ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/3952/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у складі суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л. у справі №826/3952/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель-Інвест» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

22 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабель - Інвест» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 грудня 2012 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011062230 та №0011072230, з мотивів безпідставності їх прийняття.

10 червня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін 22 квітня 2014 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, Товариству відмовлено у задоволені позову.

12 травня 2014 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, статей 86 та 189 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства у повному обсязі.

15 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу № 826/3952/13-а із Окружного адміністративного суду м. Києва, при цьому справа фактично із суду першої інстанції витребувана не була.

16 листопада 2016 року матеріали касаційного провадження К/800/25493/14 передані іншому судді Вищого адміністративного суду України, внаслідок відставки судді - доповідача та прийняті ним до свого провадження ухвалою від цієї дати.

03 серпня 2017 року справа №826/3952/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

13 жовтня 2017 року справа №826/3952/13-а ще раз передана іншому судді Вищого адміністративного суду України, внаслідок відставки судді-доповідача.

11 січня 2018 року справа №826/3952/13-а передана до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 31515697, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у листопаді 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість, за наслідками здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Імідж» за період серпень 2011 року та вересень 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 30 листопада 2012 року № 2034/22-30/31515697 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 18 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0011062230 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 140 760 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0011072230 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 122 400 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 30 600 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу два пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Імідж» укладено договір про рекламне обслуговування від 04 березня 2011року, в межах якого Товариством отримано акти наданих послуг та податкові накладні та здійснена оплата придбаних послуг.

Судами також встановлено, що до податкового органу надійшов акт від 21 грудня 2011 року № 2949/23-0/32537601 Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про результати проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імідж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з позивачем за вересень 2011 року, за висновком якого правочини цього Товариства мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Серед іншого в ході цієї перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Імідж» не є виконавцем наданих позивачу послуг по розміщенню реклами та встановлено виконавця отриманих позивачем рекламних послуг, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Санабрія» за договором про рекламне обслуговування від 05 листопада 2010 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувались на встановлених фактах та аналізі норм статті 9 Закону України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року, статті 55 Господарського кодексу України, статті 203, пункту першого та другого статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, виходячи із системного аналізу яких дійшли висновку про створення контрагентом позивача видимості фінансово-господарських відносин, що призвело до незаконного формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи первинні документи, зокрема акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з яких не видно, які саме послуги надавались контрагентом позивача, суди дійшли висновку про неналежність доказів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що долучені до матеріалів справи акти здачі прийняття робіт, які затверджені керівниками Товариств учасників договору, але не підписані представниками, які здали та прийняли відповідні рекламні послуги не відповідають частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення в розумінні частини першої цієї статті.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність складу податкових правопорушень обумовлених невиконанням (нездійсненням) господарських операцій контрагентом позивача та відсутністю підстав формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, як платником податків.

Посилання Товариства на визнання податковим органом договору нікчемним є прийнятними, однак це не впливає на правильність вирішення справи по суті.

Суд вважає, що доведеність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить правомірність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції Товариства про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель-Інвест» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі №826/3952/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер