Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №823/1774/16

адміністративне провадження №К/9901/30501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №823/1774/16

за позовом Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» до Державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської міської ради, треті особи - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Рідзеля О.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

в с т а н о в и в :

ПП «Колос Чигиринщини» звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської міської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 16304606) площею 1,8787 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , належної ОСОБА_1 , за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н від 4 березня 2010 року, та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер б/н від 1 червня 2016 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовувало тим, що Держреєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, щодо якої вже було зареєстровано право оренди за іншим суб`єктом, право землекористування якого не було припинено.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданим Чигиринською районною державною адміністрацією.

26 травня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Колос Чигиринщини» (орендар) укладено договір оренди землі №5, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ), на 5 років .

Крім того, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ СП «Нібулон» (орендар) укладено договір від 04.03.2010 оренди земельної ділянки, що належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), строком на 5 років.

1 червня 2016 року між зазначеними сторонами договору було укладено договір про внесення змін, яким, серед іншого, продовжено строк оренди земельної ділянки на 7 років.

Також встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі №2а-4126/11/1470 за позовом ТОВ СП «Нібулон» до відділу Держкомзему в Чигиринському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено. Зобов`язано скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі у тому числі договору від 04.09.2006 №374 щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 ; зобов`язано здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі, зокрема від 04.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 04.07.2011.

На виконання зазначеного судового рішення державним реєстратором 16.03.2016 було здійснено державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ СП «Нібулон» та 09.09.2016 здійснено оскаржувану державну реєстрацію договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон» цієї ж земельної ділянки (індексний номер 31310137).

Крім того, рішенням Верховного Суду України від 08.12.2010 у справі №6-59080св10, яке було доповнено додатковим рішенням цього суду від 02.03.2011, витребувано від приватного підприємства «Колос Чигиринщини» та повернуто належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Також, 27 травня 2016 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладений договір оренди землі №088, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ), на 10 років.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса, відмовлено позивачу у державній реєстрації права на оренду земельної ділянки, що розташована в Черкаській області, в межах Топилівської сільської ради Чигиринського району (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ), оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем та термін дії зареєстрованого договору оренди не закінчився.

Вважаючи протиправним рішення про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н від 4 березня 2010 року, та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер б/н від 1 червня 2016 року, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність у державного реєстратора підстав для відмови ТОВ СП «Нібулон» у здійсненні 09.09.2016 оскаржуваної державної реєстрації договору від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 04.03.2010.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «Колос Чигиринщини» оскаржило їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені і справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У поданих запереченнях ТОВ СП «Нібулон» просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Разом з цим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. А

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «СП «Нібулон» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ТОВ СП «Нібулон» щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

Отже, спір про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї самої земельної ділянки.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди. Такий спір має приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 823/2043/16 та від 5 червня 2019 року у справі № 823/2049/16.

За суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №823/1774/16 - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду