Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року

Київ

справа №819/1429/16

адміністративне провадження №К/9901/20480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (головуючий суддя Чепенюк О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року (головуючий суддя Сапіга В.П., судді - Кухтей Р.В., Обрізко І.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Ляховича Олега Михайловича, третя особа Головне управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВС України в Тернопільській області), Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Ляховича О.М., третя особа Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Тернопільській області від 25 жовтня 2016 року № 14 о/с «По особовому складу»; зобов'язати відповідачів виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 876/2660/16 та поновити позивача на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області від 25 жовтня 2016 року №14 о/с «По особовому складу». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з 6 листопада 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, УМВС України в Тернопільській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року у справі № 819/2778/14-а позов ОСОБА_2 до УМВС України в Тернопільській області та Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області від 5 грудня 2009 року № 563 «Про грубі порушення законності та службової дисципліни, допущені окремими працівниками УДАІ УМВС та покарання винних» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через дискредитацію) (далі - Положення № 114). Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області від 8 грудня 2009 року №264 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (через дискредитацію) Положення № 114. Поновлено позивача з 8 грудня 2009 року на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

Наказом УМВС України в Тернопільській області від 27 січня 2016 року № 1 о/с на підставі виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 9 червня 2015 року у справі № 819/2778/14-а, ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з 8 грудня 2009 року.

Наказом УМВС України в Тернопільській області від 27 січня 2016 року № 2 о/с «По особовому складу» позивача з 6 листопада 2015 року звільнено з посади начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів) та згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 червня 2016 року у справі №819/117/16 визнано протиправним і скасовано наказ УМВС України в Тернопільській області від 27 січня 2016 року № 2 о/с та поновлено ОСОБА_2 з 6 листопада 2015 року на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС.

На виконання вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, УМВС України в Тернопільській області 25 жовтня 2016 року прийнято наказ № 13 о/с «По особовому складу», яким позивача поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з 6 листопада 2015 року.

Цього ж дня УМВС України в Тернопільській області прийнято наказ № 14 о/с «По особовому складу», яким згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пункту 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів) ОСОБА_2 з 6 листопада 2015 року звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил.

Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, виходили з того, що відповідачем не дотримано процедури звільнення, яка встановлена Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів внутрішніх справ» було ліквідовано, як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі і УМВС України в Тернопільській області.

Наказом МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» було визначено такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС, що додається.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Тернопільській області з 6 листопада 2015 року перебуває в стані припинення, разом з тим, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники МВС України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відтак, згідно вищенаведених норм, виникнення права у УМВС України в Тернопільській області щодо звільнення працівників з органів внутрішніх справ безпосередньо пов'язане з моментом попередження таких про наступне вивільнення.

Закон України «Про Національну поліцію» було опубліковано 6 серпня 2015 року в газеті «Голос України».

Абзацом 3 статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» позивач не перебував у трудових відносинах з УМВС України в Тернопільській області, оскільки перебував у вимушеному прогулі згідно наказів про звільнення.

В подальшому, відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 25 жовтня 2016 року № 13 о/с «По особовому складу», який було видано на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 червня 2016 року позивача було поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з 6 листопада 2015 року.

Аналізуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, враховуючи те, що з моменту звільнення і до моменту винесення УМВС України в Закарпатській області наказу про поновлення позивача на роботі, останній перебував у вимушеному прогулі, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в цей період на позивача не поширювалася дія пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Вірними є висновки судів попередніх інстанцій і про те, що всупереч вимогам чинного законодавства України УМВС України в Тернопільській області після прийняття наказу від 25 жовтня 2016 року № 13 о/с «По особовому складу» про поновлення позивача на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, останнього не було попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Натомість, в порушення вимог пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», УМВС України в Тернопільській області було звільнено позивача з роботи з 6 листопада 2015 року, у зв'язку з скороченням штатів одночасно з поновленням останнього з 6 листопада 2015 року на займаній посаді, наказом від 25 жовтня 2016 року № 13 о/с «По особовому складу».

Згідно преамбули Закону України «Про Національну поліцію», вказаний закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Тобто, Закон України «Про Національну поліцію» прийнято для врегулювання відносин пов'язаних з проходженням служби саме в національній поліції.

В той же час, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням №114.

Пунктом 8 Положення №114 передбачено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; за службовою невідповідністю; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

Згідно з пунктом 40 Положення № 114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції, а при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.

Відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 25 жовтня 2016 року № 14 о/с «По особовому складу» позивача згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення № 114 було звільнено із займаної посади з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

З аналізу пункту 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що звільненню з органів внутрішніх справ підлягають ті працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення.

У відповідності до пункту 64 «г» Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Також, відповідно до пункту 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, приступити до своїх посадових обов'язків, як працівник міліції та скористатися правами наданими законодавством України позивач міг тільки після видання УМВС України в Тернопільській області наказу від 25 жовтня 2016 року № 13 о/с про поновлення на роботі.

Однак, УМВС України в Тернопільській області 25 жовтня 2016 року одночасно з наказом про поновлення, прийнято наказ № 14 о/с про звільнення позивача з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

З огляду на викладене вбачається, що фактично відповідачем було позбавлено позивача можливості скористатися своїм правом, як працівника міліції, передбаченого пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», щодо виявлення бажання проходити службу в поліції, оскільки 25 жовтня 2016 року УМВС України в Тернопільській області наказами № 13 о/с - №14 о/с, ОСОБА_2 одночасно було поновлено на роботі в органах внутрішніх справ та звільнено з роботи.

Згідно абзацу 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач перебував в стадії припинення з 6 листопада 2015 року, а в Єдиному державному реєстрі був відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо поновлення останнього на займаній на час звільнення посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з 6 листопада 2015 року.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 25 жовтня 2016 року № 14 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про скасування зазначеного наказу та поновлення на посаді.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець