 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 479381,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рядку 23.2 у сумі 479381,00 грн. та у рядку 30 у сумі 1000228,00 грн.; перевіркою не встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за березень 2015 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 666739,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рядку 23.2 у сумі 666739,00 грн.

14.07.2015 Інспекція направила на адресу Головного управління ДФС у Рівненській області інформацію по Товариству, в якій зазначила, що сума податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 1479609,00 грн. підтверджена до відшкодування за результатами акту перевірки та обліковується в переплаті по картці особового рахунку платника. Товариство з цією сумою було включене до Інформації про можливі обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами суб'єктам господарювання, які мають право на бюджетне відшкодування, за податковими деклараціями, наданими на умовах дії Податкового кодексу України станом на 14.07.2015.

25.12.2015 Інспекція отримала від Головного управління ДФС у Рівненській області лист №/7/17-00-15-01011 від 24.12.2015 з Узагальненими матеріалами щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розрізі декларацій у сумі 100 тис. грн. і більше по платниках, які мають право на бюджетне відшкодування за податковими деклараціями, до яких Товариство було включене без жодних застережень.

На підставі вказаного листа, Інспекція склала довідку за ф. №А2 про підтвердження бюджетного відшкодування Товариства по декларації за лютий 2015 року в сумі 1479609,00 грн., на підставі якої сформувала висновок на відшкодування та передала його до Казначейства, яке перерахувало кошти в сумі 1479609,00 грн. з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок Товариства в обслуговуючому банку 30.12.2015.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми у розмірі 1479572,00 грн., проте не подала у визначений законодавством строк до органу Казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, з огляду на що до дати бюджетного відшкодування (30.12.2015) вказана сума була бюджетною заборгованістю.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правомірними.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Інспекції на положення Регламенту формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розрізі платників, які мають право на бюджетне відшкодування, за податковими деклараціями у сумі 100 тис. грн. і більше, затвердженого наказом ДПС України від 06.11.2012 № 991, є безпідставними, оскільки контролюючий оргна зобовязаний діяти у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна