Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №808/1407/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №808/1407/17

адміністративне провадження №К/9901/1174/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 (головуючий суддя Прасов О.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя І.Ю. Богданенко І.Ю., С.А. судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)

у справі №808/1407/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛСКАРБ" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛСКАРБ" (далі - позивач або ТОВ "МЕТАЛСКАРБ") звернулося до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Запорізька ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0002298291400, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3366593грн. 75коп., у тому числі: 2693275грн. 00коп. - за податковим зобов'язанням; 673318грн. 75коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, оскільки вважає, що при винесенні судами попередніх інстанцій судових рішень, судами порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів; посилається на відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Вказує, що в ході проведення перевірки зібрано інформацію та встановлено факти, з яких вбачається відсутність фактичного здійснення взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В свою чергу, позивач не скористався своїм правом на заперечення та не надав відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2018 суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження на 20.11.2018.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2016 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Металскарб" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту від товариств з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", "Феррокс", "Антарес Торг Плюс", "Морс Пром", "Аграрна ініціатива", "Лайтторгопт" і приватного підприємства "Фанди Бей" та нарахування податкових зобов'язань по відносинам з Atlantic Contracts L.P. (Шотландія), приватним акціонерним товариством "Ферротрейдінг", державним підприємством "Завод "Електроважмаш", товариствами з обмеженою відповідальністю "Мета-люкс" і "Завод Діалог-плюс", публічним акціонерним товариством "Запорізький механічний завод" за період з 01.01.2016 по 31.07.2016,

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 21.11.2016 №119/08-29-14-00/36648378, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 "б" пункту 192.1 статті 192, підпункту "а" пункту 198.1, підпункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу III, підпунктів 1 та 2 пункту 3, підпунктів 1 та 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21.

У підсумку, занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до Державного бюджету на загальну суму 2693275 гривень, у тому числі по періодах: травень 2016 року в сумі 2143815 гривень; червень 2016 року в сумі 549460 гривень - за рахунок заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5880 гривень внаслідок заниження бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) по приватному акціонерному товариству "Ферротрейдінг" та за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (без урахування значень ряд.16 декларацій) на загальну суму 2687395 гривень внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю "Антарес Торг Плюс", "Морс Пром", "Аграрна ініціатива", "Лайтторгопт" та приватним підприємством "Фанди Бей".

На підставі акту перевірки, відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0002298291400, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3366593,75 гривень, у тому числі 2693275 гривень за податковим зобов'язанням та 673318,75 гривень за штрафною (фінансовою) санкцією.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції врахував, що відповідачем не надано доказів: визнання судом недійсними правочинів (договорів) між позивачем та його контрагентами; притягнення службових осіб позивача та/або контрагентів до кримінальної відповідальності; відсутності змін в активах позивача за господарськими операціями з контрагентами; того, що контрагентів позивача знято з реєстрації як юридичних осіб або у них анульовані свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних; внесення відомостей щодо сумнівних операцій відповідно до Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що документального підтвердження обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з товариствами з обмеженою відповідальністю "Антарес Торг Плюс", "Морс Пром", "Аграрна ініціатива", "Лайтторгопт" та приватним підприємством "Фанди Бей" і недоведеності відповідачем порушення позивачем податкового законодавства України, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними. Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період, який підлягав перевірці контролюючим органом, позивач, зокрема займався оптовою торгівлею відходами та брухтом та мав на це відповідні діючі ліцензії.

Судами з'ясовано та як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Металскарб" (покупцем) та його контрагентами укладено ряд правочинів:

з товариством з обмеженою відповідальністю "Морс Пром" договір купівлі-продажу товарів від 06.05.2016 №М-0605/16 - чушки свинцево-сурм'янистої, алюмінієвої січки;

з товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна ініціатива" договірні відносини купівлі-продажу товарів (чушки свинцево-сурм'янистої, алюмінієвої січки) без оформлення письмового договору, тобто в усній формі;

з товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Торг Плюс" договір поставки від 06.05.2016 №АН/165 продукції виробничо-технічного призначення - чушки.

з товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтторгопт" договірні відносини щодо купівлі-продажу товару (латуні ливарної в чушках) без оформлення письмового договору, тобто в усній формі.

З приватним підприємством "Фанди Бей" договір купівлі-продажу від 26.04.2016 №53/М продукції виробничо-технічного призначення - латуні ливарної в чушках.

Керуючись вищенаведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з названими контрагентами суди послалися на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В обґрунтування своїх доводів, відповідач посилається на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11.11.2016 по справі №537/3805/16-к у якій зазначено, що згідно матеріалів досудового розслідування у кримінальному проваджені №32016170090000015 від 26.07.2016, наявна інформація про ознаки фіктивності ТОВ «Антарес торг плюс», а саме: підприємством сформований податковий кредит за рахунок документального відображення придбання широкого асортименту товарів, а також подальшу підміну номенклатури товарів і послуг при їх виписці, в залежності від потреб кінцевих підприємств-вигодонабувачів. Таким чином, на підставі зазначеного вище, контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» та ТОВ «Антарес Торг Плюс».

Також, відповідач вказує, що відносно постачальника ПП «Фанди Бей" порушено кримінальну справу №32016060000000036 від 15.06.2016 за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, за ознаками фіктивності. Згідно Ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2016 по справі №295/11659/16-к встановлено, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015060000000080 від 09.11.2015 на території Херсонської області діяла група осіб, яка організувала реєстрацію та перереєстрацію "ризикових" підприємств, у тому числі ПП "Фанди Бей", з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту для платників ПДВ. По ланцюгу фіктивних та транзитних підприємств, серед яких є ПП "Фанди Бей", проводиться лише документообіг та перерахування коштів. За таких обставин, податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість від діяльності підприємств-платників ПДВ різних регіонів України незаконно перекладались на підприємства з ознаками фіктивності і до бюджету не сплачувались. У подальшому вказані кошти відповідно до договорів купівлі-продажу/надання послуг, накладних, рахунків фактур та інших документів, були перераховані на рахунки вищевказаних фіктивних та транзитних суб'єктів підприємницької діяльності, після чого були зняті з рахунків готівкою.

Крім того, з доводів відповідача вбачається, що згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2016 по справі №335/10482/16-к, відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному проваджені від 15.01.2016 №32016080000000009 за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України встановлено, що в періоді 2015-2016 років створено ряд фіктивних суб'єктів господарювання, серед яких є ТОВ «Аграрна ініціатива», з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, яка полягає у безпідставному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат для інших суб'єктів господарської діяльності, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі. Від оперативного управління Мелітопольської ОДПІ отримано лист від 21.04.2017 №3732/7/08-32-21-03 з поясненнями директора ТОВ "Аграрна ініціатива" Ключник К.Ю., в якому вона заперечує здійснення функцій директора та господарську діяльність.

Разом з тим, спростовуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій зазначили, що сама наявність кримінальних проваджень не є беззаперечним аргументом для визнання операцій позивача з контрагентами фіктивними, а лише потребує додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності (з правової точки зору) наданих позивачем документів у підтвердження чи то спростування відповідних фактів. Відповідачем не вказано на обставини притягнення службових осіб позивача чи його контрагентів до кримінальної відповідальності, вироків не надано.

Однак, при розгляді даної справи, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки зазначеним обставинам та не було перевірено наслідки розслідування або розгляду кримінальних справ.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкового зобов'язання.

Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду